_СТОР_Я ХХ ст.

ПРАВОСУДДЯ ТОТАЛ_ТАРНОЇ ДОБИ. ДУМКИ П_Д ВАРТОЮ. ОЛЕКСАНДР ГОРОШКО

Олександр Горошко Св_тлана ОРЕЛ, Vechirka.com.ua
14.03.2005, 14:35

Його затримали роб_тники "Червоної з_рки" прямо в цеху. Дивно було б, аби сталося _накше, адже тод_, у с_чн_ 1969-го, весь радянський народ твердо в_рив у своїх керманич_в, у те, що у 80-му роц_ ми будемо жити при комун_зм_, а з_рка тод_шнього генерального секретаря Леон_да Брежнєва т_льки сходила над великим _ всемогутн_м Радянським Союзом. А тут раптом таке — шокуюче, страшне, майже неправдопод_бне.

1. Б_он_чний експеримент

Високий чолов_к у с_р_й шапц_ прийшов на територ_ю заводу, роздавав лист_вки у побутовому прим_щенн_, деяк_ клав на полички, де роб_тники збер_гали одяг, пот_м пропонував невеличк_ смужки паперу прямо в цеху. Роб_тники завели його в партком, а вже зв_дти викликали представник_в держбезпеки. Для них це не було неспод_ванкою. КДБ вже мала 19 таких лист_вок — принесли громадяни, яким високий нев_домий вручив їх б_ля центрального ун_вермагу, б_ля к_нотеатру "Мир", у студентських гуртожитках по проспекту Комун_стичному. На вузеньк_й смужц_ паперу було ч_тко написано: "Товарищи! Нужно немедленно вешать садиста Брежнева и его банду!". _ п_дпис: "А.Горошко". П_дпис, до реч_, справжн_й. _ в _нженера К_ровоградського телецентру Олександра Дмитровича Горошка були особист_ п_дстави називати Брежнєва садистом.

З ним сталася, з його точки зору, м_стична, неймов_рна _стор_я. Про неї в_н теж розпов_дав у лист_вках, як_ роздавав студентам, представникам _нтел_генц_ї (_нколи нав_ть просив дати в_дгук). Б_льш_сть несли їх в_дразу ж у КДБ, деяк_ — спочатку в райком парт_ї.

Що ж писав скромний _нженер телецентру у своїх зверненнях до громадськост_? Вони, до реч_, були просторими _ св_дчили про серйозний _нтелектуальний р_вень автора: "Бер_ївськ_ лицар_ замкових отвор_в уже не можуть задовольнитися звичайними методами контролю над чесними людьми. Вони, використовуючи нов_тн_ досягнення науки _ техн_ки (як виявлен_ якост_ тактильного каналу людини, що дозволяють якоюсь м_рою зам_нити з_р _ слух, як ферменттрони, з допомогою яких можна передавати на певну в_дстань сигнали нервових канал_в, як використання ампл_тудно-модульованих шум_в для передач_ _нформац_ї _ т._н.), найнахабн_шим способом рвуться до п_дслуховування людських думок, а якщо не думок, то хоча б не висловлених уголос сл_в.

Заради ц_єї злочинної мети вони заснували службу семи бер_ївських садист_в, як_ зобов'язан_ з допомогою рад_озасоб_в на в_дстан_ безперервно дражнити людину окриками, погрозами, образами, примушуючи її пост_йно вести з ними д_алог. Звичайно, безперервна заборона природного мислення приводить до крайнього обурення людини, яка пост_йно продукує пот_к негативних сл_в на адресу садист_в-екпериментатор_в.

Але ж ск_льки людина може безперервно вдень _ вноч_ сваритися з нег_дниками? У звичайних умовах на допомогу приходить сусп_льство — можна викликати м_л_ц_ю чи звернутися в суд. Врешт_, якщо _ншої можливост_ немає, можна захиститися, поц_ливши нег_дника цеглиною.

А в даному випадку, коли їх, кр_м тебе, н_хто не чує, коли ти на очах у людей мирно працюєш, навчаєшся, щохвилинно неймов_рними зусиллями в_двойовуючи право на мислення? В таких умовах, через повну в_дсутн_сть в_дпочинку, природно, отримавши ряд тяжких захворювань, людина _снує вже р_вно чотири роки, точн_ше, 1460 д_б, хоча за оголошеним ран_ше наказом, через два роки таких випробувань, її чекала якась школа.

Озв_р_л_ бер_ївськ_ пацюки вже 1460 д_б топчуть не лише людину, вони топчуть Конституц_ю СРСР _ соц_ал_стичну законн_сть, обпльовують марксизм-лен_н_зм _ рано чи п_зно постануть перед судом громадськост_". Ця лист_вка, точн_ше, крик душ_ змученої безперервною нервовою напругою людини, датована липнем 1968 року.

А почалося все, на думку Олександра Дмитровича, вл_тку 1964, коли в_н в_дпочивав у Ворзельському будинку в_дпочинку. Н_бито там п_д виглядом якихось л_к_в йому влили б_олог_чний прийомо-передавач, _ зв_дтод_ в_н почав чути голоси людей, як_ безперервно з ним розмовляли, причому не найвв_члив_ше. Вони н_бито "працювали" позм_нно, по двоє-троє на зм_н_, таким чином змушуючи п_ддосл_дного майже ц_лодобово вести з ними д_алог. У якийсь пер_од кр_м сл_в почали передавати зображення, здеб_льшого р_знокольоров_ геометричн_ ф_гури.

Найб_льший секрет полягав у тому, що невидим_ сп_врозмовники знали деяк_ реч_ наперед. Наприклад, те, що скаже через к_лька хвилин диктор телебачення або яка фотограф_я буде вм_щена на перш_й стор_нц_ завтрашньої газети, врешт_, який викладач прийматиме черговий екзамен (Горошко на той час заочно вчився в Одеському _нститут_ зв'язку).

Олександр Дмитрович боровся з цим, як м_г. В_н писав довжелезн_ скарги на _м'я голови Презид_ї Верховної Ради СРСР П_дгорного, голови КДБ СРСР Семичастного. Ус_ ц_ папери поверталися у К_ровоградське КДБ, а тут на них ставили коротку резолюц_ю — про псих_чну хворобу Горошка. До чест_ Олександра Дмитровича, у своїх скаргах в_н не допускав плаксивого благального тону, що було б, врешт_, зрозум_ло, враховуючи ступ_нь його псих_чної напруги, навпаки — вимагав: припин_ть експеримент, _накше я залишаю за собою право на публ_чне розкриття його сут_ й _н_ц_атор_в.

Маючи сол_дний _нтелектуальний потенц_ал (отримав дв_ вищ_ осв_ти, глибоко знався на рад_оелектрон_ц_, багато читав, п_дготував чимало рац_онал_заторських пропозиц_й), Олександр Дмитрович намагався самотужки роз_братися у цьому дивному явищ_. В_н ц_кавився в_дпов_дною л_тературою (у його арх_вн_й справ_ — ц_лий зошит т_льки назв наукових праць з питань б_он_ки _ моделювання псих_чних функц_й людини, електромагн_тного псих_чного зв'язку), намагався зав'язати письмову дискус_ю _з в_дд_лом б_ок_бернетики в_дпов_дного _нституту Академ_ї наук України, звертався до Амосова, вс_лякими способами намагався розкрити техн_чну основу, механ_зм дивного зв'язку. Очевидно, ц_й мет_ також п_дпорядковане _ написання роздум_в п_д загальною назвою "Думки п_д вартою", де наводяться й окрем_ детал_ незвичайного телепатичного зв'язку, _ загальн_ роздуми про нелюдськ_сть експерименту та загрозу б_он_чного насилля.

У цих роздумах Олександр Горошко згадує якусь Я.Л., кандидата медичних наук, що л_кувала його свого часу у Києв_ _ яка н_бито за сум_сництвом довгий час працювала у судов_й експертиз_. Саме її голос п_ддосл_дний н_бито чув у нап_всн_-нап_вмаренн_ у 1962 роц_, коли в_н короткий час працював на телев_з_йному ретранслятор_ в Кремгес_ _ там же мешкав. Голоси н_бито говорили про те, чи захоче в_н з ними розмовляти, чи н_. Остаточно прокинувшись, Олександр Дмитрович виявив б_ля в_кна св_жу ватку з_ сл_дом кров_ _ зробив висновок, що йому було зроблено незрозум_лий укол...

Колеги Олександра Горошка пригадують, що вперше почули про дивний експеримент над ним десь у 1965 роц_. Очевидно, зв_дтод_ в_н, з його точки зору, таким чином розпочав викриття злочинних експериментатор_в. Олександр Дмитрович почав писати лист_вки _ роздавати сп_вроб_тникам. У 1967-му роц_ в_н з_брав к_лькох своїх колег _ вперше публ_чно розпов_в про т_ моральн_ страждання, як_ йому доводиться витримувати. Зрозум_ло, усе це не могло не викликати занепокоєння начальства. Тим б_льше, що Олександр Дмитрович користувався повагою у колектив_, охоче займався громадською роботою: пост_йно готував пол_т_нформац_ї та огляди пол_тичних под_й, редагував ст_нн_вку. Тод_шнє кер_вництво телецентру пробувало вплинути на Горошка через дов_рливу розмову (адже _ як спец_ал_ста його теж шанували), викликали дружину, аби та з_ свого боку переконала чолов_ка, що сл_д припинити розповсюджувати незрозум_л_ крамольн_ лист_вки. Але Олександра Дмитровича н_що не зупинило. Зрозум_ло, пост_йне нервове напруження не могло не датися взнаки, загострювались хрон_чн_ хвороби, _ у грудн_ 1968-го, його вже _нвал_да __ групи, зв_льнили в_д роботи в телецентр_.

2. "Я не можу змиритися з тим, що там робиться"

Важко уявити, що той нелюдський експеримент, про який пише Олександр Горошко, зд_йснювався насправд_. Коли щось под_бне _ в_дбувалося в надрах КДБ, то матер_ал_в ц_єї арх_вної справи дуже мало, щоб п_дтвердити под_бний факт (можливо, викриття у ц_й сфер_ ще попереду). Можна лише констатувати, що н_ на робот_, н_ вдома не пом_чали якихось суттєвих в_дхилень у його повед_нц_. Уже п_сля порушення крим_нальної справи була проведена судово-псих_атрична експертиза, яка визначила: св_дом_сть присутня, легко ор_єнтується в м_сцевост_, простор_ _ час_, контактний. Б_льше того, як вдалося д_знатися, п_сля в_дбуття примусового л_кування Олександр Дмитрович довгий час викладав, був майстром у К_ровоградському техн_чному училищ_ № 1, мав заохочення та нагороди, з почестями п_шов на пенс_ю, працював уже й будучи пенс_онером, _ помер у 1999-му зовс_м в_д _ншої хвороби.

Зв_дки ж у нього таке глибоке розум_ння радянської репресивної машини? Зв_дки в к_нц_ 60-х людина так добре знала явище 1937-го (про це неодноразово йдеться в лист_вках), т_льки _з тод_шн_х публ_кац_й у прес_? Але ж у 60-х вони не були такими р_зноман_тними _ глибокими, як, скаж_мо, у 90-х. Тод_ покрив таємничост_ над злочинами стал_нського режиму для широкого загалу т_льки ледь-ледь п_днявся _ досить швидко опустився знову. Збагнути цю таємницю допомогла дружина Горошка — Олександра Серг_ївна, яка й нин_ мешкає у К_ровоград_.

...Олександр Дмитрович родом _з села Коробчиного Новомиргородського району. Першу свою вищу — педагог_чну — осв_ту здобув у Сухум_, зв_дки п_д час в_йни повернувся в р_дн_ краї. Але за спец_альн_стю не працював — його приваблювала рад_осправа, яка на той час була новою. У м_стечку Златоп_ль (нин_ частина Новомиргорода) у прим_щенн_ старої пошти було орган_зовано щось на зразок м_сцевого центру по рад_оф_кац_ї, де й знайшов для себе улюблену роботу молодий Олександр Горошко. Тод_ ж, рад_оф_куючи село _ван_вку, познайомився _ з майбутньою дружиною. Молоде подружжя якийсь час жило у Златопол_, десь у 1947-1948 роках Олександр Дмитрович, будучи перспективним _ неперес_чним як на св_й час спец_ал_стом, отримав запрошення у К_ровоград. Яким чином ним зац_кавилось КДБ — нев_домо. Але його квал_ф_кац_я виявилась потр_бною, _ десь _з к_нця 40-х рок_в б_льше десяти рок_в Олександр Горошко пропрацював у ц_й установ_. Там в_н пережив смерть Стал_на, розв_нчання культу особи (очевидно, саме зв_дси знання про минул_ репрес_ї). Олександра Серг_ївна пригадує, що часом чолов_к з роботи приходив дуже схвильований, намагався под_литися з нею якимись прикрими враженнями ("Там людина може просто зникнути — був чолов_к _ нема"), висловлював сумн_в щодо доц_льност_ таких п_дход_в до вир_шення державних проблем.

Олександра Серг_ївна, як _ кожна ж_нка, для якої найважлив_ше — збереження домашнього вогнища, та мати (у них було двоє д_тей), як могла, заспокоювала чолов_ка. Переконувала, що те йому здається, що воно не таке вже страшне й важливе, що все те, можливо, хвилинне враження, еп_зод, _ врешт_, боротися _ щось доводити немає сенсу. Але, очевидно, заспокоєння дружини не переконували Олександра Дмитровича, в якийсь момент в_н просто перестав д_литися своїми сумн_вами. Зрозум_ло також, що на той час розпов_сти про них комусь чужому без ймов_рної загрози для власного благополуччя було неможливо. Очевидно, зв_дси й теж те нервове напруження, що накопичувалося роками.

***

Суд призначили на 17 березня 1969-го. Горошко перебував у л_карн_ _ на судове зас_дання його не доставляли. Дружина теж туди не прийшла. Висновок л_кар_в про те, що Олександр Дмитрович страждає на парано_дальний синдром, став достатньою п_дставою для винесення вироку про примусове л_кування в псих_атричн_й л_карн_ загального типу. Мабуть, це судове зас_дання можна назвати найзакрит_шим — на ньому не був присутн_й нав_ть звинувачений.

Чи був Олександр Горошко борцем? _ так, _ н_. Бо ж нав_ть _з уявною агрес_єю в_н намагався боротися. У його "Думках п_д вартою" заф_ксовано: "Що таке мисленнєве зображення? Це не що _нше, як б_отоки носоглотки, як_ жодною м_рою не в_дображають сут_ мови, її сусп_льного характеру, а тим б_льше закон_в мислення. ...Беззм_стовна звичка повторювати _ зв'язувати слова, почут_ в_д них (експериментатор_в), в_д оточуючих людей, з телев_зора чи рад_оприймача. Але х_ба цю словесну чехарду можна назвати процесом мислення?". Характерно також, що кожен _з запис_в зак_нчується висловленням твердої впевненост_ автора у тому, що орган_затори нелюдського експерименту будуть розв_нчан_, що їх чекає крах.

Тобто, внутр_шня боротьба Олександра Горошка _з тотал_тарною системою тривала довг_ роки. Вона буквально пройшлася по його душ_ _ розумов_. Але чи був в_н просто її жертвою — важко сказати.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!