ІСТОРІЯ ХХ ст.

ЗА КРОК ДО ВСЕСВІТНЬОЇ КАТАСТРОФИ. КУБА 1962-63

ЗУ-23-4 на Кубі Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Vechirka.com.ua
14.06.2004, 14:39

Сімнадцятого червня Кіровоград відвідає поважний рідкісний гість — Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Куба в Україні пан Хуліо Гармендія. Метою його відвідин є нагородження воїнів-інтернаціоналістів-"кубинців" Кіровоградської області (69 осіб). За особисту мужність, стійкість і високий професіоналізм ці люди отримають від імені Державної Ради Республіки Куба медалі "Воїн-інтернаціоналіст" першого ступеня.
Аби поінформувати наших читачів докладніше про події більш ніж сорокарічної давнини, в яких брали участь 13 тисяч українців, ми звернулися до голови обласної спілки воїнів-інтернаціоналістів-"кубинців" Анатолія БРОВЧЕНКА:

— Анатолію Михайловичу, ви є головою товариства з доволі екзотичного назвою. Розкажіть про нього і про те, як, власне, ви з товаришами стали цими інтернаціоналістами.

— Наша спілка, як окрема секція, входить до спілки воїнів-"афганців". На сьогодні "кубинців" у Кіровограді 40 чоловік, а в Кіровоградській області — близько 200. Перебування в товаристві дає змогу отримати статус учасника бойових дій. Багато хто з нас такого статусу не має. Це тому, що події на Кубі початку шістдесятих тривалий час замовчували, архівні справи знаходяться в місті Подольську Російської Федерації, а вона не визнає того, що на Кубі велися бойові дії. Хоча це не так.

Ну а тепер про самі події. Шістдесят другого року уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США скинути уряд Фіделя Кастро. Лідер СРСР Микита Хрущов погодився надати цю допомогу. Він разом із керівництвом Радянського Союзу дійшов висновку, що най-ефективнішим способом захисту буде розміщення там ядерної зброї. Причиною такого рішення було й те, що навколо Країни Рад — у Туреччині й Італії — Сполучені Штати розмістили ракети з ядерними боєголовками, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети території США — за 25 хвилин. Тому радянське керівництво не могло не скористатися нагодою змінити ситуацію на свою користь.

Операція з перебазування на Кубу військовослужбовців, техніки, ядерного озброєння отримала назву "Анадир". Так називається місто на півночі РФ, а тоді — СРСР. Щоб збити з пантелику американців і їхніх союзників, було оголошено про військове навчання на Півночі. Удень у військових частинах вантажили лижі, зимовий одяг тощо. Щоб приховати проведення зовсім іншої операції, усіх переодягли в цивільний одяг, заборонили звертатися по-військовому. Транспортували солдатів і зброю в трюмах цивільних кораблів, на які задля маскування було навантажено сільськогосподарську техніку. Ніхто не знав, куди ми пливемо, навіть капітани суден, яким було дано наказ розпечатати секретні пакети лише в певному квадраті.

Умови, в яких перебували люди, були дуже важкими. Військові знаходилися в невентильованих пустотах (твіндеках) між палубою й трюмом, температура сягала 50 градусів, на палубу виходили лише на 5-10 хвилин уночі невеликими групами. До початку блокади острова американцями вдалося перекинути 43 тисячі наших військових.

На Кубі було розгорнуто всю наявну зброю, включно з ядерною. Таким чином світ підійшов до межі початку нової війни. Лідери США та СРСР Кеннеді та Хрущов в останню мить (за три години до можливого удару по Кубі) змогли домовитися й відвернути реальну ядерну війну.

Довідка: Республіка Куба — архіпелаг, що складається зі 1600 островів і острівців загальною площею 110860 квадратних кілометрів, один з яких — Куба — є найбільшим із Антильських островів і п'ятнадцятим за розмірами у світі. Населення держави — 11 мільйонів чоловік. Столиця — місто Гавана. Куба одна з перших визнала нову Українську Державу (26 грудня 1991 року).
Однією з важливих складових співробітництва наших країн є лікування на Кубі українських дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Станом на 2000 рік на Кубі побувало більше 18 тисяч таких дітей.

— Як зустріли вас кубинці і якими були умови перебування в цій країні?

— Кубинці зустрічали нас з великою приязню, як своїх друзів, що прийшли їм на допомогу в скрутний час. Удень ми розвантажували сільськогосподарську техніку (офіційно були ж бо фахівцями цієї галузі), а вночі — техніку й озброєння. Але не всі так гостинно поставилися до нас: на Кубі тоді існувало 70 контрреволюційних банд, 20 підпільних організацій. Була дуже широко розгалужена підпільна мережа. Контрас часто здійснювали напади на наші позиції. Крім того, були випадки бомбардування. Загалом загинуло 63 військових із нашого контингенту, яких поховано на Кубі, однак, можливо, їх було й більше. Та через засекреченість досьогодні багатьох документів установити це поки що неможливо. Останнім часом у деяких ЗМІ з'являлася інформація про загибель шестиста солдатів на суховантажі "Юрій Гагарін", якого протаранив американський військовий корабель. Однак офіційних підтверджень цього факту на сьогодні ми теж не маємо. Дуже складними виявилися кліматичні умови: 90 відсотків вологості, незвичні мусонні дощі, за яких людину, що стояла поруч, не було видно. У лісах — отруйні дерева, від доторку до яких людина тимчасово сліпла або отримувала страшні рани. А ще допікали скорпіони, москіти, змії. Та, не зважаючи на це, люди виконували свій військовий та інтернаціональний обов'язок.

Загалом ми перебували на Кубі близько дев'яти місяців у дуже напруженому стані, адже усвідомлювали, що можемо всі лишитися там навіки. Про серйозність тогочасного становища свідчить і така деталь зі спогадів міністра оборони США того часу Макнамари: працівники їхнього генерального штабу кожного ранку, ідучи на роботу, прощалися зі своїми сім'ями. Американці підрахували, що один залп радянських ракет знищить 90 мільйонів їхніх громадян.

— Чого досяг СРСР, пішовши на такий ризикований крок, як розміщення на Кубі ядерної зброї?

— Унаслідок домовленості про вивезення з Куби ядерного арсеналу американці гарантували не здійснювати більше інтервенцій проти неї. Обидві сторони — і США, і СРСР — зрозуміли, що в ядерній війні переможців не буде, що ядерний шантаж неприпустимий. Карибська криза (таку назву отримало протистояння двох наддержав) спонукала переглянути ставлення до ядерної гонки озброєнь і спричинила початок процесу роззброєння. Крім того, було ліквідовано загрозу ядерного нападу американців з Туреччини та Італії, звідки ті вивезли ядерне озброєння.

Довідка: Анатолій Михайлович Бровченко з 1959 по 1963 роки служив у ЗС СРСР. Із серпня 1962 року по березень 1963 року — учасник стратегічної операції "Анадир" з надання інтернаціональної допомоги республіці Куба. Під час морського переходу був включений до складу загону спеціального призначення, який мав захищати корабель у випадку спроби його захопити. Брав участь у патрулюванні, охороні, супроводженні та розгортанні бойової техніки. Під час вторгнення американських літаків у повітряний простір республіки Куба в жовтні 1962 року молодший сержант А.М.Бровченко у складі зенітного ракетного полку виконував бойове завдання із захисту промислових та військових об'єктів у провінції Сьєго де Авіла, брав участь в організації збройного опору при спробі проникнення на територію дислокації військової частини диверсантів, виявив при цьому мужність та стійкість.

— Які сьогодні завдання ставить перед собою ваше товариство і ви як голова обласного осередку?

— На сьогодні ми ставимо за мету домогтися, щоб усім учасникам подій на Кубі було надано статусу учасника бойових дій. Через секретність операції, про яку суспільство не знало правду тридцять років, нікого з "кубинців" не нагороджено урядовими нагородами. А це несправедливо. Ми виконували урядове завдання, тому заслуговуємо на це. Республіка Куба оцінила наш внесок у її цілісність і незалежність. Тому посол цієї країни об'їжджає області України й від імені своєї держави вручає "кубинцям" нагороди.

Відбудеться таке нагородження й у нас — 17 червня. Ми запрошуємо людей, які безпосередньо брали участь у подіях на Кубі під час Карибської кризи, тих, хто пізніше служив там, усіх, хто працював у цій країні, а також кубинців, що працюють і учаться в області, на зустріч із послом. Про місце й час її проведення можна буде дізнатися із засобів масової інформації.

Усіх, хто з якоїсь причини такої інформації не матиме, просимо зібратися 17 числа о де-в'ятій годині ранку біля пам'ятника Кірову.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!