_СТОР_Я ХХ ст.

ПРО ЩО МОВЧАВ ЛЕВ_ТАН
Леон_д БАГАЦЬКИЙ, Vechirka.com.ua
26.07.2005, 12:30

Сучасний погляд на Велику В_тчизняну в_йну зазнав кардинальних зм_н проти того, що панував на радянському простор_ в минул_ роки. Ц_ зм_ни можна просл_дкувати на л_тературному р_вн_, який, розкриваючи до цього нев_доме, все впевнен_ше наближається до _стини. Вчитаємося, наприклад, у романи стал_нського часу "Кавалер Золотой Звезды" Бабаєвського, "В окопах Сталинграда" Некрасова, "Сильные духом" Медведєва, "Л_сова красуня" Збанацького. Книги р_зн_, бо р_зн_ автори. Але виглядають єдиним монол_том у визначенн_ кер_вної рол_ когось там у чомусь. Дал_ пригадаємо, якого скандалу наробив трохи п_зн_ше Симонов своїми "Живыми и мертвыми". Зм_нилися обставини написання роману. Тому в ньому пом_тн_ _нш_ тенденц_ї. Дал_ в л_с - б_льше дров. Книги, тематично пов'язан_ з в_йною, "Волоколамское шоссе" Бека, "Блокада" Чаковського, "Война" Стаднюка прийшли до читача також одночасно, але п_зн_ше, н_ж симоновськ_ одкровення. _ в монол_т_ стали пом_тн_ тр_щини. Мало того, широкий розлом зяє м_ж "Прапороносцями" та "Людиною _ зброєю", - д_тьми одного батька. Ну й, звичайно ж, у н_як_ ворота не л_зуть "Жизнь и невероятные приключения солдата Ивана Чонкина", _ той переполох, що вчинився, був не менш вагомий, н_ж в_д "Живых и мертвых". Здавалося б, похитнулася _ падає ст_на незнання. В_йна просв_чена наскр_зь, вона позбулася б_лих плям.

Однак не посп_шаймо з висновками. До сьогодн_ знаходяться люди, котрим не доведеш, що було всього в окопах _ землянках в три накати. Був фронт, але був _ тил. Була Червона арм_я, але д_яла _ Українська повстанська арм_я. _ що дивно, радянськ_ ветерани вже давно розц_ловують при зустр_чах ветеран_в вермахту, але обурюються при згадц_ про кровних. Особливо д_стається див_з_ї СС "Галичина", батальйонам "Нахт_галь" _ "Роланд". Ось таким переконаним противникам української самобутност_ треба було б познайомитися з книгою А.Боляновського "Українськ_ в_йськов_ формування в збройних силах Н_меччини", виданою 2003 року у Львов_. Вона побудована на документах з н_мецьких арх_в_в, як_ неспростовно доводять, що на боц_ Третього рейху воювали п_втора м_льйона вих_дц_в _з республ_к СРСР упродовж 1941-1945 рок_в. Найб_льше там д_яло рос_ян - 310000 ос_б. Якщо мати на уваз_ лише ел_тн_ в_йська СС, то Рос_я дала Г_тлеру 50 тисяч, народи Кавказу - 110 тисяч, Латв_я - 39 тисяч, Естон_я - 20 тисяч вояк_в. На цьому тл_ досить скромно виглядає Україна з_ своїми уже згаданими див_з_єю "Галичина"(18 тисяч) та батальйонами по 320 ос_б. Б_льшовики так залили сала за шкуру, що нав_ть "червона партизанка" Б_лорус_я виставила проти Червоної арм_ї 8 тисяч багнет_в у склад_ Б_лоруського Корпусу Оборони.

Повторюємо, що проти б_льшовицького режиму виступило п_втора м_льйона "своїх", так би мовити. Це вдв_ч_ б_льше, н_ж прив_в у 1812 роц_ Наполеон. Отож _ питається, чи етично в_йну 1941-45 рок_в називати в_тчизняною, коли ст_льки людей змушен_ стати п_д чуж_ знамена?

Тепер час пом_ркувати над тим, чому так мало українц_в включилося у фашистсько-б_льшовицьке протистояння з н_мецького боку. Думається, тому, що вони в_дчули себе третьою силою, _нтереси якої не сп_впадають з _нтересами головних учасник_в конфл_кту _ в_ддали всю свою енерг_ю для досягнення власної мети. Та ж маса українства, що була захоплена радянською хвилею, розкидана по вс_х фронтах у денац_онал_зованих в_йськових частинах, здеморал_зована отруйною стал_нською пропагандою, залякана пр_снопам'ятними "особыми отделами" та загороджувальними загонами, не змогла п_дтримати брат_в _з УПА. Ще й сьогодн_ гикається, коли апологети стал_н_зму прир_внюють українських повстанц_в до фашист_в без огляду на _сторичн_ факти та реальну д_йсн_сть.

Якщо вже так хочеться повправлятися у в_дстоюванн_ _деал_в, то є благодатн_ше поле.

Чи багато ми чули про послужний список Рос_йського охоронного корпусу, створеного н_мцями 12 вересня 1941 року у Бєлград_ (Югослав_я)? А корпус, як в_домо, складається з двох або й б_льше див_з_й. У березн_ 1942 сформовано _з рос_ян полк СС "Варяг" _ Перший Сх_дний добровольчий полк. У склад_ н_мецької групи арм_й "Центр" знаходився лег_он "Русская Освободительная Народная Армия", абрев_атура РОНА. Не плутати _з РОА генерала Власова. Новостворен_ з'єднання проходили п_дготовку в навчальних таборах "Москва", "Урал", до яких п_зн_ше додався ще й таб_р "Волга". Основою рос_йських в_йськ СС стали 29-та _ 30-та див_з_ї за всевермахтовською нумерац_єю. Куди вже т_й "Галичин_" до такого масиву!

У с_чн_ 1942 року м_ж Брянськом, Орлом та Курськом, на стиков_ трьох областей _ в безпосередн_й близькост_ в_д кордону з Україною, н_мц_ утворили так званий Рос_йський автономний округ Локоть. На ц_й територ_ї проживало близько 900000 мешканц_в. (Для наочност_, майже ст_льки, ск_льки в К_ровоградськ_й област_). Їм було дозволено мати рос_йськ_ початков_ школи, одну десятир_чку, л_карню, випускати власну газету в м_стечку Локоть - столиц_ ц_єї "держави". Очолив округ рос_йський _нженер Кам_нський. В_н же верховодив у Рос_йськ_й нац_онал-соц_ал_стичн_й парт_ї. Йому ж п_дпорядковувалася уже згадана Рос_йська Визвольна Народна Арм_я. Про мотиви такого р_шення нацистських властей можна т_льки здогадуватися. На нашу думку, н_мц_ використовували нац_ональний момент у цьому суто українському ареал_. Саме зв_дси змушений був вибиратися знаменитий Сид_р Ковпак, щоб уже в Зах_дн_й Україн_ творити з українцями те саме, що й Кам_нський п_д Путивлем. Дивно, коли п_д р_зними знаменами вершиться одна чорна справа. Щоб не бути голосл_вними, скажемо, що червоними партизанами в Україн_ спалено близько 30 с_л. (Партизаны - война на два фронта //Новое время, №11, 2001) Мабуть, щоб в_ддячити фашистам за Хатинь. У путивльських та брянських л_сах д_яли _ загони УПА. Про це пише _сторик Г._ванущенко у книз_ "Зал_зом _ кров'ю", видан_й 2001 року в Сумах. Мало вивчен_ ще джерела не дають повної картини переб_гу под_й у тих м_сцях, хоча дозволяють припустити серйозне нац_ональне протистояння.

В_домо ж, що РОНА п_д час варшавського повстання в_дзначилася крайньою жорсток_стю. Д_йшло до того, що восени 1944 н_мц_ нав_ть судили _ розстр_ляли Кам_нського за чинен_ його людьми зв_рства. То чи не практикували вони того самого ран_ше, знаходячись серед українц_в?

При вс_й зовн_шн_й непримиренност_ бачимо - м_ж фашизмом та б_льшовизмом є глибока спор_днен_сть. Г_тлер_вська верх_вка, та й стал_нська також, розум_ли це. Бо чим же пояснити витяг _з секретного меморандуму н_мецького м_н_стерства Сходу: "Комун_зм не є небезпечним для Н_меччини; значно б_льшу небезпеку для Рейху становить український нац_онал_зм. Отже владу в Україн_ можна спок_йно передавати комун_стам, як_ через ненависть до українства видаватимуть прояви його н_мецьк_й влад_. Зг_дно з цими м_ркуваннями в урядових установах в Україн_ бажаними є також рос_яни, тобто московськ_ нац_онал_сти." (В.Косик "Україна _ Н_меччина в Друг_й св_тов_й в_йн_", 1993).

У ставленн_ до нац_ональних меншин та _нших народ_в стал_н_зм недалеко стояв в_д нацизму, бо х_ба не так_ ж установки виконувалися в Україн_ за радянських час_в? До реч_, українц_ одразу в_дчули спор_днен_сть душ обох _деолог_й. В народ_ ходили фольклорн_ перли типу:

"Ось вам молот, ось вам серп. Получивсь совєцький герб. Хочеш жни, а хочеш куй, Все одно одержиш ...".

Це про колгоспно-радгоспну систему. Коли прийшли н_мц_, вони лише назву колгосп_в пом_няли на господарськ_ двори. _ український народ в_дгукнувся: "А що, Омельку, одержав земельку?" А пропагандисти з обох бок_в, кожен своє, розтиражували в лист_вках мудр_сть народну.

На початку св_тової в_йни г_тлер_вц_ загравали з населенням. Деяк_ бездержавн_ нац_ї, наприклад, хорвати _ словаки, одержали з Берл_на благословення на створення власних держав.

Генерали фон Браух_ч _ Роммель, адм_рал Канар_с, держд_яч Розенберг пропонували надати народам СРСР деяк_ свободи. Теоретики-пол_тологи рекомендували уникати штучних _мперсько-стал_нських означень (як от: малороси, радянський народ, великороси), в_ддавати перевагу природним назвам. Вже тод_ передбачали появу нових словотвор_в типу "лица кавказской национальности", знаючи схильн_сть рос_ян нав_ть на побутовому р_вн_ до презирливих узагальнень ("узкоглазые", "черномазые" тощо). Начальник пол_ц_ї безпеки _ СД Гейдр_х, якого п_зн_ше прибрали партизани, безперестанку повторював, що нац_ональне питання необх_дно трактувати з особливою обережн_стю. (В.Косик "Україна _ Н_меччина в Друг_й св_тов_й в_йн_").

Не маємо найменшого нам_ру розхвалювати людиноненависницький "новий порядок", але й замовчувати очевидне не годиться. Адже не секрет, що початкова фаза Великої В_тчизняної не викликала всенародної в_дс_ч_, хоч радянськ_ джерела твердили протилежне впродовж ще п'ятдесяти рок_в. Н_коли н_де не згадувалося, що н_мецький провал стався, коли була зроблена головна ставка на рос_йських колаборант_в. Ось якраз тод_ _ з'явилися уже згаданий Рос_йський автономний округ та _нш_ аналог_чн_ структури.

Досить ц_кава _стор_я встановлення прапора Перемоги над рейхстагом. Тридцятого кв_тня 1945 року уже було п_днято понад тридцять прапор_в. Однак стал_нська пропаганда зволила оголосити героями двох розв_дник_в: рос_янина Михайла Єгорова _ грузина Мел_тона Кантар_ю, як_ виконали наказ аж ... 1 травня. Однополчани "героїв" згадували, що вони розпочали в_йну лише в Польщ_, десь на початку 1945 року. Гинути наприк_нц_ в_йни молодики не посп_шали, тому їх довго вмовляли п_дняти над рейхстагом прапор 756-го стр_лецького полку. Пов_в їх українець Олекса Берест, зампол_т _з Сумщини. Отож рос_янин _ грузин, укр_плюючи прапор, стояли на спин_ українця. Еге ж, знакова картинка? Береста чомусь "забули", а коли той почав вимагати визнання, то був засуджений на 5 рок_в за хул_ганство, хоч, як знаємо, переможц_в не судять.

Проте через одного. Ось, прим_ром, маршал Жуков був пом_чений у мародерств_. Негласний обшук у с_чн_ 1948 на квартир_ _ дач_ уславленого полководця дав такий ужинок: с_мнадцять золотих годинник_в, 323 шкурки ц_нного хутра, 3420 метр_в тканин, 60 картин _з Потсдамського палацу, дв_рцев_ мебл_, гобелени, дорогий колекц_йний посуд. Пам'ятаємо _з ф_льм_в, як трепетно маршал тиснув на клав_ш_ у нечаст_ хвилини перепочинку серед виснажливих фронтових будн_в. Саме любов'ю до гармошки можна пояснити наявн_сть у нього к_льканадцяти трофейних акордеон_в та баян_в найвищого _атунку. Трохи ран_ше затримано 7 вагон_в з меблями для Жукова - всього 194 предмети.

У рапорт_ Стал_ну про цю акц_ю говориться: "...в книжных шкафах стоит большое количество книг в прекрасных переплетах с золотым тиснением, исключительно на немецком языке". Можна уявити, як веселилися аристократи _з Пол_тбюро, п_дколюючи одного з трьох у св_т_, дв_ч_ кавалера ордена Перемоги.

Георг_й Костянтинович н_мецькою волод_в на р_вн_ "Xенде хох", "Г_тлер капут" тощо.

Про маршала Жукова бажаюч_ можуть д_знатися докладн_ше з роботи О.Бушкова "Россия, которой не было". Описан_ сл_дчими ц_нност_, треба думати, повернут_ попередн_м власникам, але в книз_ про те не йдеться.

Колись у Радянському Союз_ ходив крилатий висл_в: "В "Правде" немає в_стей, а в "Известиях" - правди". Можна твердити, що традиц_я не вмерла. Ще й сьогодн_ побутують давн_ стереотипи стосовно радянського пер_оду загалом _ останньої в_йни зокрема.

Наприклад, мало хто знає, що Бухенвальд збер_гав "проф_ль" до 1958 року, а Заксенхаузен - аж до 1961-го. _ сид_ли там, як правило, не переконан_ нацисти, а противники стал_н_зму _з своїх.

Н_мц_ скромно, на в_дм_ну в_д деяких _нших народ_в, не згадують про 1,5 м_льйона "рос_йських д_тей", що народилися в_д "визволител_в".

Вони ж не рипаються _ з приводу розграбованої Дрезденської галереї, яку так самов_ддано "рятували" наш_ б_йц_ в якомусь (здається, "Освобождение") ф_льм_.

Не аф_шується зах_дна допомога по ленд-л_зу. А вона сягає б_льше одного м_льярда 670 м_льйон_в долар_в с_льськогосподарськими продуктами _ б_льше 3 м_льярд_в 40 м_льйон_в промисловими товарами.

_ ще, ще й ще...

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!