МЕНЮ










26 червень 2015 - 12:33

Двомовність як загроза


Вісімнадцятого червня до Кіровограда завітала видатний мовознавець – доктор філологічних наук професор кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія", академік Академії наук вищої школи України Лариса Масенко. Відомий науковець відвідала наше місто з подвійною метою: по-перше, взяти участь у відкритті в Кіровоградському обласному художньому музеї виставки творів її чоловіка – видатного художника-земляка скульптора Андрія Німенка (1925 – 2006); а по-друге, провести публічну лекцію "Від Мовного майдану до Революції гідності".

Послухати лекцію зібралося чимало людей, серед яких були викладачі та студенти КДПУ ім. В. Винниченка, міська інтелігенція, громадські активісти, представники органів державної влади та місцевого самоврядування. Лариса Масенко окреслила головне джерело багатьох проблем нашої держави – білінгвізм. Масова двомовність нації, що довгий час була бездержавною, несе в собі велику небезпеку. Двомовність – як стан нестійкої рівноваги – неодмінно викличе конфлікт, у якому або одна мова переможе, або відбудеться розкол держави на мовному ґрунті.

Щоб краще пояснити ситуацію, в якій опинилися українська мова та держава на початку XXI століття, Лариса Терентіївна зробила невеликий історичний екскурс і розповіла, що ще в часи російської імперії було сформовано тезу про триєдиний російський народ, який начебто складався з росіян, українців та білорусів. Одночасно із цим українську мову вилучали зі вжитку в органах влади, в освіті, релігії. Таким чином її намагалися звести на рівень, де б вона відігравала роль діалекту. За часів імперії задум про створення триєдиного народу провалився, але був реанімований в СРСР, де після короткого періоду політики українізації з 30-х років минулого сторіччя почалася брутальна, з використанням терору, політика зросійщення. Влаштований радянською владою Голодомор та знищення української інтелігенції підірвали соціальну базу української мови, так радянська влада намагалися вилучити її з міської урбаністичної культури.

Разом із цим, зазначила Лариса Масенко, тривало штучне втручання у внутрішній розвиток мови через лексикографічні та термінологічні практики. Усі попередні російсько-українські словники оголошували націоналістичними, замість них розробляли нові, в яких перекладені слова фактично були калькою з російської. У такий спосіб відбувалося збіднення української мови та зближення її лексичного складу з російською.

Наблизившись до сучасних подій, Лариса Масенко зазначила, що при важкому спадку у вигляді напів-асимільованого населення у нашій державі всі роки незалежності панувала повна невизначеність у мовній політиці. Одним з наслідків такої невизначеності стала поява різних антиукраїнських мовних ініціатив, зокрема так званого мовного закону Колесніченка – Ківалова 2012 року. Народний спротив цьому законові у вигляді Мовного майдану дістав своє логічне продовження в Революції гідності 2013 – 2014 років.

Лариса Терентіївна розповіла, як, користуючись засобами соціолінгвістичного аналізу, можна дослідити мовну ситуацію в країні. Для цього необхідно скористатися двома основними показниками потужності мов – демографічним та комунікативним. Демографічний показник вказує на кількість носіїв певної мови, комунікативний – на число сфер, які обслуговує мова. І саме другий показник є найбільш вагомим. Згідно з ним, мовна ситуація в двох головних сферах – українських освіті та мас-медіа – є катастрофічною. Адже навіть після перемоги Революції гідності не відбулося українізації інформаційного простору. Науковець констатувала, що поширеною практикою в ефірах загальнонаціональних та місцевих телеканалів залишається двомовність ведучих, продовжують з’являтися комедійні серіали, в яких україномовних персонажів зображено недалекими людьми тощо. На її думку, єдиним захистом української мови наразі є її державний статус.

Науковець впевнено заявила, що мовне протистояння в інформаційному просторі є складовою частиною російсько-української війни, що зараз триває на сході України. І однією з причин цієї війни можна вважати відсутність чіткої мовної політики держави за весь період її незалежності протягом 1991 – 2015 років.

Насамкінець Лариса Масенко висловила глибоке переконання, що за роки незалежності вже виросло та сформувалося молоде покоління, вільне від комплексу національної меншовартості, якому буде до снаги здійснити відродження української держави. Саме завдяки йому Україна переможе.

Володимир МОРОЗ,
науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.41747 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua