ДО 22 ЧЕРВНЯ

АТИ-БАТИ, ЙДУТЬ "ШТРАФБАТИ"

Леонід БАГАЦЬКИЙ, Vechirka.com.ua
21.06.2005, 13:38

Перед цьогорічним Днем Перемоги Росія дала потужний пропагандистський залп. Тамтешні кадри розуміють, що, тиражуючи виняткове, вони зводять його в ранг типового і таким чином формують потрібне Росії світосприйняття.

Але почнемо все спочатку.

— Ти дивився "Штрафбат" по телеку? — запитав ветеран війни, котрий інколи заходить до редакції. — І як тобі?

— Нормальний фільм, — відповів я.

— Отож-бо...

Таке багатозначне закінчення розмови стерлося б у пам'яті, якби не потрапив до рук "Український історичний журнал" №6 за 2004 рік.

Штрафні формування створені після наказу народного комісара оборони СРСР Й.В.Сталіна № 227 від 28.07.1942 р. про комплекс заходів, що сприяли б виходу із критичного стану, в якому опинилася Радянська держава в ході конфлікту. Між іншим, затверджено положення про статус і регламентацію діяльності цих формувань. Отже, влітку 1942, через рік після початку війни, кожен фронт і кожна армія зобов'язувалися укомплектувати і використовувати військові частини із людей, у чомусь винних перед присягою. Їм пропонувалося або бути жорстоко покараними, або спокутувати провину кров'ю. Загибель, поранення, героїзм і відвага повертали людям добре ім'я, вина їхня списувалася.

Щорічно в середньому діяло 15 фронтів і 72 армії. Кожен фронт мав 1-3 штрафних батальйони по 800 чоловік, підпорядковані фронтовому командуванню. Кожна армія включала 5-10 штрафних рот складом 150-200 чоловік. Штрафні роти діяли незалежно від штрафних батальйонів, будучи окремими бойовими одиницями.

Особовий склад штрафного батальйону формувався виключно із розжалуваних офіцерів. Отже фільм показав брехню, коли звів докупи і рядових, і офіцерів, і зеків. Навіть попа приплутав. Така мішанина могла бути у штрафній роті, куди направлявся на перевиховання рядовий контингент. Штрафні формування, як батальйони, так і роти, ділилися на так званий постійний склад і змінний склад. Постійний склад — це командирська ланка підрозділу. Він набирався із кадрових офіцерів діючої армії, котрі найкраще відзначилися у боях за звичайних умов. Відбиралися грамотні, сміливі, жорсткі командири і політпрацівники, люди без сумнівів та сентиментів. Це були вільнонаймані спеціалісти, а не штрафники, як показано у фільмі. Постійному складу не потрібно було спокутувати гріхи попереднього свого життя. І призначали його не без добрих вигод. Майор Твердохлєбов, наприклад, повинен був мати оклад на два ступені вищий, ніж майор звичайних частин. Його права також відповідали полковницьким. А це і пайок, і обмундирування, і (навіть у війну) відпустки. Кожен місяць служби зараховувався за шість місяців. Війни рано чи пізно закінчуються, отже на "гражданку" кожен командир ішов далеко не ображеним чи знедоленим. За три роки існування штрафних формувань можна було заробити 18 років армійської вислуги і розраховувати на солідну пенсію у досить молодому віці. До речі, після поразки під Москвою спочатку штрафні частини створив Гітлер, а потім уже наші.

Сталін знав, що робив. Він ставив і командування, і простих виконавців в умови взаємної недовіри та ворожнечі. Адже у штрафбаті розжалуваний офіцер був природним конкурентом командира. У боях постійний склад, тобто командири, гинули. Тоді на їх місце командир батальйону міг призначити когось із змінного складу. Уявити тільки, яка внутрішня боротьба йшла за омріяне місце. Отже, скажімо, Глимов став би ротним тільки в ході боїв, якби проявив героїзм, якби загинув хтось із командного складу, якби був розжалуваним офіцером, а не зеком, якби сподобався комбату, якби переконав розумом чи силою інших, таких самих, що він — кращий. Але ж про вовчі закони всередині частини у фільмі ні звуку.

Згадаймо мирний час при Радянському Союзі. Люди їхали на заробітки на Північ або у віддалені райони неозорої держави. Сьогодні добровільно їдуть по світу з тією ж думкою. У війну ж прагнули до штрафбату, щоб перескочити через чергове звання, щоб заробити, щоб, зрештою, вгамувати бажання влади.

Вижити в умовах штрафбату вдавалося лише тим, хто не вв'язувався у внутрібатальйонну колотнечу, а відзначився у першому ж бою або пораненням, або якимось відважним вчинком. Таких відправляли у звичайні армійські частини з поверненням усіх звань і нагород.

Зовсім інша річ — штрафні роти. Через них пройшло втричі більше людей, ніж у штрафбатах. Якщо поцікавимося загальною кількістю засуджених, то виконаємо розрахунки. Кількість людей у роті (200) перемножимо на кількість рот в армії (10), перемножимо на кількість армій (72). Це буде річний контингент штрафних рот. Поділивши на 12, одержимо місячний контингент. Множимо на місяці, впродовж яких існували штрафні підрозділи (33), щоб мати кількість тих, хто побував у штрафротах.

Аналогічно підрахуємо людність у штрафбатах. Сума складе, скільки нещасних пройшло через таке своєрідне чистилище, якщо не пекло.

Змінний склад штрафних рот формувався із рядових діючої армії, які у чомусь завинили перед законом. Тут зосередилися усі ті, хто сидів свого часу по тюрмах, кохався із командирськими дружинами, зламував замки на провіантських складах. Тут перевиховувалися троцькісти, бухарінці, українські націоналісти і селяни, котрих не додавив голодомор. Але, дивна річ, якщо по фільму — таких ніби ніколи й не було. Російські були, а українських — ніколи. А статистика вперто твердить: в СРСР кожен четвертий був українцем. У старих добрих радянських картинах про війну він, українець, хоч іноді з'являвся у вигляді старшини-вусаня, котрий розносить по окопах харчі або онучі. А тут ось таке. Знайшли автори місце одному єврею, певно, остерігаючись, щоб якась громадська організація не подала позову до міжнародного суду. Мелькнув один інгуш, бо як же, особливо сьогодні, без особи "кавказької національності"? Та в останній, найтрагічнішій, серії зненацька кілька мусульманів надумали висповідатися у мулли на фоні поголовного православного прозріння.

Але що це я! Був один! Затятий, аж тупий, енкеведист майор Клименко. І по заслугах: собаці — собача смерть. А от уперта статистика в альманасі "З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ" №2 за 2001 рік каже, що сталінські кадри НКВД включали тільки шість відсотків українців. Відповідно: 64 відсотки — євреї, 15 — росіяни, 4 — латиші, 3 — поляки, 1 — білоруси, 7 — немає відомостей. Отже, прізвище могло б бути й іншим.

Як бачимо, фільм не спіткає доля фільму Мела Гібсона. І лише сивочолий ветеран, як люблять величати таких П.Симоненко і Н.Вітренко, зітхне:

— Отож-бо... — і витреться рукавом.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!