МЕНЮ










22 березень 2013 - 13:31

Життя, присвячене театру


Софію Юнович справедливо вважають спадкоємицею театральних традицій Костянтина Коровіна та Михайла Врубеля. Перші роки її творчості були пронизані широтою та барвистістю, особливою бурхливою радістю. Пізніше палітра художниці стає більш стриманою, ближчою до Врубеля, з його тональною неяскравістю і одночасно колористичним багатством, таємничим і дорогоцінним мерехтінням кольору, особливим святковим сумом. Як органічно і різноманітно, наприклад, створює вона стародавню архітектуру, народне мистецтво, іконопис у виставі "Царська наречена" М.Римського-Корсакова, і в цьому ми переконуємося, споглядаючи один із ескізів до цієї вистави під назвою "Дзвін", представлений в музейній колекції "Учні О.О.Осмьоркіна". Скільки експресіі, живописної гармонії, темпераментності та оригінальності відчувається в творі.

На диво багатогранна Софія Марківна з однаковою художньою впевненістю і образною пластикою втілювала на сцені вистави різних жанрів і тем – драматичні і музичні, комедії і фарси, трагедії і драми, опери і балети. Протягом свого художнього життя Софія Юнович оформила понад сорок театральних постановок на сценах провідних театрів країни. Вона була легендою міста Ленінграда. Студенти бігали в театр на художницю Юнович, як в музей. Маючи прекрасну, простору майстерню майже в центрі міста, мисткиня з задоволенням запрошувала до неї художників, акторів, музикантів.

Нещодавно до нашого музею завітали петербурзькі музикознавці Костянтин Учитель та Ольга Скорбященська, які перебували в Кіровограді в рамках Х музичного фестивалю ім. К.Шимановського. Ознайомлюючись з експозицією меморіального залу Олександра Осмьоркіна та довідавшись, що Софія Юнович навчалася в його живописній майстерні, Костянтин Учитель із захопленням згадав, як йому, коли він був студентом Петербурзької консерваторії, з товаришами пощастило побувати у "святая святих" – майстерні відомої театральної художниці. Тендітна, маленька жінка з неабиякої сили характером, захопленим сприйняттям музики і живопису, непримирима в творчих процесах, створила там абсолютний дух мистецтва та нескінченного творчого пошуку. Атмосфера щирості, відкритості, дружелюбності та здорового театрального гумору запам’яталась в той час юному студенту, а нині знаному музикознавцю, назавжди.

Від часу театральних постановок пройшли десятиріччя, трагічно обірвалось життя Софії Марківни, але її мистецтво, не перестає хвилювати, дивувати та радувати глядачів своєю витонченістю, музикальністю ритмів та сміливістю художніх рішень. Твори художниці зберігаються в багатьох музеях та приватних збірках. В нашому музеї зберігається чудовий твір – графічний портрет Софії Юнович, виконаний у 1960 році товаришем О.Осмьоркіна – відомим російським та українським графіком, народним художник РРФСР, дійсним членом Академії мистецтв СРСР Г.Верейським, син якого Орест Верейський, до речі, теж навчався в майстерні О.Осмьоркіна. Про теплу дружбу митців свідчить і дарчий підпис Г.Верейського вдові художника Н.Осмьоркіній на портреті Софії Юнович: "Многоуважаемой Надежде Георгиевне в память о моем близком друге".

Пройшли роки, і цей прекрасний твір Надія Осмьоркіна передала до нашого музею.

Ірина ДЯЧУК,
головний зберігач фондів художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.41983 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua