ПОДІЇ У КІРОВОГРАДІ


КОНТРОЛЬНИЙ ВИБУХ НА ВЕЛИКІЙ БАЛЦІ

Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Олег ШРАМКО (фото)

10.07.2009, 11:00

Минулого вівторка на вулиці Східній, що на Великій Балці в Кіровограді, було людно як ніколи: там біля приватного будинку № 59 зібралися місцеві мешканці, представники шахти "Інгульська" ДП "СхідГЗК" та самого Східного гірничо-збагачувального комбінату, Ленінської районної, міської, обласної рад, журналісти з Кіровограда й Жовтих Вод. Привід для зібрання в одному місці настільки численної аудиторії був вагомим: відбувалося вимірювання рівня шуму, гама-випромінювання, радону, забруднення повітря та коливання поверхні ґрунту під час вибуху в шахті на глибині 285 метрів…

Початок описаній події було покладено ще 26 червня на засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Тоді заступник голови обласної державної адміністрації Василь Сибірцев зачитав членам комісії і присутнім на засіданні представникам копальні "Інгульська" ДП "СхідГЗК" та комбінату листа, якого він отримав від кіровоградця Ігоря Герасименка, що мешкає в приватному будинку на вулиці Східній, 59. Чоловік поскаржився на те, що від вибухів (здійснюваних на глибині кількасот метрів задля обвалювання й подальшого транспортування уранової руди на переробне підприємство в Жовті Води) руйнується його будинок, що на нього та на його рідних негативно впливають постійний шум від вентиляційної та компресорної установок копальні (перша знаходиться за 450 метрів від будинку, інша – за 550 метрів), підвищений рівень гама-випромінювання, забруднене повітря із шахти та шум вантажівок, що приїздять на підприємство й виїздять з нього. Головний інженер ДП "СхідГЗК" Віктор Пухальський та головний інженер шахти "Інгульська" ДП "СхідГЗК" Олександр Піцик пообіцяли тоді найближчим часом провести всі необхідні дослідження безпосередньо в обійсті Ігоря Герасименка, у його будинку та на вулиці поруч із будівлею.

За кілька годин до проведення вимірювань журналісти побували в управлінні шахти "Інгульська", де зустрілися з директором копальні Олександром Буличем, Віктором Пухальським, Олександром Піциком, фахівцями з наукових установ із Жовтих Вод (ДП "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології"), Кривого Рогу (ДП "Науково-дослідний гірничорудний інститут") та Дніпропетровська (Концерн "Південьруда"), які мали здійснювати вимірювання, та спеціалістами копальні. Керівники шахти й комбінату ознайомили працівників засобів масової інформації із тим, яку роль відіграє копальня в забезпеченні України сировиною для атомних електростанцій, з умовами праці шахтарів, упроваджуванням новітніх технологій, що мінімізують вплив підприємства на довкілля й безпосередньо на людей.

Отже, шахта "Інгульська" видає п’яту частину сировини, необхідної для функціонування атомної енергетики країни. Вона та шахта "Смолінська" в Маловисківському районі щороку разом сплачують до бюджетів різних рівнів більше ста мільйонів гривень. Частка "Інгульської" в бюджеті Кіровоградського району (управління підприємства знаходиться в селі Неопалимівці, там же воно й зареєстроване) – більше вісімдесяти відсотків. Три роки тому для потреб шахти було збудовано вентиляційну установку, яка здійснює провітрювання шахтних виробок, встановлено найсучасніші фільтри, завдяки яким шахтне повітря потрапляє в атмосферу чистим, пройшовши всі необхідні стадії ретельного очищення. Так само ретельно, запевнили спеціалісти шахти, очищають відкачувані із копальні ґрунтові води з виробок у річку Інгул.

Заплановано найближчим часом провести реконструкцію установки для очищення шахтних вод, що забезпечить збільшення її потужності удвічі – від 500 метрів кубічних на годину до тисячі. На жаль, при спорудженні шахти більше сорока років тому спеціалісти ГРЕ – 37 підняли на поверхню породу, яка мала підвищений радіаційний фон. А за радянського часу вже після підняття з глибин уранової руди ураномістку її частину відправляли на переробку до Жовтих Вод (як і зараз), а порожню породу зсипали у відвали навколо шахти. На місці, де було колись "брудне" каміння, вже проведено рекультивацію території – завезено чорнозем і висаджено сотні дерев. Наступного року на шахті почне діяти установка для переробки породи з відвалів. Усе придатне для переробки потрапить за призначенням, непридатне буде використано як матеріал для заповнення пустот, що виникають на глибині після видобутку уранової руди. До 2020 року відвалів шахти "Інгульська" вже не буде – їх повністю використають як корисну сировину і як наповнювач для підземних пустот…

Після ознайомлення з минулим, сьогоденням і майбутнім копальні всі названі вище особи переїхали до будинку № 59 на вулиці Східній. Його господар показав тріщини на стінах будівлі. Свої скарги, ідентичні до написаних Ігорем Герасименком, висловили й мешканці сусідніх будівель Віктор Кравченко, Василь Прудний, Василь Андреєв та Сергій Куріщенко. Вони також стверджують, що шахта заподіює їм і їхнім оселям шкоду. До спеціалістів-гірників, журналістів та науковців невдовзі приєдналися Василь Сибірцев, голова Ленінської районної в місті Кіровограді ради Петро Романюк, начальник міської спецінспекції Віктор Іванов. Усі ці люди разом із місцевими мешканцями на власні очі побачили, як прилади зафіксували рівні шуму, запиленості, гама-випромінювання та радону в будинку Ігоря Герасименка та на його подвір’ї. Показники виявилися значно нижчими за максимально допустиму межу встановлених норм. Що стосується вимірювання сили вибуху (під Великою Балкою він лунає тричі на тиждень), то присутні на вимірюваннях його не почули й не відчули. Один із пристроїв зовсім не зафіксував коливання ґрунту (бо був налаштований на його рух від 0,2 см/с при нормі для одноповерхових приватних будівель – до 0,8 см/с). Інший прилад зафіксував коливання поверхні землі в місці вимірювання в межах 0,08 см/с, що удесятеро менше від норми. Вибухівку вагою 732 кілограми заклали на глибині 285 метрів, на якій і триває видобуток уранової руди під Великою Балкою. Одночасно весь заряд не спрацював. З невеличким інтервалом відбулося п’ять вибухів, які для людського вуха зливаються в один. Ця технологія, яку вже давно використовують на шахті, дає можливість зменшити силу ударної хвилі. Її також гасить і 160-метровий гранітний щит під усією територією, де видобувають уранову руду працівники шахти "Інгульська". До того ж вибухи лунають на глибині під вулицями Запорізькою і Чайковського. За словами Олександра Піцика, під вулицею Східною ні раніше, ні тепер уранову руду не видобували і не видобувають, бо її там немає. Тож приватний будинок на вулиці Східній, 59 і сусідні житла й інші господарські споруди не могли постраждати від діяльності шахти.

Однак хоча покази вимірювальних пристроїв і засвідчили, що працівники копальні дотримуються у своїй діяльності необхідних норм і правил, та Віктор Пухальський запевнив присутніх на випробуваннях у тому, що підприємство працює і працюватиме й надалі над подальшим зниженням зафіксованих приладами показників. Його слова підтвердили й результати вимірювання на промисловому майданчику підприємства, що знаходиться недалеко від вулиці Східної. Рівень шуму, запиленості, гама-випромінювання там також нижчий від максимального рівня встановлених для цього видобувного підприємства норм.

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!