ІСТОРІЯ


ВУЛИЦІ ЄЛИСАВЕТГРАДА... ЗІНОВ'ЄВСЬКА... КІРОВОГРАДА... ???

Юрій МАТІВОС, Олег ШРАМКО (фото) та фото з архіву Олександра ЧУДНОВА
28.09.2007, 13:24

Вулиця Бобринецьке шосе – 40 років Перемоги

Вулиця розташована на правому березі Інгулу. В історії міста вона відігравала, та й тепер відіграє, винятково важливу роль. Власне, вулицею до початку ХХ століття її й назвати важко – обабіч неї чи хоча б з одного боку ніяких будівель не було. Ліворуч знаходилися дачі міської знаті – офіцерів, поміщиків, купців, праворуч – левади.

Ця вулиця була відрізком великого Чорного шляху, який ще з часів Запорозької Січі з’єднував центральні міста Росії, Польщі з Чорним морем. Чумаки доставляли з Криму сіль, а з-за кордону – товари для торгівлі. Пізніше козаки облаштували так звані поштові гони, які потім називалися поштовими трактами. Один з них проходив із Миколаєва до Кременчука, пролягав через Бобринець, село Сасівку теперішнього Компаніївського району, Єлисаветград, Нову Прагу, Олександрію, далі на Полтаву і Харків. Це був найкоротший шлях від Одеси та Миколаєва до Єлисаветграда: поштові ямщики долали його за 15 годин.

З трактом пов’язана цікава історична подія, яка власне і поклала початок вулиці під назвою Бобринецьке шосе. Річ у тому, що в 1787 році фаворит цариці Катерини ІІ і володар Новоросійського краю Григорій Потьомкін запросив імператрицю відвідати “квітучі землі Новоросії”. Він влаштував Катерині та її свиті помпезний прийом, якого не бачив світ. Поїздка увійшла в історію під назвою “потьомкінські села”. На всьому шляху пересування царського кортежу були виставлені бутафорні будинки, організовані масові гуляння, козацькі розваги, співи кобзарів, танці селян.

   При поверненні з Криму цариця неодмінно мала проїхати через Бобринець на Єлисаветград. Місцеві власті вирішили не зіпсувати доброго настрою Катерини. За кілька кілометрів від міста дорогу, що вела до нього, вимостили щебенем, тобто перетворили в шосе, щоб, бува, карету повелительниці не підкинуло на якійсь вибоїні. Слід врахувати і той факт, що резиденція “найсвітлішого князя” Потьомкіна у той час знаходилася у Єлисаветграді. Коментувати, мабуть, не варто.

Розпочиналося Бобринецьке шосе від мосту через Сугаклею і прилягало до вулиці Великої Пермської. Як уже мовилося, з обох боків шосе знаходилися дачі й левади. Житлові будинки почали з’являтися тут аж на початку ХХ століття. Вулиця поступово заселялася, розросталася вздовж. Нині вона розпочинається від міського іподрому.

У 1985 році колишнє Бобринецьке шосе перейменували на вулицю 40 років Перемоги. Вона стала продовженням вулиці Великої Пермської (Пермської).

Велика Пермська (Пермська) – Яана Томпа – Верхня Пермська

Ця вулиця – одна із найстаріших у місті. Її почали забудовувати практично одночасно з фортецею. Невдовзі сюди було переведено Пермський карабінерний полк, який і розселили у новозведених будинках. Пізніше тут виникали інші вулиці, тому весь район одержав назву Пермської слободи. Оскільки вулиця злилася з Бобринецьким шосе, вони склали єдину транспортну магістраль у складі поштового тракту Миколаїв – Кременчук. Проїхати від Чорного моря до Дніпра у північному напрямку, обминувши Єлисаветград, було неможливо. На цьому тракті у 1784 році відкрили поштову станцію (яму). Про це й тепер свідчить провулок Поштовий, що прилягає до Пермської.

Послугами тракту, а значить і станції, користувалося чимало історичних осіб, які увійшли в історію Єлисаветграда–  Кіровограда. 1794 року на станції зупинявся академік Петербурзької академії наук, німець за походженням, Петр-Симон Паллас. Для нас цей вчений зробив дуже багато. Насамперед він упорядкував і видав щоденник свого друга й колеги академіка Йогана-Антона Гільденштедта “Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року”. По-друге, він написав власну працю “Спостереження, зроблені під час мандрівки південними намісництвами Російської держави у 1793–1794 роках”. Обидві ці унікальні роботи є надзвичайно цінним історичним джерелом для вивчення історії нашого міста у перших роках свого існування. З них черпаємо дані, яких не знайдеш більше ніде. Причому, написане академіками – ними бачене.

Приймала станція й інших відомих у культурному світі людей. Це польський поет Адам Міцкевич, який у 1825 році, чекаючи дозволу на проїзд в Одесу, перебував у нашому місті кілька днів. Роком раніше проїздом у Росію на поштовій станції зупинявся російський поет Олександр Пушкін. Отож меморіальну дошку на честь перебування цих письменників у Єлисаветграді, встановлену ще у 50-х роках минулого століття на вулиці Пушкіна (колишня Нижня Биківська), насправді встановлено не за адресою. Поштова станція на Биківській дійсно знаходилася. Але набагато пізніше – з 1830 року. Уже на цій станції зупинявся у 1851 році геніальний російський письменник українського походження Микола Гоголь, повертаючись з Одеси на рідну Полтавщину. 1860 року послугами станції скористався російський письменник-демократ Микола Добролюбов. Повертаючись після лікування в Італії через Одесу, він зупинявся в Єлисаветграді, щоб зустрітися з приятелем Тараса Шевченка, викладачем офіцерського кавалерійського училища Миколою Новицьким.

Призначення Пермської як транспортної вулиці визначилося і в будівництві міського трамвая. На самому початку вулиці ( тепер там знаходяться дитячо-юнацька спортивна школа та факультет фі- зичного виховання пед- університету ім. В. Винниченка) 10 листопада 1896 року відбулося урочисте закладання машинного приміщення для міського електричного трамвая. Тут же були збудовані ангари та адміністративні приміщення. Регулярний рух вагонів трамвая на головній лінії розпочався 13 липня 1897 року (за старим стилем).

Починалася лінія від залізничного вокзалу, проходила вулицями Бульварною (Фрунзе), Двірцевою (Ле- ніна), В.Перспективною (Карла Маркса), В.Перм- ською до пивзаводу. (Це підприємство, що офіційно називалося “Акціонерне товариство Єлисаветградського пивомедоварного та солодоварного заводу “Г.О.Зельцер”) споруджено одночасно з трамваєм. Лінією курсувало влітку п’ять відкритих, а взимку стільки ж закритих моторних вагонів. Наступного року була прокладена літня лінія “Садова”, що вела до Міського саду над річкою Сугаклеєю. Вагони на ній курсували тільки з 1 квіт- ня по 1 жовтня.

Трохи детальніше про трамвай. У 1899 році була збудована лінія на Кущівку, пізніше її продовжили до залізничного вокзалу. Був складений проект будівництва ще однієї лінії – від центру вгору по Перспективній до Ярмаркової площі. Але до її спорудження не приступили. У зв’язку з подіями 1918 –1921 років рух трамвая був припинений і відновився у 1922 році. Невдовзі з вулиці Двірцевої по Кавалерійській (Орджонікідзе) лінію провели на Новомиколаївку, а в 1934 році була прокладена вантажна колія по вулиці Володарського до хлібозаводу. Покидаючи Кіровоград під наступом гітлерівців у 1941 році, керівники міста наказали підірвати трамвайне господарство разом з електростанцією. Німці намагалися полагодити трамвай, але роботи стримувалися через зруйновану електро- станцію. Після війни трамвай не відбудовувався.

Своє існування вулиця Велика Пермська припинила у перші роки радянської влади – їй було дано ім’я естонського комуніста Яана Томпа, який нібито брав участь у встановленні влади рад у Єлисаветграді. Вулиці Пермській у 1994 році повернули першу назву, але чомусь назвали Верхньою Пермською.

(Далі буде)

 

Архів "ВГ-Історія (до ХХ століття)"

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!