ІСТОРІЯ


ВЕЛИКІ ВИГАДКИ ПРО МАЛЕНЬКИЙ ПАРИЖ

Юрій МАТІВОС та фото з архіву
18.01.2008, 12:46

Якось до рук мені потрапила така собі листівка-календарик, яких численні сучасні видавництва випускають пачками. Чиїх образів на них не побачиш: екзотичних тварин і рослин, пам’яток архітектури, історичних і політичних діячів (останніх особливо у часи передвиборчої кампанії), чудес світу, акторів, спортсменів, красунь-фотомоделей і т.д. і т.п.

Але цей календарик привернув мою увагу насамперед тим, що на ньому зображений, як пояснюється у тексті (подаю мовою оригіналу), “Видъ г.Елисаветграда центральной его части начала ХХ ст. с высоты птичьего полета рисовалъ художникъ Андрей Липатовъ въ 2001 г.” (Розділові знаки кожен може розставляти на власний розсуд – так, вочевидь, задумали автори. Що стосується літери "ъ", то вона, певне, вжита для передачі через неї історичного руху минулого).

Твір художника Ліпатова справді чудовий (бачив його в оригіналі), дійсно воскрешає у пам’яті сторінки історії міста над сивим Інгулом. Андрій присвятив картину 250-річчю міста, його художник дуже любить, і виконав цілу серію видів Єлисаветграда, які демонструвалися на багатьох виставках з великим успіхом.

А ось текст під картиною (до нього Андрій не має ніякого відношення), нічого, крім подиву, не викликає. Наведу його теж мовою оригіналу, для ясності. “Представь себе прямые и ровные улицы, дома со срезанными углами и с балконами-фонариками. Улица обсажена белой акацией и тополями. Заблудиться в этом правильно спланированном городе невозможно. Я как будто побывал в маленьком Париже”. (Из письма Николая Александровича Добролюбова к сестре).

Ось таким, шановні земляки, побачив наше славне місто російський критик і публіцист. Слава йому! Зімліти можна від гордості,  що  твої  діди  і  батьки,  та  й  сам  ти  все  життя  топчеш  вулиці  міста,  яке  є хоч і маленьким, однак Парижем. Фу-у-у! Аж у піт кинуло! А тут ще показують мені книжку "Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке". Видана вона у… Москві 2004 року і присвячена, як сказано авторами, “250-летию основания города Елисаветграда Херсонской губернии”. Основному тексту передує уривок з листа Добролюбова. Слово в слово, літера в літеру.

Закортіло переконатися у точності написаного Миколою Олександровичем з кількох причин. Перша. Чи могло людину, яка виросла і жила в одному з найбільших і найкрасивіших міст світу – Петербурзі, побувала у Римі, Парижі, Лондоні, – так полонити невелике провінційне містечко з дерев’яними, в основному, будинками, курними вулицями без будь-якого планування – не те що правильного. Добролюбов справді побував у Єлисаветграді в липні 1861 року, повертаючись з Італії, де лікувався, через Одесу. Такий факт підтверд- жується документами. Однак скільки літератури не переглянув, вказаного листа сестрі Добролюбова виявити не вдалося.

У місті над Інгулом Микола Добролюбов мав намір зустрітися зі своїм приятелем і соратником по політичній діяльності, викладачем Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища Миколою Новицьким. Генерал і залишив про це спогад. Коли Добролюбов заїхав до Новицького, того дома не застав – був у відрядженні. Повернувшись додому, господар знайшов на своєму письмовому столі візитну картку з підписом “М.О.Добролюбов”. Ось його повний текст. “Дуже, дуже хотів побачитися з Вами. Можливо, і зачекав би, та Ваші кажуть, що не можуть навіть приблизно визначити час Вашого повернення. При такому становищі чекати не можу – тим більше, що поспішаю на виручку “Современнику”. Дата написання цих рядків, ймовірно, 17 липня 1861 року, оскільки з Одеси Добролюбов виїхав 15, а у Харків прибув 20 липня.

Звернімо увагу на слова автора записки – “чекати не можу… поспішаю…” Чоловік поспішає, не заставши вдома приятеля. Чи є у нього час оглядати невідоме йому містечко? Та й що б він побачив у цьому “правильно спланированном городе”? Про те “планування” читаємо у спогадах першого відомого нам архітектора міста Андрія Достоєвського, який жив у Єлисаветграді за три роки до приїзду сюди Добролюбова… “Город Елисаветград 46 лет тому назад, т.е. во время моего туда водворення, был очень неважный городок с 15 тысячами жителей, и то сомнительных. Самый внешний вид города был далеко неказист! На так называемой Большой улице, идущей по направлению большой дороги из Кременчуга до моста на реке Ингуле, самой лучшей тогда улице, встречалось несколько деревянных строений, крытых соломой”.

Ну чом не Париж другої половини ХІХ століття часів Бальзака, Гюго, Берліоза!(?) Не дуже схвально відгукувалися про зовнішній вигляд міста й пізніші його від- відувачі – письменники, актори. Та що там якісь заїжджі? У газеті “Елисаветградский вестник” від 11 травня 1894 р. читаємо: “Улицы вовсе не замощены и не имеется тротуаров, а если вымощены, то так плохо, что по ним одинаково трудно и ходить, и ездить. В ненастную погоду в городе порядочно грязно, а весною даже по главным улицам проходить невозможно… Все городские улицы освещаются плохеньки- ми керосиновыми лампами…” “Наши мостовые далеко уступают по качеству мостовым, например, городов Николаева и Херсона”, – резюмував у 1897 році славетний міський голова Олександр Пашутін. І це писалося майже через 40 років після Дос- тоєвського.

Словом, панове восхвалителі “маленького Парижа”, не називайте Єлисаветград раєм. Бо описувати красоти міста лише за видами листівок якось аж непристойно. І давайте без натяків, прямо-таки  провокаційних, типу “Єлисаветград у старій листівці” чи “250-річчю заснування міста Єлисаветграда Херсонської губернії присвячується”. Невже можна побачити Єлисаветград у новій листівці? Ця назва міста зникла з карти України у 1924 році.

До речі, про карти. Уже не від одного прихильника повернення назви “Єлисаветград” нашому місту лунало навіть з високих трибун твердження про те, що світ визнає лише стару назву. Он, мовляв, у тому ж Парижі випущено карту, на якій не існує Кіровограда, натомість значиться Єлисаветград. Це справді так, як казав безсмертний Шельменко, але трішечки не так. Ту карту намалювали російські монархісти-шовіністи в еміграції: вони вже майже століття сплять і бачать уві сні “единую и неделимую в границах 1917 года”. А дехто з кіровоградців їм підспівує.

Тепер щодо “цитування” Добролюбова. Дослідники, певне, переплутали листи автора до сестри. У Добролюбова справді було кілька сестер. Одну з них звали Катериною. Їй улюблений брат писав 14 травня 1861 року із Неаполя: “Для моей Кати  отыскал листочек с залежавшимся видом Венеции”. Це вже щось схоже на реальність. Венеція дійсно справляє враження на всіх, хто відвідує це місто. У ньому більше прямих і рівних вулиць, ніж у Парижі, бо у столиці Франції практично всі радіальні і заблукати серед них простіше, ніж у тайзі. З Венецією Єлисаветград може поєднувати те, що, втративши свою самостійність у кінці XVIII ст., це тепер італійське місто залишається ідеальною пам’яткою середньовіччя. Схоже, дехто з наших земляків теж тягне нас в ідеалізоване, вигадане ними минуле.

Насамкінець таке. У літературі і в усній народній творчості вже зустрічалося порівняння з Парижем Бердянська, Чернівців, Одеси. Але до посилання на класиків та видань типу “Бердянськ – маленький Париж” справа не доходила навіть у фейлетонах.

P.S. Матеріал уже був написаний, коли згадав, звідки у “Добролюбовському” листі взялися балкони-фонарики, тротуари та інші ознаки цивілізованого міста. Це ж таким побачив Єлисаветград Троцький, про що він емоційно згадує у книзі “Моя жизнь” і теж цитується авторами “Маленького Парижа”. Різниця між враженнями про місто в обох авторів зовсім не значна. Льову Бронштейна у восьмилітньому віці привезли із забитого села. Тож не дивно, що сільського хлопчика полонили тротуари, балкони, зелені дахи. Троцький побував у Єлисаветграді (кілька годин) через 26 років після Добролюбова. За цей час місто, звичайно, змінилося: процес  капіталістичного прогресу торкнувся і його.

Цікаво, який вигляд мали балкони під солом’яними стріхами у 1861 році?

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!