7 ГРУДНЯ — ДЕНЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ВІД ВІЧА ДО КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Юрій Матівос, vechirka.com.ua
07.12.2002, 04:25

1. „ЗАВОРОЖИ МЕНІ, ВОЛХВЕ..."
Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий...

Так лагідно і щиро звертався великий поет України Тарас Шевченко до свого далекого пращура.

Волхви... Загадкові, таємничі люди. Письмові джерела й усні народні перекази наділяють їх магічними рисами. Волхви знали таємниці природи, вірувань, були віщими. У доісторичні часи, коли на берегах Інгулу селилися племена уличів й існувала своєрідна країна Лебедія, волхви виконували роль не тільки духовну. Саме вони з початком утворення Київської Руси поклали початок демократичному, колективному правлінню, організувавши перші народні збори, або віче, на яких обговорювалися й вирішувалися важливі громадські справи. Із числа найстаріших за віком волхвів обиралася рада. Її члени засідали під великим дубом, яких у тих краях було безліч. На вічі обговорювали питання війни і миру, обиралися або усувалися представники адміністративного суду, військових управлінь.

З економічним та політичним піднесенням міст і посиленням ролі купців та ремісників зростало й значення вічових зборів. Рада старійшин виконувала основну роль керівництва громадою. Віче могло не тільки обрати владу, а й скасувати її у разі потреби. Найвищого злету вічове правління набуло у часи існування Запорозької Січі. Саме Січ була однією з найдемократичніших держав Європи. Щорічно у Січі обирався (переобирався) гетьман, кошові й курінні отамани, старшина, судді. За порушення демократичних засад каралися, нерідко на смерть, усі - від рядового козака до гетьмана.

Вічові збори існували і в поселеннях, які виникали у верхів'ї Інгулу, Сугоклеї і де пізніше було закладено фортецю св. Єлисавети. Особливо застосовувалася ця демократична форма правління у козачій слободі Новокозачин, яку заснували у 1752 році переселенці з Лівобережжя.

Однак демократичний устрій на колишніх вольностях запорозьких доживав останні дні. На багнетах карабінів та лезах шабель завойовників до тихого Інгулу принесено владу з протилежними поглядами на управління державою.

2. НА ТЕ ЦАРСЬКА ВОЛЯ

Весною 1752 року кілька тисяч сербів та чорногорців під орудою генерал-майора Івана Хорвата переселилися із Балкан в Україну, щоб утворити на чужій землі поселення під назвою Нова Сербія. Царський уряд Росії, підносячи щедрий дарунок балканцям, відвів їм величезну територію від Новоархангельська до Нового Стародуба сучасного Петрівського району. Прикордонна лінія новоутвореної держави в державі пролягла за дві версти від місця, визначеного під будівництво майбутньої фортеці. Споруджувати її почнуть влітку 1754 року, а поки що повновладним господарем поселень, які тут існували здавна, стали два генерали - начальник Нової Сербії Хорват і комендант незбудованої фортеці Глібов. Перший обрав місцем перебування свого штабу у Новомиргороді, другий - у Києві. Та не вони були фактичними володарями колоній. Уже в березні імператриця видала указ, згідно з яким генералам суворо наказувалося „свести с занятых под Ново- и Славяно-Сербию всех тех козаков или неведомых кошу пришельцев, которые в первой половине XVIII стол. там поселились".

Простіше кажучи, перші поселенці цього краю з обжитих місць виганялись. Їхні оселі, садиби займали колонізатори. Щоправда, дуже швидко уряду стало зрозуміло, що жителі гір не можуть стати степовиками і господарями щедрих чорноземів. Як кажуть у народі, сметана це одне, а кисле молоко зовсім інше. І вже через два роки першопоселенцям дозволили повернутися на старі місця. З того часу і почалося інтенсивне заселення міста на обох берегах Інгулу. Виростали Грецькі, Биківські, Солдатські слободи, Поділ, Молдаванка, Мотузянка, Красноглазівка, Никонорівка, Гончарів-ка, Ковалівка. Тут же виникає, за словами автора „Исторического очерка г.Елисаветграда" колишнього міського голови Олександра Пашутіна, „казачье поселение, называвшееся слободским казачьим полком и находившееся вне Новой Сербии". Те поселення, як свідчить збірник історичних досліджень „Живописная Россія" (т.V, ч.ІІ, М. 1898), називалося Новокозачин.

Із цих поселень і виникло місто. Причому розвивалося воно настільки бурхливо, що вже 1755 року в ньому було засновано міський магістрат. Випадок унікальний: адже подібна форма місцевого самоврядування у Правобережній Україні (крім польських володінь), застосовувалася вперше. Та й саме новоутворене місто над Інгулом було першим населеним пунктом в імперії, що розбудовувалося за європейським зразком.

3. ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЗРАЗКОМ

1755 року у місті над Інгулом створено міський магістрат. Це значить, що воно одержало Магдебурзьке право. Це право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Магістрат був „головою усього громадянства". Склад магістрату залежав від розміру міст, які за кількістю населення ділилися на п'ять розрядів: дворянство, духовенство, іноземці, купці та ремісники. Троє перших до складу магістрату не входили.

Магістрат складався із бургомістра та ратманів. Бургомістр - це виборна посада. Ним міг бути купець (рідше ремісник), якому надавався статус держслужбовця ІХ-Х розрядів. Термін перебування у кріслі бургомістра - три роки. Ратман - то член міського магістрату, його теж обирали на такий самий термін.

За своєю компетенцією магістрат був судово-адміністративною установою. Суду його були підвідомчі всі карні і цивільні справи. У сфері адміністративній на магістраті лежали обов'язки фінансові, він слідкував за розкладкою і збором державних податків і виконанням повинностей. Імена перших двох бургомістрів невідомі, а третім у 1762 році О.Пашутін називає купця Василя Кисельова. Знаходився міський магістрат на перетині вулиць Невської та Купецької (тепер Пашутіна і Преображенська). Дерев'яне приміщення згоріло під час сильної пожежі 1798 року.

4. МІСЬКА ДУМА І ЇЇ ДІЯННЯ

21 квітня 1785 року (ст.ст.) імператриця Катерина ІІ видала „Жалувану грамоту містам". Згідно з цим документом, у містах створювався новий різновид виборного органу місцевого самоврядування - міські думи. До їх компетенції входили деякі питання благоустрою міст, піклування про місцеву торгівлю, охорону здоров'я, освіту. У Єлисаветграді, який з 1782 року мав статус повітового міста, міську думу утворено у 1787 році. Першим міським головою було обрано купця Олексія Романова. До речі, із 29 міських голів, що обіймали цю посаду до 1917 року, всі були купцями, Іван Фундуклей, до того ж, мав титул комерційного радника, а Олександр Пашутін - потомственого почесного громадянина.

Роки діяльності міської думи - то час забудови, благоустрою міста, створення житлового і громадського фонду, закладів освіти, культури, медицини. Особливо зміцнювалося місто на краще після реформ 1861 року, коли його вивели з розряду військових поселень. У Єлисаветграді з'являються архітектурні споруди, що прикрашають місто і нині, відкриваються заводи сільгоспмашинобудування, водогін, трамвай, електростанція, лікарні, класична гімназія, реальне училище, притулки для дітей і бідняків.

І за всіма цими добрими справами прослідковується активна діяльність членів міської думи (гласних) і міських голів. Під багатьма документами, що стосуються будівництва чи відкриття, стоять підписи відомих на той час людей: М. і О. Пашутіних, М. та І. Макеєвих, І. Фундуклея, С.Турчанінова, Г.Близніна, О.Родкевича, Г.Волохіна та багатьох інших.

5. МІСЬКУ ДУМУ ОЧОЛЮВАЛИ...

Подаємо список осіб, які служили на посаді міського голови з 1787 по 1917 рік.
1787-1791 рр. - купець Олексій Романов
1791-1794 рр. - купець Григорій Романов
1794-1797 рр. - купець Петро Кленов
1797-1800 рр. - купець Іван Пронін
1800-1803 рр. - іменитий громадянин Савин Голиков
1803-1806 рр. - купець Іван Титов
1806-1815 рр. - купець Іван Диков
1815-1818 рр. - купець Аким Рогальов
З 1818 по 3 червня 1819 р. - комерції радник Іван Юрійович Фундуклей
1819-1821 рр. - купець Іван Арешников
1821-1829 рр. - купець Яків Степанович Пашутін
1829-1830 рр. - купець Дем'ян Якович Самокишин
1830-1831 рр. - купець Петро Щедрін
1831-1832 рр. - купець Іван Курчанинов
1832-1833 рр. - купець Іван Шигарцев
1833-1836 рр. - купець Дмитро Шигарцев
1836-1845 рр. - купець Сидір Васильович Мистюшин
1845-1848 рр. - купець Яків Тимофійович Ковальов
1848-1851 рр. - купець Петро Єгорович Захаров
1851-1854 рр. - купець Микола Петрович Пашутін
1854-1857 рр. - купець Федір Олексійович Макаров
1857-1860 рр. - купець Микола Микитович Макеєв
1860-1863 рр. - купець Василь Олексійович Вашакін
1863-1864 рр. - купець Микола Петрович Пашутін.
З 1864 р. по 4 листопада 1865 р. - особистий почесний громадянин Іван Микитович Макеєв
1866-1878 рр. - купець Самуїл Костянтинович Турчанінов
1878-1912 рр. - потомствений почесний громадянин Олександр Миколайович Пашутін
1912-1917 рр. - купець Григорій Йосипович Волохін.

Після приходу до влади більшовиків у жовтні 1917 року місцеве самоврядування було зліквідовано. Протягом 74 років міську владу уособлювали місцеві ради народних депутатів та їхні виконавчі комітети, які були обмежені у прийнятті рішень, бо керівною владою у країні була Компартія.

Із здобуттям незалежності України відновилося місцеве самоврядування. Першим міським головою, обраним всенародним голосуванням у березні 1990 року, був Василь Георгійович Мухін. Він же переобраний на цю посаду у 1994 році. У 1998 на виборах переміг Олександр Васильович Нікулін. З деяких причин він не зміг працювати до кінця виборного терміну. На виборах 2002 року народ віддав перевагу кандидату на посаду міського голови Миколі Станіславовичу Чигріну. Він і очолює сьогодні Кіровоградську міську раду та її виконком.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!