МЕНЮ










14 серпень 2015 - 12:04

Червоними, та чорними, та багатьох інших кольорів нитками


– А чому саме на патологоанатома? – цього запитання я не міг не поставити кіровоградці Галині Залещик, коли, почавши розпитувати про її захоплення вишиванням, дізнався, що вона вивчилася на патологоанатома і уже тиждень працює за фахом в обласному дитячому патолого-анатомічному бюро.

Дівчина пояснила, що причина цього вибору – дуже проста і полягає в звичайній людській цікавості.

– Це ж цікаво – з’ясувати, від чого померла людина, в якому саме її органі розвинулася смертельна хвороба, – сказала Галина. І пригадала, як ще третьокласницею заявила батькам, що піде в лікарі. За словами Галини, головну роль у її профорієнтації відіграв товстелезний довідник медсестри, на який вона натрапила удома. І так захопилася тією книженцією, що й на шкільні заняття її носила… Після школи навчалася у місцевому медичному коледжі, потім – у Запорізькому державному медичному університеті. Недавно от закінчила інтернатуру в Дніпропетровській медичній академії.

– А вишиванням як захопилася? – автор цих рядків перевів розмову з Галиною на тему її хобі.

– Уперше спробувала школяркою, на уроці праці, – відповіла дівчина. – Та тоді мені це заняття видалося нецікавим. А коли уже навчалася на четвертому курсі університету, то зацікавилася простеньким набором для вишивання, який побачила на вітрині в магазині, і купила його. Вишивала той свій перший виріб – зображення мишенятка на скакалці – цілий вечір і половину ночі. І так мені це сподобалося, що невдовзі взялася за більш серйозну роботу – весільний рушник. З того часу як випаде вільна година – так і сідаю за вишивання. Це вже як хвороба. Буває, до третьої ночі вишиваю. А буває й так, що робота не йде. У такому разі відкладаю її, поки натхнення з’явиться.

Як розповіла Галина далі, вона опановувала мистецтво вишивання самотужки, наставників ніколи не мала і які-небудь клуби рукодільниць не відвідувала. Узори, інші зображення бере із спеціальної літератури, якої у продажу вистачає. Переносить їх на полотно дівчина з допомогою нитки, якою наметує на тканині квадрати. Такого примітивного способу перенесення малюнку, як із застосуванням копіювального паперу, вона не визнає. Техніки вишивання використовує різні – і хрестик, і гладь, й інші.

Оскільки дівчина не може собі дозволити займатися вишиванням цілими днями, виготовлення нею однієї роботи триває декілька тижнів, а то й місяців. Чим більше кольорів і відтінків – тим складніша робота. У одній із своїх картин – на якій зображено ліс – Галина використала аж сорок п’ять кольорів і відтінків.

За словами Галини, її батьки Петро та Лариса дуже радіють, коли вона завершує свій черговий витвір.

– Мама щоразу поспішає продемонструвати їх знайомим, – каже дівчина. – Хоча сама не вишиває. Потяг до цього мені, мабуть, передався від предків по батьківській лінії. Мій тато – із Західної України родом, там вишивання – традиційне жіноче заняття.

Записав Віктор КРУПСЬКИЙ




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37481 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua