МЕНЮ










26 березень 2021 - 15:14

Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь




Прекрасна можливість пройти стажування у Франції є у студентів Центральноукраїнського національного технічного університету (ЦНТУ). Не просто відвідати цю країну, так би мовити, з туристичною метою – побачити її красоти, познайомитися із людьми, умовами їхнього проживання, звичаями та традиціями. А ще й, досконало володіючи французькою мовою, здобути знання, розуміння того, як організоване сільськогосподарське виробництво в одній з провідних країн Євросоюзу, щоб потім мати можливість запроваджувати той досвід на батьківщині.

Ось і нещодавно в ЦНТУ пройшла онлайн-зустріч з представниками Федерації обмінів Франція – Україна (FEFU), на якій відбирали кращих студентів, котрі володіють французькою мовою і повною мірою підготовлені до того, щоб влітку вирушити на кілька місяців у Францію. Таких щасливчиків виявилося девʼятеро. Журналістка "ВГ" познайомилася з деякими з них, а також ініціатором співпраці з французькою організацією, – доцентом кафедри загального землеробства ЦНТУ Ларисою Сало.

«ФРАНЦУЗЬКА МОВА – МОЄ ЖИТТЯ»

Так каже про своє захоплення Лариса Віталіївна. Вона її вивчила у 52 роки. Сама собі довела, що, якщо чогось сильно бажаєш, то обовʼязково досягнеш. Таким же принципом вона керується, працюючи зі своїми студентами. Постійно їх мотивує ставити перед собою далекосяжні цілі і йти до їх втілення у життя.

– Основний напрямком моєї наукової діяльності є агрохімія та грунтознавство, – розповідає Лариса Віталіївна. – Французька ж мова мені завжди подобалась, хоча її не вивчала ні в школі, ні в інституті.

Свого часу в нашому університеті був викладач французької мови, діяли мовні курси для студентів, адже того часу діяла інша програма співпраці із французькими колегами, але та програма стосувалась більше мовного стажування. Студенти опановували мову і вдосконалювали її у Франції. Це був своєрідний аналог нинішньої програми, з чого все і почалось.

Тоді моя донька кілька разів побувала у цій країні на стажуванні, досконало вивчила французьку мову. А я, також зацікавившись вивченням мови, сказала собі: «Якщо вона змогла її опанувати фактично з нуля, то чому я не зможу?» Тож почала вивчати мову і вже через півроку поїхала на перше своє стажування.

Потім завʼязалися стосунки з людьми, які мали відношення до французького посольства в Україні. Вони запрошували мене на різні свої заходи, і на одному з них я познайомилась із президентом Федерації обмінів Франція – Україна (FEFU) Жаком Форжероном. Організація тоді не була представлена ні в нашому регіоні, ні в університеті тим паче. Виступаючи, він показав карту України, де були позначені центри, з якими організація уклала договори про співпрацю. Кіровоградщина була білою плямою. Я тоді підійшла до нього і запропонувала виправити цю прикру помилку. Але до укладання договору ми йшли аж два роки. І ось у 2014 році відповідний документ був підписаний, і ми співпрацюємо досить плідно, щороку готуючи студентів для стажування у Франції.

Переваги нинішньої програми для студентів полягають у тому, що їх для поїздки відбирає французька делегація. Представники приїздять раз на рік, спілкуються із претендентами, проводять тестування, співбесіди. Розпитують про все, визначають рівень володіння французькою мовою, що є необхідною умовою для стажування. Коли бачать, що людина готова поїхати, розпитують про нюанси, які потрібно враховувати, коли вона поїде, адже проживатиме вона там два –три місяці, тож варто знати і про те, які продукти вживає, чи має якісь хвороби, на які потрібно звернути увагу, чим студенту подобається займатись, що також буде враховано при пошуку місця стажування, обовʼязково враховуються особистісні характеристики, щоб у студента не було конфліктів. Потім вони слідкують за всіма своїми стажистами, відвідують їх за місцем проживання, щоб зʼясувати рівень адаптації студента, наскільки покращились його знання мови, певних професійних навичок.

Ще одна перевага співпраці з Федерацією полягає в тому, що у неї є договір з міжнародною мовною організацією FLE, яка зделегує по всьому світу французів-волонтерів, які безкоштовно допомагають вивчати французьку мову. До нас у попередні роки приїздили волонтери. Кілька тижнів тривав інтенсивний курс, коли студенти займались лише вивченням мови.

У 2018 році мені запропонували зробити презентацію ЦНТУ у найбільшому університеті Франції Савуа Монблан, який готує в тому числі й студентів-волонтерів, які працюють потім по всьому світу як носії мови. Для студентів цього університету передбачена практика, яку вони проходять за кордоном як викладачі. Ми також уклали договір з цим університетом – вже третій рік цей договір існує. До нас 2019 році приїздила студентка на два місяці і викладала французьку в нашому виші.

У звʼязку з пандемією наша співпраця переформатована, і навчання проводиться у відеоформаті. По дві години поспіль тричі на тиждень група студентів, з якими до цього вже відбулася співбесіда online, відшліфовують свої знання з французької мови із студенткою-волонтеркою. Відібрали тих, хто влітку, швидше за все, поїде на стажування. Зараз французи серйозно готуються до того, щоб прийняти наших дітей, адже у минулому році, коли карантин був досить жорсткий, стажування не відбулося.

ЗБИРАЙТЕ ПО СВІТУ ВСЕ НАЙКРАЩЕ І ПРИВОЗЬТЕ СЮДИ

Третьокурсниця агротехнічного факультету Ольга Малишко – майбутній агроном – вже пройшла одне стажування у Франції. І ось знову поїде туди.

– Коли я вступила до університету, Лариса Віталіївна стала моїм куратором, – розповідає Ольга. – Саме тоді вона й запропонувала зібрати групу студентів для вивчення французької мови. А для мене Франція – мало не дитяча мрія. Я дуже хотіла туди потрапити. Тим більше, що моя бабуся там побувала і ділилася своїми враженнями. І ось мені випав такий шанс. Я почала відвідувати заняття з французької, хоча у школі її не вивчала. Спочатку людей було дуже багато, але поступово вони відсіювалися, і залишилося чоловік пʼять, які реально хотіли вивчити мову та поїхати на стажування до Франції. Так сталося, що за результатами співбесіди я була першою з тих пʼяти, кому випала нагода поїхати до цієї країни.

Я потрапила до регіону Овернь-рон-Альп, село Гуіярд. Приймала мене родина фермерів Ролана та Ан-Марі Гард. Ставились вони до мене, як до члена своєї родини. До них часто приходили онуки, і я не відчувала жодної різниці у їхньому ставленні до них і до мене. Ми дуже багато з ними подорожували Францією, вони показували мені природу, історичні місця, піднімалися на вулкан.

Перше стажування – більше ознайомче. Я мала можливість побачити Францію, їздити її містами, вивчати історію та культуру, спілкуватися з людьми. І це мені вдалося завдяки тому, що родина, де я проживала була дуже гостинною і відповідальною. Вечорами ми з Роланом та Ан-Марі розмовляли, ділилися враженнями від прожитого дня. Звісно, все це французькою. Вони виправляли мої помилки, вчили правильній вимові. Тож коли до нас приїхав президент FEFU, подивитися, як мені живеться, то був приємно вражений моїми успіхами.

Я пробула там два місяці, за результатами стажування написала звіт, де я вказала всі свої враження не лише від подорожей країною, зустрічей з людьми, а й професійні навички, які вдалося здобути, коли ми приїздили на інші ферми, дивились, як там організована робота по вирощуванню сільгосппродукції та тваринництва.

Я, як стажист першого року, здобувала професійні навички у першій половині дня, друга половина була вільною. Байдикувати я не звикла, тому допомагала на городі, в теплиці. Варто зазначити, що організація праці французів дуже відрізняється від нашої. Городики там – невеличкі, грунт – камʼянистий. Городину вирощують лише до столу, заготовок не роблять. Памʼятаю, як Ролан мені показував клаптик чорнозему, коли ми поїхали до іншого регіону. Він казав, ось це такий чорнозем, як в Україні.

Не бачила я там, щоб на городах росли бурʼяни. Вони слідкують за цим, але не напружуються. Наприклад, Ан-Марі зовсім не працювала на городі. За догляд повністю відповідав Ролан. Вони не вирощують картоплю, як ми – із запасом, на всю велику родину. Ні. Два рядки картоплі, стільки ж – помідорів. Вирили кущик картоплі – зварили на вечерю. І так в усьому. Але є й такі родини, які займаються промисловим вирощуванням овочів. Ми були в таких теплицях, де працюють наймані працівники.

Були на фермі, яка спеціалізувалася на вирощуванні корів спеціальної породи, які йшли лише на мʼясо. Місцеві там замовляли яловичину спеціально для весіль або інших святкувань. Я також брала участь у таких приготуваннях. Словом, була скрізь, де нас запрошували. І головною метою перед собою ставила – вивчення розмовної французької мови. Я досі підтримую звʼязок з Роланом та Ан-Марі, хоча вже пішов третій рік, як я у них побувала. В цьому році мені сказали, що буду працювати з лікарськими рослинами, але сподіваюсь, що буду жити неподалік від цієї родини, щоб на вихідні можна було їх провідати.

Після закінчення нашого університету я хочу вступити до магістратури саме до французького вишу. Сподіваюсь, що мені вдасться.

А от для другокурсника Віталія Уманця цьогорічне стажування буде першим. Зараз він дещо хвилюється, адже ситуація з коронавірусом у Європі може внести корективи у його плани.

– Я також не вивчав французьку мову в школі. Коли вступив до університету, до нас звернулась Лариса Віталіївна з презентацією програми стажування у Франції. Я вирішив для свого розвитку зайнятися вивченням французької мови – це добре, коли, знаючи українську, російську, англійську, та ще додаєш й французьку. Але через пандемію у минулому році я не поїхав на стажування. У нинішньому, сподіваюсь, все складеться так, як задумувалося. Спочатку доводилось чимало часу приділяти опановуванню азів мови. Але поступово відчув, що маю досить пристойний рівень знань. Це підтвердила й співбесіда, коли мене відібрали для стажування. Хочу побачити цю країну, її визначні місця, культуру, кухну, яка досить популярна у світі. Цікаво познайомитись із людьми. З їхнім укладом життя. Та головне – здобути професійні знання.

НАШІ – НАЙКРАЩІ

До речі, саме із ЦНТУ поїде на стажування більше студентів, ніж з 22 інших українських вишів, які мають договір з FEFU. І це при тому, що виш останнім приєднався до організації. До того ж, в інших вишах є викладачі французької мови, проходить навчальний процес. В нашому технічному університеті французька не викладається в обовʼязковому порядку. Все базується лише на ентузіазмі таких людей, як Лариса Сало, котра намагається дати своїм студентам не просто початкові знання мови, а й певний потенціал, щоб вони потім нарощували свій рівень самостійно.

– Я – не викладачка французької мови, не маю відповідного диплома, але напрацювала власну методику викладання, – підсумовує розмову Лариса Віталіївна. – І результат перевершує всі сподівання – молодь зацікавлена здобувати не лише знання безпосередньо з обраної спеціальності, а й значно розширювати свій кругозір. Мої діти говорять французькою, читають, розуміють цю мову, їхні знання високо оцінюють французькі друзі. Мені дуже приємно, що в таких потужних вишах, як Криворізький, Запорізький, Мелітопольський, де набирають групи по 40 студентів, французи у минулому році відібрали пʼять – шість осіб, а у нас – вісьмох, в цьому році від них поїдуть по четверо студентів, а від нас – девʼятеро. Нас дуже підтримує президент FEFU Жак Форжерон, він дуже задоволений нашими результатами, всі нові проєкти, які він задумує, в першу чергу він пропонує нам. І це мені також дуже подобається, надихає на подальшу роботу. Як і моїх студентів, додає їм впевненості, що вони молодці. Наші студенти повинні розвиватися, комунікувати з іноземцями. Це дуже важливо в сучасному світі і для нашої країни також.

Розмову вела Оксана ВЕРСТЮК



26 березень 2021 - 18:40
АННА (вст)

Интересно

Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3748 сек. / запитів: 8 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua