ІСТОРІЯ

БУВАЛЬЩИНИ "ДІДА ЛУК'ЯНА". КИЇВСЬКИЙ ЛУК'ЯНІВСЬКИЙ ТЮРЕМНИЙ ЗАМОК
Леонід Багацький, vechirka.com.ua
02.09.2003, 14:19

Київський Лук'янівський тюремний замок збудований на пострах кримінальному світові 1863 року. Швидко став використовуватися для ув'язнення і політичних противників. Адміністрація складалася із начальника, чотирьох помічників та 60 наглядачів. Розрахований приблизно на 1000 ув'язнених. Його "клієнтами" були Володимир Винниченко, Йосип Сліпий, інакодумці-шістдесятники.

Відбулося кілька втеч. У траві 1878 року — народники Л.Дейч, Я.Стефанович, І.Бухановський (див. Г.Гусейнов, "Господні зерна"); 18 серпня 1902 року — десять соціал-демократів "іскрівських" поглядів.

Останню подію описують так.

Втікати надумали молоді люди до тридцятилітнього віку. Найвідоміші серед них — Микола Бауман (загинув у 1905), Макс Валлах, пізніше знаний як сталінський нарком закордонних справ Литвинов, Йосип Таршис, у майбутньому комінтернівський діяч П'ятницький. Між ними "нєкій" О.Крохмаль, арештований за організацію у Києві всеросійської наради іскрівців. Оте "нєкій" у спогадах говорить, що він із твердокам'яного більшовика, очевидно, трансформувався у якогось, судячи з українського прізвища, боротьбиста або упаніста.

Його сліди разом із слідами Й.Басовського, Н.Блюменфельда, Л.Гальперіна, Б.Мальцмана губляться на підступах до біографічних довідників.

Ретельна підготовка включала виготовлення на волі фальшивих паспортів, в'язання в тюрмі із простирадл і табуретних ніжок зручної драбини, передачу в каземати спеціально викованих крюків. За тридев'ять земель, аж у Самарі, зібрано "общак" по 100 рублів на брата-втікача. Це при тому, що царський рубль приблизно в 40 разів був дорожчим за знаний нами брежнєвський. Тікати збиралися 11 осіб.

Як бачимо, російські соціал-демократи початку минулого століття, як і сьогоднішні українські, мали копійку і вигідно вкладали у свій партійний бренд.

До хлопців на побачення регулярно приходили так звані "наречені". Деякі згодом навіть ставали дружинами (згадаймо Надію Костянтинівну). Вони й передавали все необхідне. Політв'язні домоглися у властей дозволу на групові нічні прогулянки (спека ж!), на відзначення у своєму колі днів народження, державних і церковних свят. Мали можливість вправлятися у гімнастичних побудовах "пірамід". Це допомогло в "день Х" накинути на верхівку чотириметрового муру заготовлену драбину. Не забули і наглядачів. Їх наполегливо споювали горілкою, якою в достатку постачали невтомні "наречені". Вони ж у потрібний момент діставали "кінські" дози снодійного.

І ось нарешті 18 серпня. Після кількох репетицій — вдала прем'єра. Втекли десятеро. Одинадцятого, який хропів поряд із охоронцем, викликані через кілька годин жандарми засадили в карцер. Не втримався і спробував "коктейлю Баумана". Правда, і він утече, але вже у 1904 році.

Дивно, як це по зав'язку наповнена "героями невидимого фронту" типу есера Азефа та більшовика Малиновського, досвідчена і кровожерлива царська охоронка піймала таку ґаву. Мало того, весь десяток випустила за кордон. Попиваючи якось пивко в цюріхському ресторані, герої дня, сміху ради, відправили київському шефові жандармів генералу Новицькому глумливо-вдячну телеграму за справжніми, не конспіративними, підписами.

Через двадцять років більшовики, на правах господарів, проколи старорежимної пенітенціарної системи врахували. Опираючись на досвід власних "ходок до Лук'яна", знавіснили порядки так, що про найменші прояви гуманізму, калорійніший харч, санітарію утримання не було й мови. Скажімо, персонал підбирався так, щоб з обох боків ґрат зустрілися вчорашні, "зуб за зуб, кров за кров", вороги.

У 1922-23 роках ГПУ провело знешкодження керівництва повстансько-визвольного руху. До "діда Лук'яна" потрапили уродженці наших теренів Ларіон Завгородній, Мефодій Голик, Денис Гупало, Тиміш Компанієць, Олекса Добровольський, котрих у вересні 1922 року заманили нібито на військову нараду. Для вірогідності чекісти навіть створили фіктивну бойову групу із повстанським штабом на чолі. Ця група проводила широкомасштабні операції проти Червоної Армії. Стріляли не в повітря і не холостими набоями. Чорноліська партизанська контррозвідка відзначала високу ефективність вогню псевдодрузів, але її не насторожило, що по-снайперськи вміло убивають тільки високофахові військовики.

Отож опинилися отамани у знаменитій буцегарні. Туди ж за особливі заслуги перед ЧК закликали наглядачем виходця із нашого Чорнолісся Явдокима Щербака. Його, як облупленого, знали і Завгородній, і Голик, і Гупало, яким він добряче свого часу насолив.

Лютневого ранку 1923 року Явдоким приніс у камеру із чотирнадцятьма смертниками обов'язковий окріп. Можна припустити, що котрийсь із повстанців шпигонув колишнього сподвижника гострим словом. Той, почуваючи себе господарем становища, відповів зуботичиною. Завгородній, а це був він, бо спілкуватися із персоналом дозволялося старостам груп, вихопив чайника і плеснув Щербакові межи очі. Тамуючи скажений біль у пораненій нозі, скочив уперед і видер із кобури тюремника револьвер. Співкамерники, не чекаючи команди, вихопилися в коридор і, змітаючи перешкоди, увірвалися до караульні. Оволоділи кільканадцятьма гвинтівками та боєприпасами. Багатогодинна перестрілка з червоними, котрі встигли оточити збунтовану в'язницю, завершилася трагічно. Карні злочинці відхрестилися від сум'яття і переповідали потім про розгортання подій. Щербак відповз у безпечне місце, залишившись живим, а повстанці, коли закінчувалися набої, порішили один одного останніми кулями. Недобитих більшовики добили, неушкоджених — розстріляли.

Якщо посилатися на розповіді кримінальників, то спонтанність перебігу подій виключає якусь завчасну підготовку до втечі. Але очевидці бачили те, що бачили. Коли ж припустити, що у Щербака прорізався дух земляцтва і він увійшов у попередній контакт з арештованими, то планованість акції стає очевидною.

(Закінчення в наступному номері)

Припущення базується не на голому місці. Дослідник тієї епохи Роман Коваль вважає, що Явдоким Щербак є старшим братом українського патріота Степана Щербака, розстріляного котовцями під Базаром у листопаді 1921 року. І ніхто не заперечить, що голос рідної крові є однією із найсильніших спонук.

Повторюємо, це — лише припущення, і, певно, уже ніколи не взнати, що творилося за лаштунками лук'янівської трагедії.

А ось стан душі Ларіона Завгороднього можна змоделювати набагато прозоріше. Він усвідомив, що звів побратимів, повіривши сам і змусивши повірити інших казкам, принесеним провокаторами. Тепер він жорстко карався мимовільною провиною. Адже так хотілося добути Україні волю, відчути себе до того причетним, побачити друзів на білому коні тріумфу. Ось і видалося бажане за дійсне.

У камері смертників Ларіон прокидався із думкою скупити вину перед товариством і засипав із тим самим тривожним маревом. Він було запропонував більшовикам співпрацю, але наївна пропозиція не обманула адміністрацію. Прозоро виднілися наміри отамана вислизнути із пастки разом зі сподвижниками.

Чи надіявся Завгородній врятуватися особисто, зважившись на екстраординарний вчинок, скажемо однозначно — ні! Ще в двадцять першому Ларіона поранено у ногу, наслідком чого стала серйозна операція, виконана сільським лікарем із Єлизаветградківки на прізвище Буксир. Після хірургічного втручання Завгородній ходив із великими зусиллями. Єдиним порятунком став верховий кінь, зіп'ястися на якого без сторонньої допомоги отаман не міг.

Але чи чекав його під мурами в'язниці осідланий огир у разі удачі?

Отак, без огляду, планувалася операція заздалегідь, чи ні, ватажок свідомо вибрав козацький шлях і долю.

...Багато чого знає "дід Лук'ян" але не все розповідає.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!