МЕНЮ










4 травень 2015 - 17:37

Гарік Бірча: Мені іноді жаль Вітальку


"Вважаєш себе розумнішим, успішнішим і краще одягненим за Вітальку? Тільки не зазнавайся!" – казав я декому зі своїх знайомих, коли ті кривилися, дізнавшись про мій намір піти на кіровоградський концерт Гаріка Бірчі та взяти в нього інтерв’ю. І я аніскільки не пошкодував про те, що провів вечір цього понеділка в обласній філармонії.

Сказати, що її зал був забитий вщерть, звісно, не можна. Зате стількох дітей (малечі, до десяти років) підняв на ноги відчайдушний романтик, як заведено називати героя Бірчі! Деякі таке витворяли на сцені під його нехитрі пісні ("Мама, я хочу елочку", "Я на первом не целуюсь", "Дайте мальчику кекс" і т.д.)! Кілька малюків пропонували йому свої дитячі заощадження (хто – гривню, хто – дві), а один подарував іграшкового солдатика. А стільки бажаючих було сфотографуватися разом з ним після концерту! І Гарік не відмовив їм, пожертвувавши майже годиною свого, уже цілком приватного, часу.

– Вам на кожному концерті дітвора пропонує гроші? – поцікавився автор цих рядків у артиста, ледве дочекавшись, поки з ним сфотографувалися усі бажаючі. – Чи це – суто кіровоградський феномен?

– У Кіровограді це трапилося вперше. Як пояснили мені щойно батьки дітей, ті, знаючи із серіалу, що тато Вітальки збирає йому на машину, вирішили допомогти йому.

– Ви так делікатно відмовилися від тих грошей!

– Але мені було дуже приємно, коли діти пропонували їх. Такі щирі!

– А солдатика, якого вам подарував хлопчик, не загубите?

– Боже борони! Того хлопчика звати Ромою. Як він мені пояснив, це – найулюбленіший його солдатик. Ви ж розумієте, як багато значить – віддати улюблену іграшку. Це – один із найдорожчих з усіх подарунків, які я отримував.

– Гаріку, ви розраховували на те, що станете улюбленцем дітей, коли тільки приміряли на себе роль Вітальки?

– Ні, що ви. Проект був розрахований на сформованих юнаків і дівчат, обізнаних про стосунки між статями. Та сталося так, що Вітальку полюбили діти. І я змушений був узяти це до уваги, зробити Вітальку персонажем, в якого можна чомусь повчитися. Буває, кажу дорослим: якщо переглядаєте серіал з дітьми, то пояснюйте їм, які вчинки Вітальки – гарні, а які – ні. Мій герой – чудовий приклад, на якому можна розбиратися в людській поведінці.

– Я щойно говорив з хлопчиком, який з мамою стояв у черзі бажаючих сфотографуватися з вами. Він сказав мені, що хоче бути "як Віталька".

– Я не хочу, щоб діти були схожими на Вітальку як на чоловіка, котрий у свої тридцять три роки сидить на шиї у мами, не працює…

– …і всі думки якого – про тьолочок…

– Оце я у Вітальці і висміюю. Але є в ньому й риси, які варто наслідувати, – доброта, щирість, трепетне ставлення до жінок.

– Віталька, здається, трансформується – з невдахи перетворився на майже мачо.

– Він змінюється, але популярністю у жіночої статі він як не користувався, так і не користується. А що стосується його одруження з трьома жінками одночасно… Так сталося, бо він не може скривдити жодну жінку, не може сказати їй "ні", відмовити їй.

– Вам не жаль свого героя?

– Іноді жаль. Жаль, що він ріс без батька, це також наклало відбиток на його характер. Тому я – за повні сім’ї. Граючи Вітальку, я порушую соціальні проблеми. Можливо, не всі це помічають. Та треба глибше подивитися на мого героя і зрозуміти, що його принципи – правильні.

Розпитував Віктор КРУПСЬКИЙ




20 листопад 2015 - 21:30
6є7хвпаірщвхзва (вст)

sty12sty12sty12sty01sty01sty13sty07sty06sty06sty06 sty07sty08sty08sty08sty07sty07sty07sty07sty07

Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.39003 сек. / запитів: 8 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua