МЕНЮ










6 лютий 2021 - 08:32

Джутове багатство Оксани Шарій



Увійшовши до кабінету головного художника Кіровоградського академічного обласного театру ляльок Оксани Шарій, неможливо не вигукнути від здивування й захоплення його наповненням.

Біля робочого столу жінки стоїть камін, який вона з колегою зробила з пінопласту. Його не відрізнити від справжнього без дотику до нього. На підвіконні – іграшкові будиночки з картону, ляльки з вовни, а на стінах і поличках – вироби із джутової нитки, яку роблять із джуту – волокнистої рослини родини мальвових.

І хоча автор написаного спочатку мав намір розпитати в Оксани Валеріївни тільки про її захоплення джутовою філігранню та напівоб’ємними картинами із джуту, однак розмова вийшла за ці межі. Маючи освіту художника-оформлювача, зараз вона навчається на третьому курсі заочного відділення мистецького факультету ЦДПУ ім. В. Винниченка, а на роботі відповідає за оформлення вистав. За майже тринадцять років у театрі жінка пройшла шлях від реквізитора до головного художника, попрацювавши й художником з освітлення та художником-постановником.

– Я зараз не лише як головний художник, а і як художник-постановник працюю, – розповіла Оксана Шарій. – Чотири – п’ять вистав маю зробити за рік, свої власні постановки, окрім цього, відповідаю за художнє оформлення фестивалів у театрі. За майстер-класи, оформлення фоє до різних свят. Декорації придумую, а виготовляють їх у цеху, де роблять і механіку для ляльок. У нас є і швейний цех, і майстерня бутафорів, і художник-оформлювач, який розписує все зроблене й робить рекламу нашу на комп’ютері, й інші художники.



– А вироби зі джуту, яких я тут бачу чимало, – це ваше хобі?

– Зараз так, але варто сказати, що в моїй роботі треба весь час вигадувати щось нове, з різними матеріалами працювати. Тому шукаю в Інтернеті це саме нове, хочу його попробувати, у виставі втілити. Так в Інтернеті й знайшла цікаву техніку – джутову філігрань. Її придумала й запатентувала майстриня Віра Пушина. Загалом, філігрань – це ювелірний виріб з тонкого дроту або закріплені на металевій поверхні візерунки з тонкого золотого, срібного чи мідного дроту. А названа майстриня замінила дріт на джутову нитку. Працюють з нею так: спочатку малюють ескіз, а потім на ньому викладають джут. Оці годинники, підставка з яйцем, шкатулки, таці, візерунки на картоні, підставка під лампу, які ви бачите в моєму кабінеті, – саме джутова філігрань. Цю техніку використовує вже багато людей. Мені вона теж сподобалася, вчилася я за майстер-класами в Інтернеті, багато чого опановувала самостійно. Почала вже й прикраси з білого джуту роботи – кульчики, заколки, ланцюжки.

А коли починаєш щось роботи, то з’являється думка: а що іще можна із цієї ниточки виготовити? Виникає бажання розвиватися все далі й далі. Так і видивилася у всесвітній мережі роботи іще однієї майстрині, яка творить із джуту маски, але без використання форм. Але ж хочеться, щоб вони були з характером! Тому ліплю із глини форму маски, потім обгортаю її харчовою плівкою і згори накладаю джутову нитку одну біля одної, намастивши перед тим поверхню плівки будівельним клеєм «Дракон». Одну приклеїла ниточку, другу, третю... І це все треба викласти по контуру, а потім уже накладаю очі, м’язи, складки. Так само створюю й інші напівоб’ємні роботи з окремих деталей, для кожної з яких необхідно створити глиняну форму, а після виготовлення деталі вийняти її.



– Багато часу витрачаєте на один виріб?

– По-різному, можу так загорітися, що за тиждень вправляюся. Але в театрі у мене театральна робота, вдома теж її немало, залишаються ночі, коли не готуюся до сесії в університеті. Можуть і місяці піти, як на виготовлення робіт «Лев» і «Король». У цих напівоб’ємних роботах багато окремих з’єднаних одна з одною деталей. Як і в «скульптурах» «Дракон із феніксом», «Медуза Горгона», «Скрипка», де від філіграні вже майже нічого не залишилося.

– Десь уже були виставки ваших робіт із джуту? І скільки їх у вас зараз?

– Окрім нашого театру, поки що ніде. Хоча моя картина «Маска» виборола друге місце на київській виставці оригінальних речей ручної роботи без використання механізованих чи автоматизованих технологій (так званий хендмей – від англійських слів «зроблено вручну»).

Зараз у мене – тринадцять картин з джуту й до десятка виробів, зроблених у техніці джутової філіграні. Уже хочу робити не лише напівоб’ємні картини й джутову філігрань, а й об’ємні фігури із джуту, з якого, здається, можна все на світі виготовити, залежно від того, чим потім його покривати.

Якщо лаком, то, наприклад, якісь журнальні столики. Це вже яка в кого фантазія. Але на все ночей не вистачає, спати ж теж хочеться. У театрі ж – поточна робота, вистави, зараз от нову програму готуємо – для дорослих.

– Вироби із джуту – певно, не перше ваше захоплення, адже художники використовують чимало технік і матеріалів…

– Так, художник, зокрема в театрі ляльок, повинен не лише малювати, а й вишивати, працювати з картоном, пінопластом тощо. Він має взяти матеріал – і зробити з нього певну річ. Чим краще ти знаєш матеріал, чим довше з ним працюєш, тим більше можеш здивувати чимось за його допомогою дітей. Тому театральні художники весь час шукають в Інтернеті інформацію про нові матеріали й техніки, про те, як із ними працювати. От для останньої вистави наші театральні майстри виготовили ангела, а його крила – з ізолону – утеплювача для лінолеуму. Пір’їнки зробили так майстерно, що їх не можна відрізнити від справжніх. А так і має бути, щоб глядач на виставі не міг відрізнити штучне від справжнього. Тому в нас працюють майстри-професіонали, які спроможні реалізувати будь-який задум із будь-якого матеріалу.

А щодо своїх попередніх хобі можу сказати, що захоплювалася й ліпленням із тіста, і вишивкою, зокрема бісером і хрестом, і оформленням весільних пляшок, і розписом по склу, і виготовленням ляльок з вовни. Загалом, усе, що з’являється нового в царині декоративно-
ужиткового мистецтва, перепробувала, по декілька виробів зробила. А от із джутом у мене вийшла довша історія, уже зо три роки працюю з ним. І не набридає, а лише виникають нові ідеї стосовно його використання. Наприклад, про виставу з джутовими масками, з елементами костюма, декораціями з нього...

– То коли ж очікувати на виставку ваших робіт із джуту?

– Важко сказати, тільки зберуся, а тут то суворий карантин, то адаптивний. Тільки налаштуюсь, назви картинам придумаю, думаю вже телефонувати й домовлятися про виставку, але коронавірус не дає можливості організувати експозицію так, щоб на неї прийшли люди. А без глядача не бачу сенсу її проводити. А так запрошують мене з виставкою до себе й музеї наші, і бібліотеки, і драматичний театр у Миколаєві. Можливо, до її відкриття (хочу, щоб це сталося влітку чи восени) встигну зробити ще й об’ємну фігуру, представити різні стилі: джутову філігрань, напівоб’ємні картини й об’ємні фігури. Щоб люди побачила, що можна робити з простої нитки. Адже часто шукають якісь дорогі матеріали. А тут клей, ниточка – і все…

Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олександра ШУЛЕШКА



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.38585 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua