_СТОР_Я ХХ ст.

ПАРТИЗАНСЬКЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
Леон_д БАГАЦЬКИЙ, Vechirka.com.ua
31.05.2006, 11:37

 Воєнне лихол_ття завжди переповнене жалобою _ болем, стражданнями ф_зичними _ духовними, розпачем, злобою, страхом. На цьому ж тл_ зблискують карати найвищого прояву людської сутност_. Але нав_ть у сусп_льному масив_ батальної верем_ї є стор_нки, як_ ще драматичн_ше в_ддзеркалюють под_ї, н_ж фронтов_ будн_. Це боротьба в тилу ворога. В_йна 1941-45 рок_в не виняток.

Найперспективн_шою для партизанського руху сл_д вважати окуповану фашистами територ_ю України, де вони мали розгалужену структуру свого тилу _ вразлив_ комун_кац_ї. Битви за Стал_нград та Кавказ, Курська битва постачалися через Україну. Хоча наш_ меж_, кр_м п_вн_чних район_в, не мають великих захисних л_сових масив_в, проте є сприятливими для моб_льних (50-100 б_йц_в) загон_в та диверс_йних груп, що й довели рейд М.Наумова _ чорнол_ськ_ партизани.

Вище ж парт_йно-радянське кер_вництво у Кремл_ не бачило, або й не хот_ло бачити, українського потенц_алу. "В_йною невикористаних можливостей" розглядають народну боротьбу 1941-45 рок_в сучасн_ рос_йськ_ _сторики, зокрема Старинов, колишн_й заступник начальника Українського штабу партизанського руху Т.Строкача. Той самий Старинов, котрого В_ктор Суворов у своєму "Криголам_" називає "матерым диверсантинцем".

Сумн_ваємося, що голова Держком_тету оборони Й.Стал_н не розум_в стратег_чного значення України в такому ракурс_. Але в_н на все життя затямив, що якихось двадцять рок_в тому саме ця земля виявила своє, зовс_м протилежне б_льшовицькому, розум_ння власного майбутнього. Вона пам'ятала 1933 _ 1937 роки радянського буд_вництва.

Тому лог_чно припускав, що за певних обставин численн_ та добре озброєн_ формування етн_чних українц_в здатн_ напрямити _сторичний розвиток у бажаному соб_ русл_.

Першою ознакою труднощ_в для партизанської в_йни стала б_льшовицька воєнна доктрина, яка виключала бойов_ д_ї у межах СРСР. Мовляв, напад, якщо в_н в_дбудеться, захлинеться, _ боротьба продовжиться на територ_ї країни-агресора, де доблесна Червона арм_я доб'є ворога.

Хворобу шапкозакидальництва в_д вищого пол_тичного кер_вництва на чол_ з_ Стал_ним, при вс_й його далекоглядност_, п_дхопили в_йськов_ спец_ал_сти. Скаж_мо, така величина, як Михайло Тухачевський, у "Правд_" в_д 31 березня 1935 року у статт_ "Военные планы нынешней Германии" твердив: "...Наша Красная армия и вся наша социалистическая индустриальная страна железными ударами любую армию вторжения обратит в армию гибели, и горе тем, кто сам нарушил свои границы". А начальник Генштабу Кирило Мерецков на висок_й нарад_ в Кремл_ 13 с_чня 1939 року озвучив, що в оборон_ одна радянська див_з_я в_д_б'є удар двох-трьох н_мецьких, а наступаюч_ п_втори див_з_ї здолають оп_р одн_єї фашистської. Вся країна висп_вувала п_сн_ зм_сту "Если завтра война, если завтра в поход, мы сегодня к походу готовы".

Як в_домо, н_мц_ зм_нили пропагований Москвою сценар_й. Вермахт у перш_ дн_ з_м'яв противника, тому _дею могутнього контр-удару червоних в_йськ в_дкладено до кращих час_в, а розгортання спротиву фашистам у їх тилу стало нагальною проблемою. Сп_шно готувалися люди для партизанки. Стисл_ терм_ни не дозволили провести повноц_нну п_дготовку. Тому-то перш_ два роки _ дали так багато невиправданих жертв м_ж партизан _ п_дп_льник_в. Наприклад, уже в жовтн_ 1941 н_мецька комендатура м.Києва проводила допити секретаря Лен_нського райкому КП(б)У Романченка. В_н виказав, як заф_ксовано п_зн_ше у зв_т_ орган_зац_йного в_дд_лу ЦК парт_ї, к_лькох кер_вних прац_вник_в. М_ж ними секретаря Київського п_дп_льного м_ськкому Руденка. Це був лише початок, бо Руденко також не витримав гестап_вського тиску. Впродовж жовтня-листопада було затримано ще ш_стьох секретар_в п_дп_льних райком_в. Здалися противнику колишн_й секретар Київського обкому ЛКСМУ Кучеренко, _нструктор цього ж обкому Пустовойтов, _нш_. За короткий час до рук окупант_в потрапили 36 д_яч_в кер_вного складу київського п_дп_лля. Фашистськ_ спецслужби знищили 617 радянських патр_от_в.

Тяжких втрат зазнали учасники опору у Миколаєв_, Одес_, Запор_жж_, Стал_но (Донецьку). У В_нниц_ лише вл_тку 1942 г_тлер_вц_ заарештували сотн_ людей, 300 з яких розстр_ляли. На шлях зради став секретар Запо-р_зького обкому Мос_євич. Затриманий, в_н розпов_в про структуру орган_зац_ї, виказав другого секретаря обкому Осипова _ ще дванадцятьох п_дп_льник_в, продовжував працювати на ворога п_д псевдон_мом "Константин".

Арешти не оминули й К_ровограда. "_стор_я м_ст _ с_л" скупо пише: "При виконанн_ бойових завдань смертю хоробрих полягли 103 партизани _ п_дп_льники, серед них П.Лахман, _.Гончаренко, О.Бур'янова, Ю.Голуб, В.Конарєв, С.Л_новиченко, Г.Мамалига, Т.Жабо". Ознайомитися детальн_ше з цими под_ями _ героями дозволяє художньо-документальний тв_р Леон_да Тендюка "В_дгом_н Чорного л_су". Заради справедливост_ в_дм_тимо: важко вимагати в_д людей неп_дготовлених, кинутих у жорстоке мливо, високих зразк_в профес_йност_ _ героїзму.

Зворотний б_к партизанських будн_в, який обминався досл_дниками епохи, мав ще багато граней, що не вписувалися в поняття подвигу. Наприклад, н_кому не потр_бне змагання за перш_сть м_ж кер_вниками р_зних в_домств та командирами бойових п_дрозд_л_в переростало в тотальну конкуренц_ю м_ж п_длеглими масами, як_, здавалося б, робили сп_льну справу. Союзний НКВС в особ_ Л.Бер_ї тягнув ковдру управл_ння партизанськими д_ями на себе. Начальник Головного пол_туправл_ння Червоної арм_ї, заступник наркома оборони Л.Мехл_с теж був не проти похизуватися в ореол_ слави нов_тнього Дениса Давидова. ЦК республ_канських компарт_й на вс_х щаблях включилися в процес, що почався.

В_домство Мехл_са письмово доносило вождю, що енкаведистськ_ зв_ти про партизанськ_ сили в окупован_й Дн_пропетровщин_ (9 загон_в чисельн_стю до 1000 чолов_к) є "липою" _ мають на мет_ прикрасити стан справ _з розгортанням всенародного руху.

Командуючий П_вденним фронтом генерал арм_ї _.Тюленєв у допов_дн_й Стал_ну "Про причини невдалих боїв радянських в_йськ у липн_ 1941 року" одну з них вбачав у "в_дсутност_ конкретної роботи партизанських загон_в, орган_зованих парт_йними ком_тетами на окупован_й територ_ї". Виходило, що в оточенн_ _ частковому знищенн_ 6-ї та 12-ї радянських арм_й у район_ Голован_вська-Новоархангельська винн_ ще й партизани.

Не залишився у боргу _ НКВС. Заступник наркома Р.Савченко 31 березня 1942 року сигнал_зував у вищ_ _нстанц_ї: "В оперативному кер_вництв_ партизанськими формуваннями _ дос_ мають м_сце неприпустим_ факти, коли арм_ї П_вденного фронту самочинно перехоплюють створен_ органами НКВС України загони _ примушують їх виконувати невластив_ для них функц_ї безпосередньо на передов_й". Винуватець самочинства, батальйонний ком_сар Могилевич, виправдовувався, посилаючись на директиву Мехл_са.

Певна координац_я д_й у "мал_й в_йн_" настала п_сля орган_зац_ї Українського штабу партизанського руху на чол_ з Тимоф_єм Строкачем. Але й тут виникали серйозн_ тертя з Центральним штабом партизанського руху, де першу скрипку в_в Пантелеймон Пономаренко, у минулому перший секретар ЦК КП(б) Б_лорус_ї. Неважко здогадатися, куди йшов основний пот_к зброї, боєприпас_в, усього _ншого. К_льк_сть л_тако-вильот_в на к_нець 1942 року до українських партизан_в становила 8 в_дсотк_в проти вильот_в до Б_лорус_ї, а доставлений вантаж - лише 20 в_дсотк_в.

"Мен_ не раз доводилося чути, - писав у спогадах командир з'єднання на Р_вненщин_ Василь Бегма, - що очолюваний Пономаренком ЦШПР необ'єктивно й нечесно ставився до партизанського руху в Україн_, упереджено _нформував про нього ДКО _ ЦК ВКП(б), як, зрештою, _ про стан справ на окупован_й територ_ї республ_ки, применшуючи результати боротьби, упосл_джуючи й оббр_хуючи український народ".

Свою потр_бн_сть ус_ма можливими способами доводили евакуйован_ до Саратова та Уфи ЦК КП(б)У _ уряд УРСР. Характерний приклад. П_д к_нець 1942 року призначений головнокомандуючим партизанським рухом К.Ворошилов (перебував на посту трохи б_льше двох м_сяц_в) зобов'язав Строкача про_нформувати поос_бно про м_сцезнаходження парт_йних д_яч_в _ урядовц_в України. Через к_лька дн_в той писав Ворошилову: "...допов_даю: секретар ЦК КП(б)У т.Коротченко вирушив у в_дрядження за завданням ЦК ВКП(б). Секретар ЦК КП(б)У Сп_вак тепер у Москв_. Голова РНК УРСР т.Корн_єць в_дкликаний _з Закавказького фронту, але до Москви ще не прибув.

Товариш_ Горобець, Гречуха, Старченко, Жила, Барановський, Сен_н, Зленко перебувають у Саратов_. Чим вони там займаються, мен_ не в_домо... Прошу Вашого впливу з даного питання на ЦК ВКП(б)".

Без сумн_ву, такий вплив на кер_вних ос_б було зроблено, бо незабаром д_яльн_сть УШПР приїхала перев_ряти урядова ком_с_я на чол_ з (ким би ви думали?) головою Презид_ї Верховної Ради Гречухою.

Ясна р_ч, висновки перев_рки рясн_ли виразами, з яких наведений м_ж _ншими звучить не так уже й погромно: "Значна вина у ц_й справ_ падає, звичайно, на в_дд_л кадр_в ЦК КП(б)У, ... однак головним винуватцем у цьому, як _ в _нших питаннях, є начальник УШПР т.Строкач, який, використовуючи дов_р'я й права, надан_ йому ЦК КП(б)У, став на хибний шлях в_докремлення та самост_йництва у вир_шенн_ вс_х, нав_ть деяких суто парт_йних, питань з кер_вництва партизанським рухом на Україн_".

Як бачимо, в роки в_йни завжди поруч _з Стал_нградським чи _ Українським фронтами _снував невидимий "паперовий фронт", який не додавав, а лише вкорочував в_ку багатьом д_йовим особам тих грозових под_й, бо, не забуваймо, прот_кали вони п_д недремним _ не завжди неупередженим оком вождя _ вчителя радянського народу.

Не виправдали над_й численн_ представники р_зних парт_нспекц_й та партком_с_й, котр_ валом хлинули з "великої земл_" у ворожий тил, т_льки-но запахло званнями _ нагородами, призначеними партизанам.

У к_нц_ 1942 у ковпак_всько-сабуровське розташування прибув _ван Сиромолотний, котрий без утоми називав себе "представником двох ЦКП з координац_ї д_й обох з'єднань, що вирушали у рейди на Правобережжя. Цей координатор за к_лька м_сяц_в устиг вбити клин м_ж Ковпаком _ ком_саром Руднєвим, м_ж Сабуровим _ Ковпаком, м_ж УШПР та Сабуровим. Про Сабурова писав Строкачев_: "...пройдисв_т, авантюрист, небезпечна людина. На жаль, я прибув надто п_зно й не зм_г суттєво виправити становище п_сля його дурних справ... Його заг_н за повед_нкою под_бний до банди. Мародерству немає к_нця".

В _ншому лист_ пов_домляє про першого секретаря Сумського п_дп_льного обкому: "...Моє перше враження про Куманька - це велика ж... Н_кчемний баз_ка, др_б'язковий чолов_к, людина без _мен_". Наприк_нц_ листа д_литься побутовими умовами: "...Не в_риться, що живемо в тилу ворога. Одне погано - нема гор_лки. Спирту тут не виробляють, а самогону мало й дуже поганий, але п'ємо, коли щось знаходимо".

Зрештою, герой, скориставшись в_дсутн_стю командира _ ком_сара, п_сля скандалу _ загрози розстр_лу вт_к на транспортнику через л_н_ю фронту _ п_сля травневого покаяння перед Хрущовим був в_дряджений членом в_йськової ради одн_єї з арм_й П_вденно-Зах_дного фронту.

А в березн_-кв_тн_ конфл_кт у загон_ ще т_льки досягає апогею. Начальник рад_овузла з'єднання молодший лейтенант Баб_й пов_домляв Строкачу: "Товариш Ковпак дуже _ дуже не витриманий, грубий _ некультурний, ус_х має за дурн_в _ брутально лається... Його важко зрозум_ти, а ще важче розмовляти з ним... В_дчуваючи, що неправий, однаково буде гримати й сперечатися до _стерики... Тут лише одна людина заслуговує глибокої поваги _ вдячност_. Це - ком_сар Руднєв".

Заступник командира з питань розв_дки _ контррозв_дки, кап_тан держбезпеки Як_в Коротков, допов_дав по _нстанц_ях: "...До мене п_д_йшли Ковпак _ його заступник _з господарських питань Павловський, який, до реч_, н_коли не буває тверезим. Д_д т_льки лаявся, а Павловський висловився: "Знаєш, кап_тане, були в нас майори _ кап_тани. Ми їх зн_мали з посади, переводили у б_йц_, а коли потр_бно, то й розстр_лювали. Затямив?" Тут-таки Ковпак наказав начальников_ рад_овузла: "Передаси хоч одне його слово - розстр_ляю, _ н_яка Москва не д_знається, за в_що...". Мордобоєм заражен_ ус_ - _ командний склад, _ пол_тпрац_вники. Це стало основним методом виховання. Все йде в_д Ковпака, який _ дос_ б'є б_йц_в. В_н довго шукав з батогом 22 березня їздового штабу Ваську, щоб побити. Але той врятувався, заховавшись у радист_в... 10 кв_тня побив рад_отехн_ка Карасьова, а перед цим хот_в розстр_ляти метеоролога Коха. Наприк_нц_ березня Руднєв звел_в пол_труку шостої роти Путивльського загону вишикувати ус_х б_йц_в _ набити морду, а то й розстр_ляти винуватця, не розбираючись у причинах, котрий когось об_звав нац_ональним пр_звиськом. Четвертого кв_тня "в_дзначився" Сиромолотний. У нетверезому стан_ в_н прикладом автомата побив їздового Мазуренка, коли той заперечив, що Руднєв - ворог народу". Їздовий Мазуренко був кандидатом у члени парт_ї, справа розгор_лася, що й стало приводом посп_шної втеч_ Сиромолотного.

Ще один ц_кавий штрих партизанських будн_в: "У нас майже тисяча гол_в худоби, є й д_йн_ корови, але молоко пораненим _ хворим не видають, тож доводиться випрошувати його у населення, - писав у лист_ до Строкача пол_трук Минаєв. - П_д час боїв здобуваємо цукор, яйця, крупу, борошно. Можна було б забезпечити ус_х тих, хто потребує кращого харчування. Та ба! У Павловського н_чого не випросиш... Куди все д_вається - не в_домо. Через таке господарювання б_йц_ мусять мародерствувати. Погано _ з дисципл_ною. По-перше, процв_тають брутальна лайка, картярство, пияцтво. Ком_сар Руднєв розпочав боротьбу з пияцтвом, але ф_зичними методами. Не в_дстає _ товариш Ковпак. З_ своєю нагайкою".

А пити було в_д чого, адже, кр_м стрес_в зовн_шн_х, як бачимо, були ще й стреси внутр_шн_. Чи не найб_льше д_ставала _люзорна р_вн_сть ус_х перед обов'язком. Декларувалося, що Батьк_вщина в ус_х одна _ вона р_дна мати кожному. Насправд_ було не зовс_м так.

Рада народних ком_сар_в СРСР 27 серпня 1941 прийняла постанову "Про порядок призначення _ виплати допомоги с_м'ям партизан_в у воєнний пер_од". За цим документом надавалася допомога с_м'ям народних месник_в, котр_ пробули у загон_ не менше трьох м_сяц_в. Ця матер_альна пом_ч незалежно в_д соц_ального походження надавалася ус_м. Але вже 9 кв_тня 1942 року ДКО пере_накшив попереднє р_шення. Допомогу мали одержувати роб_тники, службовц_ та студенти у розм_р_ довоєнної зарплати або стипенд_ї.

_з п_льговик_в вилучалися колгоспники, бо вони за працю в мирних умовах грошей не отримували, а розрахунок з ними в_вся пр_снопам'ятними "трудоднями". Ну а хто складав б_льш_сть серед партизан_в, читач, мабуть, здогадується.

Щоб хоч якось встановити справедлив_сть, УШПР добився в Раднарком_ УРСР одноразової виплати ц_й соц_альн_й груп_. В_д жовтня 1943 року така допомога складала 200-500 рубл_в на с_м'ю партизана-колгоспника. Нагадуємо, що в_домими нам хрущовсько-брежнєвськими грошима разова п_дтримка р_внялася 20-50 рублям.

Як бачимо, в житт_ завжди є м_сце подвигу.

Архів "ВГ-Історія (ХХ століття)"

 31.05.06, 11:37 Партизанське задзеркалля
 18.04.06, 14:01 Командир афганських "командос"
 06.04.06, 20:36 Хрещений батько ГУЛАГу
 04.04.06, 13:34 Таємниці кіровоградського спецназу
 04.04.06, 13:28 Героїка двадцятих. Людина — проблема
 13.02.06, 13:29 Героїка двадцятих. З непокірного роду
 28.11.05, 14:50 Чудо лицарського чину
 18.11.05, 14:36 Немирний атом
 26.07.05, 12:30 Про що мовчав Левітан
 24.06.05, 14:54 До 22 червня. День народної скорботи
 21.06.05, 13:38 До 22 червня. Ати-бати, йдуть "штрафбати"
 21.06.05, 13:32 До 22 червня. Рік напередодні війни в агентурних повідомленнях
 07.06.05, 10:47 Кіровоградське небо
 14.03.05, 14:35 Правосуддя тоталітарної доби. Думки під вартою. Олександр Горошко
 01.02.05, 14:54 Солдати шостої заповіді. Наші у тропіках. Сьєрра-Леоне
 13.01.05, 16:55 Солдати шостої заповіді. Кіровоградці в Сараєво
 10.01.05, 14:31 Ішов січень 1944-го...
 27.11.04, 03:18 27 листопада — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Хліборобський рід діда лавріна
 09.08.04, 14:30 Місто з минулого. Кіровоград 1980-х років
 14.06.04, 14:39 За крок до всесвітньої катастрофи. Куба 1962-63
 06.06.04, 10:17 Відкриття другого фронту. 60-річчя операції "Оверлорд" (D-Day)
 29.04.04, 13:07 До року Польщі в Україні. Пілсудський у домі Тарковських
 29.03.04, 15:57 Історія міста над Інгулом. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам'ять про щедру жінку?.. Пологовому будинку №2 імені святої Анни — 100!
 17.03.04, 19:27 Історія міста над Інгулом. Як заговорив перший кіровоградський динамік?
 24.02.04, 10:28 Сергій Шевченко, доцент КДПУ, краєзнавець: "Час працює на краще вивчення історії" ("Назва столиці степового краю: проблеми перейменування". Круглий стіл "Вечірньої газети")
 12.02.04, 16:07 Орда. Червоні знамена, комсомол, Перша кінна, порив, самопожертва...
 27.01.04, 13:38 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 2
 26.01.04, 20:18 Єлисаветградський телефон: як це було. Частина 1
 25.12.03, 00:18 Дарунок кіровоградським районам на 30-річчя
 03.10.03, 14:40 Дитячий садок у Єлисаветграді
 02.09.03, 14:19 Бувальщини "діда Лук'яна". Київський Лук'янівський тюремний замок
 02.09.03, 14:05 До 135-річчя "Просвіти". Та, що знала
 23.06.03, 14:15 Три подвиги Григорія Рудика
 30.05.03, 11:41 Продовжується робота по збору матеріалів до "Книги Пам'яті України" та "Книги Скорботи України"
 08.05.03, 16:24 І мінер, і зв'язківець
 26.04.03, 10:24 26 квітня — чорнобильська пам'ять. Вони — перші
 16.04.03, 11:27 Геній пензля і мозаїки. Григорій Синиця у нашому місті. Історія одного фото
 09.04.03, 11:46 Гвардійцям допоміг... Гітлер
 08.04.03, 18:30 Підрозділ особливого призначення
 19.03.03, 15:13 Бити ворога, як Щиров
 03.03.03, 14:33 В історії залишиться тільки те, що зафіксовано
 25.02.03, 14:02 Пам'ять засніжених альп
 22.02.03, 13:15 Уроки, які завжди з нами. А серце розірвав Афган, або Чому з гір тікають вовки?
 15.02.03, 19:17 Афганістан. "Ми виконували особливі завдання"
 28.01.03, 12:50 Історія вчить. НТС як фата моргана
 27.01.03, 15:36 Про Ревуцьких у Добрій не забули...
 22.01.03, 13:48 22 cічня - День соборності України. Забувати не можна...
 08.01.03, 22:59 Пам'яті баби Єлисавети та багатьох інших...
 23.12.02, 16:30 "Нам потрібна історія, яка є учасником нинішнього життя"
 07.12.02, 04:25 7 грудня - День місцевого самоврядування. Від Віча до Кіровоградської міської ради
 04.12.02, 11:45 Архіви - це наша історія
 16.09.02, 15:31 Дивне місто над синюхою
 30.08.02, 18:19 А центр України таки у нас, на Кіровоградщині
 30.08.02, 18:11 Кіровограду - 250. А ви знаєте, хто такий Волохін?
 26.08.02, 16:38 Храм на крові
 25.06.02, 14:11 Навздогін публікації "Історія "чорнобильського" напису"
 09.05.02, 19:51 Восток - дело тонкое... Тем более, если он Ближний
 26.04.02, 15:16 Чорнобиль. Як це було...
 03.02.02, 12:42 До 10-річчя прийняття постанови про національний прапор. Кольори, що дають надію
 31.12.01, 17:15 Як святкували новий рік у Єлисаветграді
 07.12.01, 00:02 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 5)
 06.12.01, 23:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 4)
 27.11.01, 17:23 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 3)
 27.11.01, 17:16 Роман Коваль: "Я прийшов у цей світ, щоб повернути україні душі загиблих героїв"
 18.11.01, 17:44 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 2)
 11.11.01, 14:31 Історія отамана-самостійника Пилипа Хмари та його соратників, записана чекістами в тридцяті роки минулого століття (частина 1)
 09.11.01, 14:43 Час жорстоких перемін
 09.11.01, 14:38 Колесо історії
 08.11.01, 11:23 "Ятрань" розвалює імперію

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!