МЕНЮ










25 квiтень 2003 - 09:38

БУТИ СИЛЬНІШИМИ ЗА СТИХІЮ. ВОЛОДИМИР СИЧ


— Питання традиційне. Чому ви вирішили присвятити себе пожежній охороні? Коли прийшло це рішення?

— Закінчив наш КІСМ. Так сталося, що одружився на кримчанці. Переїхали до Ялти. Там спочатку працював на заводі інженером, а потім за путівкою райкому комсомолу мене направили працювати в пожежну охорону міста Керчі. Було це в далекому 1985 році. З того часу я — пожежний.

— Пам'ятаєте свою першу пожежу?

— Першої не пам'ятаю, але деякі запам'ятав на все життя. Працював я тоді заступником частини в Керчі. Завдяки рішучим діям пожежних нашої частини, при підтримці всього гарнізону, вдалося, прямо кажучи, відстояти Керч. Лихо трапилося на міському газорозподільному пункті. Вибухнули дві цистерни з пропан-бутаном. Були жертви, але пожежні вистояли, врятували місто. У портових містах специфіка пожежної охорони трохи інша і ставлення до пожежних теж. Коли горить судно, корабель — це трагедія для всіх, особливо для родин моряків, рибалок, і порятунок один — пожежний, з його вмінням та навичками.

— Як зараз, не тягне до Криму?

— Чесно кажучи, буваю щороку. Родичі дружини, теща, товариші — всі там. Хоча я й народився в Кіровограді, виріс тут, але там пройшли мої молоді роки. Коли приїжджаю, згадую молодість. У Кіровограді згадую дитинство. Так уже сталося.

— "Кіровоградолія" — найпожежонебезпечніше підприємство у нашому місті, і безпека повинна бути організована, як кажуть, на високому рівні. Як працює частина?

— Скажу так. Я в частині вже майже вісім років, то за цей період жодної пожежі не допущено. Ми просто виключаємо можливість її виникнення, а тим більше розповсюдження. Це, у першу чергу, велика, копітка профілактична робота, навчання, чергування на проведенні вогневих робіт. З боку керівництва знаходимо реальну підтримку, розуміння. Скаржитись немає на що.

— Чи не турбує вас, як начальника, проблема кадрів?

— Так ведеться ще до мене, що ДПЧ-7 — це кузня кадрів. Як тільки підберу собі офіцерів, начальників караулів, заступника, минає півроку чи рік — і їх забирають на підвищення до загону чи в управління. Так що частина — кузня пожежних кадрів для всього гарнізону. І це приємно, адже де б мої підлеглі не працювали, які б високі посади вони не займали, завжди будуть пам'ятати, що путівку в життя отримали саме тут.

— Щиро дякую за розмову, бажаю й надалі працювати не гірше.

— Дякую.

Андрій Фоменко



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37855 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua