МЕНЮ










4 березень 2003 - 19:42

ДЕ КІРОВОГРАДСЬКОМУ МІСЬКВОДОКАНАЛУ ШУКАТИ ГРОШІ, або ЧИ СПРАВДІ „НА ВАЖКІ ЧАСИ МОЖНА СПИСАТИ ВСЕ"?


Років зо два тому на зібранні завідуючих будинками та голів квартальних комітетів міста, яке у залі засідань міськвиконкому проводили керівники головного управління житлово-комунального господарства, Євдокія Олександрівна, єдина з небагатьох, досить гостро говорила про ті проблеми, які існують у стосунках між мешканцями та комунальними службами. Потім довелося не раз зустрічати її в головному управлінні, де вона воювала за розпочатий, але тривалий час не завершуваний ремонт даху. А 26 жовтня 2001 року ми опубліковували відкритий лист Євдокії Васильченко та кількох інших завідуючих будинками до редакції "Вечірньої газети", в якому завбуди з обуренням розповідали про ті неподобства, котрі чиняться у сьомому КРЕПі: "Тут зрозуміли, що на важкі часи можна списати все" (зараз у КРЕПі новий керівник).

Тому зовсім не випадково, що повноважний представник мешканців будинку № 96 по вулиці Яновського і сьогодні піднімає проблеми, які, як з'ясувалося, хвилюють не тільки мешканців цього будинку. Але все ж із заявою до депутата міської ради Лариси Мажарової звернулася саме Євдокія Олександрівна. Її звернення, для з'ясування фактів по суті, було переадресоване "Вечірній газеті", бо, як зазначила депутат, оскільки воно не єдине, цілком можливо, що "ситуація типова для всього жилого фонду міста".

ПРИВЕЗЛИ І МОВЧКИ ПОСТАВИЛИ ЗЛАМАНИЙ ВОДОМІР НА МІСЦЕ

"Скільки існує наш будинок (35 років), — пише Євдокія Васильченко у заяві, — стільки й стоїть у ньому водомір. Через кожні два-три роки його брали на перевірку, виникала потреба — ремонтували (при цьому кілька разів міняли один водомір на інший), але ніяких проблем ніколи не було. 29 липня 2002 року водомір був знятий на чергову перевірку. Через місяць його поставили, однак пропрацював він лише до грудня. Потім зупинився. 10 січня приїхали слюсарі водоканалу і забрали водомір на ремонт. А вже 17 січня привезли його назад. Швидко, і головне — без пояснень поставили на місце. Я дуже дякувала за таку оперативність, але потім зрозуміла, що дякувати нічого: водомір не працював. Мені пояснили, що немає запчастин, аби його відремонтувати. Зателефонувала начальнику абонентної служби міськводоканалу Косарчук Л.Г., вона підтвердила, що це так, і порадила зібрати з мешканців гроші на новий водомір або звернутися в КРЕП: може, там допоможуть.

До начальника "Кіровоградводоканалу" Єремен— ко В.В. я додзвонитися не змогла. Секретар весь час відповідала: "Її немає", "Вона зайнята", "Вона проводить планірку" і т.д.

А що ж нам робити? Мені сказали — є положення: якщо водомір не працює, три місяці беруть плату за воду за його середнім показником, а потім почнуть брати за нормою. Чому це? У нас половина мешканців — пенсіонери. Хіба наша вина в тому, що водомір не працює?.."

Керівник абонентної служби "Кіровоградводоканалу" Лідія Косарчук відразу заспокоїла: ніхто мешканців будинку на плату за нормативами водопостачання переводити не буде, вони платитимуть за середньомісячним показником загальнобудинкового водолічильника (у кого немає свого, індивідуального) до того часу, поки він не буде відремонтований.

І Євдокію Олександрівну, і мешканців її будинку, думаю, така відповідь заспокоїть. Адже є велика різниця між тим, що вони платять зараз — 3 гривні 53 копійки за одну людину і що платили б за нормативами — 7 гривень 66 копійок.

А от жителі сусіднього будинку №102 по вулиці Яновського, які опинилися в подібній ситуації, від такого "осереднення" лише страждають. Водомір тут, за словами завідуючої будинком Раїси Махно, не працює вже місяців шість. Картина та ж — приїхали, забрали, повернули таким, як і взяли. Але вся біда в тому, що обрахування середніх показників лічильника (за два попередні місяці) припало на літній період. А тоді використання води було значно більшим, ніж зараз, у зимові місяці. "Тому те, що нам нарахували посередньому — 8 гривень 48 копійок, — говорить Раїса Олександрівна, — майже не відрізняється від плати по нормативах — 8 гривень 62 копійки (у квартирах — газові колонки). А якби водомір працював, ми платили б менше. Але ж не наша вина в тому, що він не працює. Чому ми маємо розплачуватися за проблеми водоканалу? Складається враження, що йому вигідно, аби водоміри не працювали зовсім".

Начальник майстерні по перевірці, ремонту та встановленню водолічильників "Кіровоградводоканалу" Віктор Єрьоменко пояснив: у неробочому стані водолічильник у будинок № 96 по вулиці Яновського був повернутий тому, що в ньому зносилися деталі, замінити які сьогодні нічим. Така ж ситуація і щодо інших невідремонтованих лічильників. Запчастини, необхідні для ремонту, закінчилися ще місяців шість тому. Міськводоканал, за словами Віктора Єрьоменка, надіслав листа у Луцьк, на завод "Електротермія", де їх виготовляють. Звідти повідомили: готові поставити, але після проплати. А в гроші, чи, вірніше, їх відсутність, усе зараз і впирається.

Скільки ж потрібно коштів, щоб закупити хоча б мінімально необхідну кількість запчастин? Начальник майстерні каже, що для партії, замовленої в Луцьку, — близько дев'яти тисяч гривень. Багато це чи мало? Для кого як...

Що стосується поради керівника абонслужби мешканцям будинку зібрати гроші на новий водомір чи звернутися за допомогою до КРЕПу, то Лідія Косарчук зауважує, що не пам'ятає, аби говорила кому-небудь по телефону про збирання грошей, а от щодо допомоги КРЕПу, то це справді так. Він, за своїм обов'язком, мав би допомогти.

Справа в тому, що ще в грудні 2000 року тодішній заступник міського голови, начальник головного управління житлово-комунальної інфраструктури міста Георгій Книшов видав наказ за № 255, згідно з яким керівники КРЕПів №№ 1-15 та ОЖБК були зобов'язані до 1 січня 2001 року взяти на баланс усі побудинкові засоби обліку (взяти на баланс — значить відповідати за них, а в разі потреби — і замінити).

Наказ дворічної давності досі не виконаний. На сьогоднішній день, повідомив Віктор Єрьоменко, загальнобудинкові водолічильники КРЕПи на свій баланс так і не прийняли.

Купити ж новий загальнобудинковий водомір — справа для мешканців не з дешевих. Такий, як потрібен на Яновського, 96, коштує приблизно 360 гривень. "Ми тільки недавно поставили теплолічильник, — говорить Євдокія Васильченко. — Гроші на нього три роки збирали. У нас же в кожній другій квартирі — пенсіонери..."

Не є великим секретом, у якій складній фінансовій ситуації зараз Кіровоградський водоканал. Кожного місяця його видатки більші, ніж доходи. Збитки підприємству ніхто не компенсує. Тому і дев'ять тисяч гривень, як виявляється, знайти для нього непросто.

Чому б у такому разі, коли новий водомір коштує дорого, а запчастини водоканал ніяк не може придбати, не підключити до вирішення проблеми і самих завбудинками? Аби вони спробували допомогти в придбанні деталей. Замовивши їх, наприклад, людям, які у своїх підприємницьких справах їздять по всій Україні, бувають і в Луцьку, в інших містах, де виготовляють і самі лічильники, і запчастини до них. А може, потрібні деталі продаються в нашому місті, у спеціалізованих магазинах?

Адже та запчастина, через відсутність якої водомір у будинку № 96 не працює, коштує 11 гривень, а новий водолічильник — 360.

КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ ЗА ВОДУ НЕ ПЛАТИТЬ

Друга проблема, яку підняла завідуюча будинком Євдокія Васильченко у зверненні до депутата міської ради Лариси Мажарової, — небажання, на її думку, "Кіровоградводоканалу" налагодити свою роботу так, аби брати плату за воду з усіх, хто нею фактично користується. Що мається на увазі? Те, що абонентний відділ підприємства нараховує плату тільки тим, хто прописаний у будинку, тоді як, починаючи з 1998 року, Євдокія Олександрівна щомісячно подає списки квартир із зазначенням, скільки в кожній прописано людей і скільки живе фактично. "Після обрання мене завбудом, — говорить вона, — з водоканалу принесли договір, згідно з яким я зобов'язана щоквартально подавати списки виписаних, прописаних, померлих громадян, а також квартирантів та осіб, які фактично мешкають у будинку. Що й роблю всі оці роки, і не щоквартально, а щомісячно. Але ніхто надані списки до уваги не бере".

Завідуюча сусіднім дев'яносто восьмим будинком Катерина Левандовська теж висловлює подібні претензії.

Неодноразово на різноманітних нарадах, зустрічах, комісіях, депутатських зібраннях говорилося, що в Кіровограді високі середні нормативи водоспоживання. Люди не використовують стільки, скільки їм нараховують. Варто лише порівняти місячні нормативи з даними індивідуальних водолічильників. Куди тоді вода дівається? Втрачається через великі витоки? Безумовно. Це дуже гостра проблема. Але і велика армія непрописаних мешканців, які споживають воду, однак за неї не платять, бо їм не нараховують — хіба це не проблема?!

Будинок Євдокії Васильченко — типовий приклад такої ситуації. Прописана у ньому 181 людина, фактично мешкає 237. Із дев'яноста квартир тільки тридцять обладнані індивідуальними водолічильниками, решта платять за показниками загальнобудинкового водоміра. У цій решті 114 мешканців — прописані, 34 — ні (11 з них — квартиранти). Тобто фактично не платить кожен четвертий. /p>

Міський водоканал весь час скаржиться, що у нього немає грошей. За підрахунками Євдокії Олександрівни, тільки по її будинку він міг би добирати зараз 120 гривень щомісяця. Влітку, звісно, більше. Тільки по одному будинку!

Ці гроші справді не можна взяти, бо немає законних на те підстав? Чи, крім можливостей, потрібне ще й бажання „Кіровоградводоканалу" ґрунтовно розібратися у ситуації?

Ольга Пилипенко



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.35963 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua