МЕНЮ










7 березень 2019 - 08:46

Андрій Шульга і його «Версії»


Андрій Шульга – відомий у Кропивницькому музикант і поет – розповів, як пристрастився до гітари, що йому дало навчання в ПТУ, а також про свою творчість, волонтерство і музичні уподобання.

Перша гітара

Навчатися грі на гітарі він почав у п’ятнадцять років. Це було у 1986-у.

Купив на першому поверсі в «УТО» (народна назва універмагу «УТО «Кіровоград», який діяв у 1980 – 1990 роки в обласному центрі. – В.К.) шестиструнну гітару, радянську, – пригадав Андрій. – І одразу ж записався в студію гри на гітарі у клубі імені Калініна, тепер там синагога. Вчителем моїм був Геннадій Олександрович Шаповалов. За рік я засвоїв програму трьох класів. У моєму репертуарі були вальси та інша класика. Також розучував пісні популярних на той час рок-груп. Наприклад, «Пока горит свеча» та «В добрый час» «Машины времени». До речі, тоді в прокат саме вийшов фільм з Макаревичем – «Начни сначала». Цікавився тоді я й іншими совковими рок-колективами – «Наутилус Помпилиус», «Чайф», «Ария», «Мастер», і, звісно, зарубіжними – «Europe», «АС/DС», «Metallica».

Музику люблю, скільки себе пам’ятаю. Батьки, їх уже немає серед живих, мені розказували, що коли я немовлям заходився плачем, то досить було поставити на програвач платівку, щоб я заспокоївся. До речі, народився я у російському Красноярську, куди направили мого батька після закінчення в Кіровограді школи вищої льотної підготовки. Батько працював штурманом літака, мати – касиром аеропорту, вона часто брала мене із собою на роботу. Мені подобалося потинятися залами аеропорту, і частенько мама через гучномовець просила мене повернутися до неї. Якось вона, розшукуючи мене, побачила таке: я в оточенні групи дорослих стою на лавці і співаю «Пусть бегут неуклюже…» Мені було тоді чотири роки. У школу я пішов, коли ми, перебравшись в Україну, проживали в Кіровоградському районі. Першокласником я став зіркою села – після того, як на концерті у клубі виконав пісеньку Шаїнського «Если с другом вышел в путь» у супроводі хору і баяніста. Я сам попросив вчительку, щоб вона включила мене до учасників концерту.

Екскаваторника з нього так і не вийшло

Як розповів Андрій, після закінчення восьмирічки (№ 28 у Кіровограді, де з родиною жив на той час) він вступив до місцевого СПТУ № 8.

– Яку обрав спеціальність? – перепитав він. – Екскаваторника. Хоча, якщо чесно, ніколи не мріяв стати екскаваторником, та й працювати ним не довелося жодного дня. Зате в училищі був ВІА, грали в ньому третьокурсники. Я спершу дивився на них широко розплющеними очима. А згодом мене взяли в той ВІА гітаристом. Ми грали попсу – «Мадонну» Сєрова, «Старую мельницу» Ніколаєва. Мушу сказати, у тодішній системі профтехосвіти творчій самодіяльності приділялася велика увага. У 1988 чи 1989 році я зайняв перше місце на міському конкурсі авторської пісні. Я ж вірші пишу з другого класу школи. Після СПТУ вступив у школу підготовки керівників художньої самодіяльності, була така на вулиці Гоголя в Кіровограді. Ті курси мені були потрібні для посвідчення, бо премудростям художньої самодіяльності навчився ще в СПТУ.

На запитання, чи не шкодує, що не здобув ґрунтовної музичної освіти, Андрій Шульга відповів так:

– Вчитися ніколи не пізно, я цим весь час займаюся. Хоча один знайомий, відомий у Кіровограді музикант, який закінчив і музучилище, і музпед педінституту, каже, що навчання музиці лише загнало його в рамки.

Не колектив, а мрія

– Отримавши посвідчення фахівця з художньої самодіяльності, я організував гурт «Конверсія», це було у 1993 році, – розповів Андрій далі. – Числилася наша «Конверсія» при ремонтно-механічному заводі імені Таратути (тодішній директор якого Володимир Пузаков прихильно ставився до художньої самодіяльності) і починала з пісень груп «Кино», «Чайф». Потім визначилися, що наш стиль – симфо-рок. Виконували твори, складені (і музика, і тексти) власними силами. В основному – мною. Та обставина, що рок-н-рол у дев’яностих суттєво здав позиції іншим музичним жанрам, нас аніскільки не засмучувала: ми займалися улюбленою справою.

Про склад «Конверсії». Шульга характеризує учасників того гурту як чудових музикантів, професіоналів. Це, крім нього самого, були Віталій Шелест (барабанщик), Денис Панченко (гітарист, потім він закінчив Харківську консерваторію), Олена Нечипоренко (скрипалька, вона і в «Ятрані» грала), Олег Рубан (гітарист, схильний до симфонічної музики, він складав такі твори сам, ще й партії для різних інструментів писав, а потім у релігію пішов), Олександр Григор’єв (бас-гітарист, відомий в обласному центрі музикант). Записувалася «Конверсія» в обласній філармонії, виступала і за межами Кіровограда.

Найяскравішими епізодами гастрольної діяльності «Конверсії» Андрій Шульга вважає її участь у фестивалі «Музичні вітрила» (1997 рік, Нововоронцівка на Херсонщині) та в турі «Рок за «Рух» (2001 рік).

У зв’язку із фестивалем в Нововоронцівці Шульга пригадав такий випадок:

– Перед поїздкою у Нововоронцівку Сашко Босько, наш тодішній бас-гітарист, заявив, що він не братиме участі в концерті. Ми йому: «Як, чому?» А він: «Я ж попереджав, що на сцені не граю». Я згадав про те його попередження, коли брав його в групу. Я тоді думав: жартує. Отже, опинився під загрозою зриву наш виступ – без бас-гітари не можна ніяк. Лише завдяки щасливому випадку все пройшло нормально: партію бас-гітари зіграв на клавішних наш товариш Юрій Мусієнко, який був присутній на багатьох наших репетиціях.

У 2001 році «Конверсія» розпалася. Про причини цього Шульга детально розказувати не хоче (тільки зауважує, що стався конфлікт). Але підкреслює:

– Наступних десять років я не хотів займатися музикою, бо усвідомлював, що створити вдруге таку класну групу, як «Конверсія», – нереально.

За словами Андрія, розпад «Конверсії» ще й змусив його замислитися, хто він більшою мірою – музикант чи поет.

Записався у літературно-поетичний клуб «Чайка» при міській бібліотеці імені Гагаріна, там познайомився з Петром Петровичем Пархоменком – відомою у вітчизняних літературних колах постаттю, він помер 2012 року. Пархоменко й привів мене у міське літоб’єднання «Парус». З 2009 року я – в Конгресі літераторів України. Брав участь у поетичних фестивалях, займав і призові місця. Про що мої вірші? В основному – на філософські теми. А улюблені поети – Рубцов, Єсенін.

Нове життя нового прагне слова

Близько семи років тому Шульга повернувся на музичну сцену. Новий гурт назвав «КонтрВерсією». У його складі грали Денис Іванов, Олег Лакатош, Ігор Чорний, Віктор Савенко. Під впливом Євромайдану Андрій Шульга почав писати вірші українською (до того послуговувався російською). Тож і «КонтрВерсія», яка виконувала його пісні, стала україномовним гуртом. Багато зробили ці музиканти на волонтерській ниві.

– Ми брали участь у благодійних концертах, – розповів Андрій. – Наприклад, улітку 2014 року в клубі «Вікторія», тоді збиралися гроші на лікування тяжко пораненого десантника Олександра Пономарьова. Того ж літа з моєї ініціативи відбувся благодійний концерт у дендропарку, за виручені від нього кошти було придбано тепловізор для 34-го батальйону 57-ї мотопіхотної бригади.

Найвагомішим досягненням гурту «КонтрВерсія» Шульга вважає те, що його допустили до фіналу у фестивалі «Червона рута», який проходив 2017 року в Маріуполі.

Там так заведено: якщо перша пісня не сподобається журі, то виконавцеві одразу кажуть: «Спасибі, до побачення», – пояснив Андрій. – А коли ми зіграли три пісні, у нас спитали, чи ще щось маємо. Зіграли ми й четверту. На тій «Червоній руті» ми отримали диплом за військово-патріотичну тематику у своїй творчості. Зокрема, за пісню «Партизан».

Після того Шульга з однодумцями створив новий колектив, назвали його так: «Своя версія». Однодумці – це Олександр Поляков, Володимир Лебедєв, Віталій Негребецький, Ігор Чорний. Співпрацює Андрій з гуртом «Партизан-бенд», теж місцевим (у його складі – Максим Кушнір, Павло Бондаренко, Віктор Шустов). Разом з «партизанами» Шульга виступив торік на фестивалях «Кропивницький», «Чута Фест».

Тим часом Андрій грає і співає у дуеті «Паралелі». Інша учасниця дуету – його дружина Тамара Алдошина. Їхні пісні – це вірші місцевих поетів (Антоніни Корінь та інших), покладені на музику Андрія Шульги. «Паралелі» устигли виступити фестивалях «Чута Фест», «Степограй».

Продовжує Андрій займатися волонтерством. Зокрема, кілька місяців тому спільно з волонтером і бардом Володимиром Бурком «Паралелі» та «Своя версія» побували у військових, які тримають оборону на Донбасі, передали їм гуманітарну допомогу, підбадьорили піснями...

На прохання сказати, чи суттєво змінилися його музичні інтереси відтоді, як придбав у головному універмазі міста гітару, Андрій відповів:

– «Metallica» уже не слухаю. З іноземних слухаю «Dire Straits», їхнього лідера Марка Нопфлера, а також «Nightwish». З українських – «Hardkiss», «Мандри». З класики – Вівальді. Мені скрипкова музика подобається.

Записав Віктор КРУПСЬКИЙ



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3696 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua