МЕНЮ










30 листопад 2012 - 16:14

Андрій Курков: “Я – щаслива людина, бо займаюсь улюбленою справою, маю кохану дружину і трьох дітей”


Столичний гість зустрівся з журналістами в Кіровоградському прес-клубі, студентами-філологами – у педуніверситеті й іншими поціновувачами його творчості – в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського та в книгарні "Буквиця".

На першій із зустрічей письменник зізнався, що, на жаль, на даний час він не має мрії. Бо його раннє палке бажання стати професійним письменником давно здійснилося. Тож його книги, які прошкують попереду нього світом, дають йому можливість подорожувати країнами й непогано заробляти. А ще Андрій Курков – щаслива людина, бо займається улюбленою справою, має кохану дружину-англійку Елізабет Шар і трьох дітей. Він – письменник-сценарист (за його сценаріями поставлено 18 документальних і художніх фільмів), публіцист, автор більше двох десятків книг. Його твори перекладені 34 мовами. А ще він досконало знає японську та декілька інших мов, колекціонує грамофони і є членом поважної письменницької організації – англійського ПЕН-клубу.

А тепер власне до книжки. "Львівську гастроль Джимі Хендрікса", – розповів Андрій Курков, – написано у Львові і про Львів за пропозицією тамтешнього міського голови Андрія Садового під час кавування в його робочому кабінеті. У романі – дві сюжетні лінії: реальна – про рух радянських хіпі після смерті Хендрікса (Львів разом з Таллінном – це міста, де цей рух набув найбільшого поширення в СРСР) та вигадана – розповідь про студента Тараса і дівчину, яка носить білі рукавички через алергію на гроші. У романі діють як реальні персонажі-львів’яни – письменник Юрій Винничук, засновник руху хіпі у Львові Алік Олісевич, який працює освітлювачем у тамтешній опері, та акторка корпоративного театру й громадська активістка Оксана Прохорець, – так і вигадані. Над сухопутним Львовом літають чайки, у місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з капітаном-відставником з КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса. А старовинними вулицями міста Лева їздить ночами старенька іномарка з людьми, що страждають від каміння в нирках…"

Отака-от інтрига. Роман вийшов одразу двома мовами, російською та українською (у перекладі поета-харків’янина Володимира Бойка). Обсяг продажу україномов- ного видання, за словами автора, нині на дві тисячі примірників випереджає показники продажу видання російськомовного.

Розповів Андрій Курков і про те, що книгу вже заплановано перекласти французькою мовою. (І не випадково, адже його роман "Садівник з Очакова" щойно отримав приз читачів за найкращу книгу на XXIV Фестивалі європейських літератур у французькому місті Коньяк, в якому Україна була представлена як почесний гість. Досі почесними гостями фестивалю були лише країни Європейського союзу. Ініціатором ідеї участі України як почесного гостя фестивалю є Ірина Дмитришин, професор Паризького інституту іноземних мов і східних цивілізацій). А згодом планує видати твір у перекладі на львівську говірку з додатком про історію її написання (створюючи роман, письменник два роки перебував у постійних переїздах з Києва до Львова й назад) та світлинами тих місць, де живуть персонажі твору.

Андрій Курков пише і для дітей, а почав він це робити ночами після виконання своїх писарських обов’язків ще під час перебування на строковій військовій службі в Одеській виправній колонії. Серед його улюблених українських письменників – Тарас Прохасько, Марія Матіос, Тарас Антипович, багато талановитих закарпатських авторів.

"Під час зустрічей з читачами різних країн, – повідомив Андрій Курков, – їхні запитання й реакції не схожі. Наприклад, у Німеччині на обговоренні твору "Пікнік на льоду" у мене питали, чому я не описав, як пінгвін Мишко відвідує вбиральню. Для німців усе, що пов’язане з фізіологією, є дуже важливим. А от для французів – ні. Вони ставляться до цього по-філософськи й іронічно. Японці теж по-філософськи, але вже дещо інакше. Саме тому дуже цікаво відчувати таке різне сприйняття своїх творів…"

За роман "Остання любов Президента", який вийшов у березні 2004 року, в якому письменник вивів образ Президента Росії Володимира Путіна та описав отруєння іншого Президента, твори письменника на деякий час припинили друкувати в Росії (і назвали його українським націоналістом, який пише російською мовою), а в Україні твором зацікавилися два генерали СБУ.

Наприкінці зустрічі в прес-клубі Андрій Курков сказав, що хотів би відвідати в нашому місті ті місця, зокрема кнайпи, бари, де панує справжній народний дух міста, без "позолоти" для туристів. Ну, а журналісти пообіцяли, що під час наступного його візиту до Кіровограда йому такі місця покажуть…

Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.40471 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua