МЕНЮ










12 квiтень 2010 - 11:11

ГОНСАЛЕС З КІРОВОГРАДА


Сучасне прізвище, як і повне офіційне найменування людини, – явище нового часу.

У минулі часи єдиних, введених державою норм ідентифікації особи не існувало і в адміністративно-юридичній практиці для позначення людини використовували різноманітні мовні засоби від одночленних імен до описових назв (Тимко з Тернополя, Гаврило Маслов – зять, Миско – трубач пана Черенковського).

Процес виникнення прізвищ охоплює великий проміжок часу. Найраніше спадкові родові назви виникли в середовищі вищих верств феодального суспільства – у князів, магнатів, власників земельних володінь і маєтків. Є численні докази того, що прізвища представників феодальної верхівки на -ський, -цький, -зький, особливо у ХІV–ХVІ ст.ст. у більшості випадків – це назви за певним населеним пунктом, що був місцем проживання князя, і тому вважався центром феодального володіння. Наприклад, князь Порицький (Порицьк – містечко у Володимирському повіті), князь Вольський (Вольськ – село у Ковельському повіті), Спадкові прізвища на -ський, похідні від назв населених пунктів, відомі всім слов’янським народам, але особливого поширення набули в Польщі. У середньовічному Королівстві Польському прізвищеві назви на -ські, цькі були ознакою шляхетного походження і протиставлялись міщанським і "холопським" особовим найменуванням.

Найменування князівських родів, утворені від назв вотчин з допомогою суфікса -ський (Волконські, В’яземські, Милославські, Пожарські, Трубецькі, Хованські та ін.), побутували і у феодальній Росії.

Переважна більшість прізвищ на -ич, -ович, -евич походить від різних форм імені: Андрухович, Антонович, Давидович, Зінкевич, Лукашевич, Якубович. Оскільки імена по батькові цього типу побутували в середовищі шляхти і міщанства, слід припускати, що й у ролі спадкових родових назв прізвища на -ович, -евич закріпились, насамперед, серед привілейованих верств населення.

До розряду прізвищ перейшли також назви, що належали до народних уснорозмовних форм іменування синів за батьком, зокрема два найпоширеніших типи українських прізвищ з суфіксами -енко (єнко): малий Іван, син Івана – "Іваненко" та -ук (-юк): Павлюк, Гаврук.

У наш час розглянуті типи належать до найпоширеніших українських прізвищ, що побутують на всій території України, проте мають виразний регіональний розподіл за ступенем поширеності. Якщо прізвища на –енко можна вважати основним східноукраїнським типом, то прізвища на -ук (юк), -чук належать до західноукраїнського типу. З найменуваннями по батькові генетично пов’язані характерні для західноукраїнського регіону утворення на -ак, (-як), -чак: Андрусяк, Грицак, Собчак.

Надзвичайне розмаїття типів українських прізвищ виявляється і у великій групі іменувань, що вказують на ремесло, професію, вид заняття першого носія прізвища, зокрема, такі популярні українські прізвища, як Швець (і похідні від нього Шевченко, Шевчук, Шевчишин), Гончар (Гончаренко, Гончарук), Кравець (Кравченко, Кравчук). Народні назви співців і музикантів спричинили появу прізвищ Кобзар, Співак, Скрипниченко, Дудник, Цимбал.

Церковнослужителі різних рангів представлені в таких прізвищах, як Дяченко, Паламаренко, Паламарчук; колишнє міське й сільське начальство – у прізвищах Войтенко, Пустовійт, Ратушняк, Гуменюк, Возний, Присяжнюк. В окрему групу виділяються прізвища, походження яких пов’язане із перебуванням їх перших носіїв на Запорозькій Січі: Запорожець, Козак, Кошовий, Хорунжий та ін. Про часи Гетьманщини нагадують прізвища Гетьман, Сердюк (гетьманський охоронець), назви народних месників дійшли до нашого часу в прізвищах Гайдамака, Дейнека.

Чималу групу становлять прізвища, похідні від назв осіб за етнічною приналежністю: Литвин, Литвиненко, Литвинчук (литвинами на Україні називали не лише литовців, а й білорусів), Турчин, Лях, Чех, Молдаван, Татарсук, Москаль. Прізвисько "Москаль" могло бути первісним найменуванням росіянина, але частіше так називали в народі солдатів, які відслужили в царській армії.

Група прізвищ із суфіксом -ець вказує на вихідців з різних міст (Козинець, Полтавець, Уманець) та областей (Гуцул, Подолян, Поліщук) України.

Говорячи про походження сучасних українських прізвищ, не можна оминути й таке важливе їх джерело, як вуличні прізвиська. Генетичний зв’язок із прізвиськом закріпився в самому значенні українського слова "прізвище". Показово, що навіть офіційне закріплення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу, наприклад: Білоус, Голобородько, Стогній, Безпалько, Мовчан, Лисий, Щербань та ін.

Є група прізвищ, що відображає якусь особливість одягу, – Рябошапка, Сіроштан, Довгопол; характерну прикмету житла – Безверхий, Новохатський, Кривохижа; особливості розташування житла, садиби – Заболотний, Луговий, Підгорний, Гайовий та ін.

Причини значно ширшого, порівняно з іншими народами, побутування серед українців колоритних прізвищ з виразним гумористичним відтінком у значенні слід шукати в нашій історії. Адже величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків. За звичаями Запорозької Січі новоприбулий до війська повинен був прибрати нове прізвисько, під яким його записували до козацьких реєстрів. Під час процедури вибору нового наймення січове товариство мало слушну нагоду повною мірою виявити свою схильність до жарту й дотепу: Неїжборщ, Затуливітер, Задерихвіст, Паливода, Перебийніс, Роздайбіда, Куйбіда та ін.

У цьому короткому огляді неможливо охопити всі типи українських прізвищ. Хочеться лише підкреслити, що наше прізвище – це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. Це живе слово, пам’ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом вони становлять історію народу.

За 2008 – 2009 роки по Кіровському відділу реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції зафіксовано 185 реєстрацій зміни імені. Серед незвичних випадків можна навести приклади, коли українські прізвища змінюювалися на прізвища іноземного походження: Сурмач – на Масс, Малий – на Гаджієва Шулешко – на Гонсалеса Зустрічаються зміни прізвищ у зв’язку з їх немилозвучністю: Лох – на Любімова, Каліч –на Чайку.

Неможливо також не зазначити випадки, коли громадяни змінюють свої прізвища декілька разів, наприклад, Суржко – на Дєлову, з Дєлової – на Єдину, з Єдиної – на Кохану.

Яна СКРИПНІЧЕНКО



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.40019 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua