ІСТОРІЯ ХХ ст.

ХРАМ НА КРОВІ
Леонід Багацький, vechirka.com.ua
26.08.2002, 16:38

Якось Чингіза Айтматова запитали, чому він у нових творах ніколи не повертається, як це робив, скажімо, Бальзак, до вже відомих своїх персонажів. На це письменник відповів, що не бачить у тому сенсу, адже свою найяскравішу сторінку вони вже перегорнули. Робиш те, що велить серце, а вже потім осмислюється зроблене, і сам констатуєш, чи хтось каже: ото і був твій зоряний час. Саме так доля розпорядилася із Миколою Бондаренком, який став широко відомим отаманом у середині 1920 року, а зійшов у вічність на початку двадцять першого.

Дуже коротко бойовий шлях Бондаренка-Кібця можна окреслити так:

10 серпня 1920 року на перегоні Хирівка-Цибулеве загоном Кібця була розібрана залізниця й ешелон кінноти Будьонного частково вистріляний, частково взятий у полон. Трофеї склали 92 коней, 5 кулеметів, рушниці, набої, сідла, одяг.

У жовтні між Веселим Кутом і Чорноліскою у Бондаренкову засідку потрапив чималий червоноармійський загін. Серед трофеїв - два кулемети.

Наприкінці жовтня Микола Кібець, переодягнувшися червоним командиром, із трьома одчайдухами виманив із Цибулевого півсотню червоних і вивів їх на свою засідку. Особисто знешкодив їхнього командира.

Через кілька днів на його засідку натрапили будьонівці. Під селом Бузівкою вони залишили до 20 загиблих.

Подібну операцію Кібець разом із Пилипом Хмарою провернув у селі Дмитрівці.

Передбачаючи ріст активності отаманів Хмари, Завгороднього, Бондаренка, Кваші, Голика-Залізняка, дещо раніше, за ініціативою олександрійського воєнкома Ілька Діброви, більшовики створили Владимирівський ескадрон. Саме ця бойова червона одиниця, укомплектована із місцевого люду, головним чином робітників Саблино-Знам'янського цукрозаводу, розташованого у Володимирівці, зіграла зловісну роль у долі Бондаренка. Не маючи змоги впіймати чи розгромити самого Кібчика, ескадронники вирішили поміститися на його родині. На початку листопада 1920 року вони замучили його дружину, чорняву красуню Євгенію, та півторарічного сина Миколку.

Мимоволі постає питання, чому Владимирівський ескадрон так натхненно корчував український націоналізм? Думається, що однією з причин була відчуженість знам'янського анклаву від місцевих коренів. Тут високий відсоток населення складають нащадки вихідців із Росії. За умов війни приплив "рідної" крові із теренів східної сусідки викликав почуття зверхності у цих наших "земляків". Не слід також відкидати марксистську тезу про вищу зрілість та прогресивність робітничого класу над усіма іншими. Чуючи, як тебе всякий раз величають гегемоном, поводирем, починаєш вірити, що так воно і є. Та й обридло вже віддавати плоди своєї праці всякій силі, якщо вона озброєна. Тож пролетаріат радо пішов у обійми до більшовиків, вважаючи, що лише там осягне все йому належне.

Микола Кібець розпитав у тестя свого Олекси Трихманенка подробиці трагедії, перепоховав нещасних за людським звичаєм і поклявся на шаблі звести рахунки з нелюдами.

Нагода трапилася в ніч на 11 листопада. Група Бондаренка за всіма правилами воєнного вишколу таємно проникла в укріплений двір караульного приміщення, зняла охорону, з допомогою тепер уже відомих паролів захопила командира ескадрону Грецького, виманила хитрощами комісара Яшу Галємбу. Перелякані командири слухняно виконали наказ Бондаренка, зібравши весь двосотенний ескадрон і обеззброївши його.

Кібець провів дізнання про безпосередніх виконавців кари своїх рідних. Після короткого замішання всі, включаючи командира, вказали на Галємбу та трьох китайців-інтернаціоналістів. Мова з тими була короткою. Ось так долі героїв переплітаються у вирі, який прозивається життям, із долями антигероїв. Що ж було далі? Усіх інших відпустили на всі чотири боки. Грецький навіть просився у Кібчиків загін, бо червоні, мовляв, його тепер віддадуть під трибунал, але Бондаренко відмовив.

Сам же він, що й до цього завжди декларував: "Або голову збути, або славу здобути", тепер казав: "Ось я вже й вільний перед цим світом і щасливий, ніщо мене тут не тримає".

Загинув він також щасливо: у переможній атаці 3 січня 1921 року із шаблею, яку так і не випустив з рук. У цьому бою була захоплена в районі Капітанівки та Оситняжки валка, що належала Кінній армії Будьонного. Червоні були побиті, здалися в полон, інші розбіглися. Повстанці підійшли до міцного обозного воза, яких всього стояло аж одинадцять. Пролунав постріл, але другий не гримнув, бо ворога прошила повстанська куля. Тим, що стріляв від возів, виявився Олександр Пархоменко, права рука Будьонного. Він проводив цю особливу валку з великими цінностями та важливими документами.

Забравши тіло загиблого отамана Кібця, трофеї, козаки під об'єднаним командуванням Пилипа Хмари, змушені відмовитися від попереднього напрямку на Новомиргород, відчахнулися до Лебедина, за ніч досягли Надлака. Тут біля церкви і був похований непересічний командир. Людина, яка зблиснула коротко, як метеорит, але залишила слід в історії України.

Небагато моментів його біографії дійшло до сьогодні, однак, складені по крупинці, дозволяють трохи підняти завісу.

Народився Микола Степанович Бондаренко у 1896 році в селі Цибулевому. Дитинство пройшло на хуторах, де з 1909 року на відрубах разом з іншими почали господарювати його батьки і де згодом започаткувалося село Богданівка. Достеменно відомо, що в Миколи був брат Архип, який після загибелі Кібчика також отаманив. Брати дуже різнилися зовнішньо. Микола - маленький, меткий, з гострими, свердликами-очима. Мав гачкуватий ніс, через що прилипло прізвисько Кібець. Вірогідно, що це було вуличним прізвиськом або й прізвищем цілого роду, швидше, по матері. Архипа ж описано так: високий зріст, міцна груба статура, владний погляд змушували тремтіти не лише ворогів, а й соратників, які в чомусь погрішили проти дисципліни. "Він являв собою типового отамана", - так про нього із симпатією розповідає агент ЧК, котрий проник між повстанців.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!