ПОДІЇ У КІРОВОГРАДІ


ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В ОКРЕМО ВЗЯТІЙ ЛІКАРНІ

12.02.10
Олена КОЛЕСНИКОВИЧ, Олег ШРАМКО (фото)

Останнім часом Кіровоградська міська лікарня швидкої медичної допомоги – у всіх на слуху. Спочатку – публікація в одній з місцевих газет про те, як погано в цьому медичному закладі годують пацієнтів, потім він – в епіцентрі уваги на нараді в облдержадміністрації, через кілька днів – виступ лікарів (Олександра Лаврова, Віктора Мягкого, Олександра Болдурата, Ніни Пустової) на прес-конференції та в передачі на одному з місцевих телеканалів…

У стороннього спостерігача склалося враження, що в лікарні – просто катастрофічна ситуація: закінчилися всі медикаменти та продукти харчування, лікарі змушені в екстрених ситуаціях бігати по відділеннях і позичати в колег системи та шприці, у медичному закладі немає ні реанімації, ні пральні, а головний лікар Олександр Мініч на все це не звертає уваги – лише цькує тих, хто зробив вищезгадані факти надбанням громадськості та карає своїх підлеглих за те, за що сам би мав відповідати, – наприклад, за те ж погане харчування, Та ще й витрачає бюджетні кошти та кошти, отримані як благодійні внески, нераціонально. І все це – під прикриттям міської влади та управління охорони здоров’я зокрема.

Дещо змінилося уявлення про стан справ у лікарні після прес-конференції начальника управління охорони здоров’я Кіровоградської міської ради Любові Пивоварчук. Любов Григорівна пояснила, що особливо гостро проблема харчування постала в останні місяці, через те, що в ЛШМД (і не тільки в неї) виникла кредиторська заборгованість за продукти та медикаменти, однак зараз ситуація поступово поліпшується – лікарня почала гасити борги, з постачальниками домовлено, що поки не буде прийнятий бюджет, продукти вони надаватимуть у кредит. Зрозуміло, як і в минулі роки, бракує медичним закладам медикаментів, однак у ЛШМД, за словами Любові Пивоварчук, є необхідний запас ліків для надання невідкладної допомоги, систем, шприців, перев’язувального матеріалу. Реанімаційного відділення і справді в лікарні не було ніколи, однак у 2008 році міська влада дійшла висновку про необхідність її створення і розпочала ремонт приміщення, триває облаштування й пральні. Словом, на кожну претензію, озвучену на нараді, у ЗМІ, була дана обгрунтована відповідь. Ось тільки не стало зрозумілим, чому проблеми ЛШМД так раптово постали в центрі уваги. Про те, що в лікарнях годують пацієнтів не так, як у ресторанах (не лише кіровоградських) – ні для кого не було секретом і років п’ять тому, що медицині завжди не вистачає коштів – на ліки, необхідне обладнання, – тим паче.

Картина прояснилася після зборів колективу в лікарні швидкої медичної допомоги. Їх зібрала начальник управління охорони здоров’я на прохання журналістів, аби вони могли на власні вуха почути аргументи обох сторін і з’ясувати для себе, хто ж правий. Виступали в основному ті, хто в опозиції до адміністрації лікарні і хто вважає, що бореться за справедливість (ці лікарі називають себе ініціативною групою). Ось тільки про погане харчування, брак медикаментів та обладнання вже казали лише мимоходом (за винятком депутата міської ради Віктора Мягкого, але про його виступ – дещо нижче). У жодному разі не хочемо безапеляційно стверджувати, що тих лікарів, які, так би мовити, повстали, не турбує стан надання медичної допомоги, харчування пацієнтів, що це лише привід, аби "наїхати" на головного лікаря – усі вони заслужені лікарі, високі професіонали, яким, напевне, небайдужа справа, котрій вони присвятили своє життя. Ось тільки візьмемо на себе сміливість припустити, що були й інші фактори, які спровокували виникнення конфлікту в колективі саме зараз. Тим більше, це певною мірою підтвердив і один із лікарів, який брав участь у згаданій на початку публікації прес-конференції, а саме завідуючий хірургічним відділенням №2 Олександр Лавров (на зборах він виступав першим).

Отже, перша причина – зауваження головного лікаря на адресу завідуючих відділеннями з приводу неналежної організації харчування в медичному закладі. Хіба вони винні в тому, що охорона здоров’я недофінансовується, напевне, відразу виникне запитання в читачів? А ніхто їх у цьому і не звинувачував. Як повідомив Олександр Мініч, минулого року від Міністерства охорони здоров’я надійшов документ, в якому вимагалося здійснити перевірку організації процесу харчування в лікувальному закладі. Це і зробила спеціально створена комісія, яка з’ясувала, що лікарі допускали порушення порядку організації та конролю за дієтичним харчуванням хворих, що призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

– Якщо пояснити доступною мовою, то ситуація така: кожному пацієнту, залежно від захворювання, призначають ту чи іншу дієту, – каже Олександр Мініч. – Наприклад, гіпертоніку – безсольову дієту, комусь із хворих не можна їсти жирного й таке інше. Крім того, ведеться облік і тих, хто буде харчуватися в лікарняній їдальні, а хто – ні. Цю інформацію медики щоденно мають подавати на харчоблок. Під час перевірки з’ясувалося, що порційні вимоги відділення подають у довільній формі, вказані цифри не відповідають реальності, що в свою чергу призводить до недозамовлень або надлишкових замовлень харчування та невідповідності кількості замовленого харчування записам у медични картках стаціонарно хворих.

Як твердить Олександр Мініч, за виявлені недоліки він нікого карати не збирався – лише розповів про них на планірці, зробивши зауваження щодо подальшої організації процесу харчування. Можна припустити, що ці зауваження – та ще й від молодого, немаститого керівника комусь не сподобалися. Самі завідуючі під час зборів неодноразово підкреслювали, що працювали так усе життя і ніхто ніяких претензій їм не пред’являв. А ще казали, що, коли в лікарні немає м’яса, а інколи – й хліба, то про дієти смішно згадувати (хоча це – суперечливе питання, адже, наприклад, для того, щоб приготувати суп без солі чи засмажки, відповідно до дієти, погодьтеся, додаткових витрат непотрібно, скоріше, навпаки). Як би там не було, але саме після цієї перевірки з’явилася публікація в одній із місцевих ЗМІ про погане харчування в лікарні (кількома реченнями у ній згадується й перевірка, і це дає підстави припустити, що лікарі, яким було пред’явлено претензії і які вважали себе незаслужено ображеними, мають до неї певне відношення). І тут почалося найцікавіше: саме як реакція на цю публікацію й послідувала перевірка міської прокуратури стану харчування в медичній установі. Результат її – підтвердження правильності порушень, виявлених комісією, і вимога притягти відповідальних за організацію процесу харчування до відповідальності. Незгодні з висновками прокуратури звернулися до прокуратури області, та передала їхню скаргу до Кіровської прокуратури, остання знову здійснила перевірку, але висновок зробила той же. Як наслідок, головний лікар був змушений винести своєму заступнику Ніні Пустовій, яка відповідальна за харчування, догану. Правда, лікарі-опозиційники стверджують, що Кіровська прокуратура своє подання згодом відкликала, однак, за словами Олександра Мініча, такий факт йому невідомий. Схоже, саме з цього часу стосунки між головним лікарем та його ображеними колегами остаточно зіпсувалися. Останні написали скаргу голові облдержадміністрації, почали активно виступати в ЗМІ. У принципі, вони мали на це повне право – кожен відстоює свою точку зору в той спосіб, який вважає правильним. Однак, за словами Любові Пивоварчук, дещо дивує те, що спочатку вони не звернулися ні до неї, ні до заступника міського голови з гуманітарних питань, ні до самого міського голови. Можливо, тоді конфлікт вдалося б владнати без стороннього втручання та розголосу, який – лише на шкоду лікарні.

Друга причина – благодійні внески. Лікарі Олександр Лавров, анестезіолог Валентин Серіков стверджували під час зборів, що раніше благодійними внесками, які вносили пацієнти на прийомний покій, в операційне відділення, розпоряджалися керівники цих підрозділів. Останні вважали це правильним – мовляв, ми краще розуміємо, на що витрачати кошти, яка проблема потребує першочергового розв’язання – наприклад, коли і який ремонт треба зробити, закупити білизну чи ще щось. Однак Олександр Мініч ці повноваження у них відібрав. Тут уже на нього посипався шквал звинувачень – і пластикові вікна він начебто закупив дорожчі, ніж треба було, і інструментарій не той придбав та стіл операційний, і праска занадто дорога – 800 гривень. Можливо, лікарям-практикам здається, що їм видніше, що в їхніх відділеннях слід у першу чергу зробити, що треба придбати. Але, погодьтеся, головний лікар, як керівник, котрий несе відповідальність за стан матеріально-технічної бази лікарні, організацію лікувального процесу, має повне право контролювати використання благодійних внесків, самостійно вирішувати, на що їх витрачати. Тим більше, що він бачить усю картину в цілому, знає тонкі місця. Така система діє в багатьох лікарнях. А з приводу невдалих покупок…Ті, хто сидів на зборах, почули лише одну точку зору – Олександр Мініч на звинувачення своїх опонентів відповідати не захотів. Однак ці відповіді у нього є. Як є вони і в начальника управління охорони здоров’я Любові Пивоварчук, яка розбиралася в цій ситуації.

– Лікарня – не приватна квартира, встановлювати тут будь-які вікна – які дешевше знайшли – не можна, до цього є певні вимоги, – зазначає Любов Григорівна. – Придбати можна вікна лише того виробника, який має сертифікат. Такий є в Дніпропетровську, і, зрозуміло, вікна в нього дорожчі, ніж в якоїсь дрібної приватної фірмочки в Кіровограді, є ще витрати на їх доставку. Те ж саме – і щодо інструментарію. Будь-що – аби дешевше тут не придбаєш. А щодо праски…Підіть у магазин і подивіться, скільки вони зараз коштують.

Третій фактор – зменшення розміру надбавки за хірургічну активність. За словами Олександра Лаврова, раніше всі хірурги отримували до 40 відсотків цієї доплати, однак з початку минулого року Олександр Мініч знизив її до 15 відсотків.

– Ні для кого не секрет, що у хірургів – низькі зарплати, і ця надбавка дозволяє хоч якось їм виживати. Головний лікар казав, що обмеження її розміру – тимчасовий захід, пов’язаний з браком коштів, однак так вона і залишилася, – зауважив Олександр Лавров.

Як пояснила згодом редакції Любов Пивоварчук, обмеження надбавки і дійсно було викликано браком коштів.

– У кризовий рік – це вимушений захід, іншого виходу в нас не було – або зменшувати необов’язкові надбавки, або скорочувати колективи, – зауважила Любов Григорівна. – Ми обрали перше. Однак хочу при цьому зауважити, що і система, коли всім хірургам виплачують максимальну надбавку, теж неправильна – для того вона була й введена, аби оплатити працю тих, хто робить наднормову кількість оперативних втручань. У цій же лікарні не скажу, що хірурги дуже перевантажені – кількість операцій на одного лікаря норми не перевищує.

Звучали під час зборів й інші претензії до головного лікаря. Однак, схоже, це вже відлуння основного конфлікту. Скажімо, кажуть лікарі-"повстанці", що дорогу картоплю Олександр Мініч придбав. А той пояснює – овочесховище у лікарні використовувати не можна, поряд із ним проклали теплотрасу, і картопля тепер росте, гниє – десята частина врожаю до весни залишиться, якщо тут її зберігати. Вирішив придбати трохи дорожчу, а продавець у свою чергу зобов’язався за свій кошт сам її зберігати, перебирати і доставляти в потрібний час до лікувального закладу.  Ще  звинувачують  Олександра Мініча, що надбавки він за операції отримує, при цьому їх не виконуючи. А головний лікар каже, що, коли операції припинив проводити, то і надбавку вже не одержував.

Ще одне зі звинувачень стосується того, що головний лікар начебто звільняє або примушує до звільнення лікарів. Які причини спонукали декількох працівників звільнитися за власним бажанням, відомо тільки їм. Однак, погодьтеся, в кожному колективі трапляються випадки, коли люди з тих чи інших причин звільняються, дехто, можливо, і через незгоду в окремих питаннях з керівництвом, а, можливо, саме керівництво не задоволене роботою того чи іншого підлеглого, але це – життя. Найбільшого ж резонансу набув випадок звільнення заступника головного лікаря Ніни Пустової, тим більше, що відбулося це після її участі в прес-конференції. Ніна Пустова розповіла, що передували цьому дві догани: одна – з приводу організації харчування, друга – за підроблення документів. Стосовно першої догани, як і члени ініціативної групи, Ніна Пустова вважає, що її покарано неправильно, стосовно другої вона дотримується тієї ж точки зору – пояснює, що внесла лише два уточнення в уже підписаний наказ головного лікаря, які ні на що не впливали. У свою чергу Олександр Мініч не погоджується із тим, що це дрібниця. На його думку, це – неприпустиме порушення, за яке винний має нести відповідальність. Звільнили ж Ніну Пустову за зрив підготовки закладу до акредитації та ліцензування. За словами Олександра Мініча, ще в 2007 році попереднім головним лікарем був підписаний наказ про підготовку закладу до акредитації. Пройти її було неможливо без статуту. Міська рада затвердила його 1 грудня 2009 року, однак з того часу жодного кроку для того, аби пройти акредитацію, його заступник не зробила, хоча це, ствержує Олександр Мініч, передбачено її посадовими обов’язками. Те ж саме стосується ліцензування, через зволікання з яким лікарня ще й втратить гроші. Ніна Пустова із головним лікарем не згодна – вона вважає, що її посадовими обов’язками підготовка документів на акредитацію закладу не передбачена і що в будь-якому випадку передувати їй має наказ головного лікаря, яким відповідальним особам даються доручення, визначаються терміни їх виконання.

 Олександр Мініч у відповідь нагадав, що наказ 2007 року ніхто не скасовував. Хто з них правий у цій ситуації, напевне, може визначити тільки суд, якщо Ніна Пустова забажає до нього звернутися…

Загалом, під час зборів, які тривали більше чотирьох годин, гра була, скоріше, в одні ворота – "повстанці" мали змогу вільно виступити, і вони цією можливістю скористалися наповну, виступали активно, багато. Тих, хто став на захист головного лікаря, – одиниці. Можливо, зробить висновок читач, це є підтвердженням тому, що головного лікаря не сприймає весь колектив. Але, по-перше, на збори потрапили далеко не всі його члени. По-друге, не всі в лікарні були в курсі конфлікту. За словами Олександра Лаврова, він та його колеги навмисно не ставили інших до відома – не хотіли втягувати в конфлікт. Однак деякі інші завідуючі із ним не згодні.

– Днями на планірці прозвучала хороша фраза: "Знову в нашій лікарні шоу", – зауважила завідуюча неврологічним відділенням Людмила Сідак. – І Микола Ткач був не такий, і Олександр Мініч тепер теж у всіх гріхах винен. Я – лікар терапевтичного профілю. І ніхто ні мене, ні моїх колег не питав, якої ми думки, у походи не запрошував. Не треба розписуватися за всіх – за останні роки багато було зроблено. Наприклад, наше відділення десять років було у "засланні" в госпіталі, і тільки зараз ми почали працювати в нормальних умовах…І реанімаційне відділення не вчора пропало, його не було в нашій лікарні з радянських часів. Олександр Мініч почав його створювати… Нині у лікарні – наче громадянська війна, на дві частини колектив розколовся. Дивляться чортом один на одного – хто за кого… Не з подачі Мініча виник цей конфлікт – не він звернувся зі скаргою у прокуратуру. А тим, хто виступає проти нього, і прокуратура не права, і КРУ, і інші інстанції – права лише ініціативна група, як вони себе називають…Так, Мініч молодий, не такий ще заслужений, як члени ініціативної групи, але всі ми з чогось починали. В нього все вийде, якщо палки в колеса йому не вставляти.

Окремо варто зупинитися на виступі Віктора Мягкого (на знімку). Він дійсно, порівняно з іншими членами ініціативної групи, говорив більше не про конфлікт у колективі, а про проблеми медицини в цілому. Правда, дані, які він назвав, Віктор Мягкий неодноразово уже озвучував – і щодо недостатнього фінансування галузі, і щодо низьких рейтингових показників міської медицини. Хоча Любов Пивоварчук назвала під час прес-конференції зовсім інші дані, підкріпивши їх показниками обласного управління статистики та управління охорони здоров’я ОДА – згідно з ними, кіровоградські показники не нижчі від середньообласних, а по окремих напрямках – значно кращі, ніж у багатьох районах та містах області. Віктор же Мягкий наполягає на своєму і вважає, що першопричина всіх проблем – неправильний системний підхід до організації роботи галузі. На його думку, в Кіровограді порівняно з іншими містами значно більше витрачається на зарплату медичним працівникам (він підкреслив, що має на увазі не лікарів і медсестер, а інший персонал), а тому не вистачає коштів на медикаменти, продукти харчування.

– Коштів на медицину завжди бракувало, але якщо навіть те, що є, використовувати нераціонально, їх не вистачить узагалі ні на що, – переконаний Віктор Мягкий.

Любов Пивоварчук із Віктором Мягким частково погоджується.

– Так, у нашому місті є відділення, які дещо дублюють функції одне одного, не всі відділення виконують план ліжко-місць. Ми працюємо над цією проблемою, однак не хочемо в один день вдаватися до радикальних заходів. У кожного медика – родина, яку треба годувати, вони витратили не один рік життя на те, щоб оволодіти своєю професією. Не можна ж всіх їх викинути на вулицю.

Однак, у будь-якому випадку у Віктора Мягкого як депутата міської ради, голови профільної депутатської комісії є можливість розробити свою програму розвитку охорони здоров’я, узгодити її з іншими колегами-депутатами, які працюють у медичній галузі, головними лікарями медичних закладів,з депутатськими фракціями, комісіями і домогтися її прийняття, підкреслила Любов Пивоварчук. Хоча один раз він вже таку спробу робив, однак його не підтримали ні керівники лікувальних закладів, ні депутатський корпус.

Загалом, від зборів у лікарні залишилося дуже неприємне враження. Ті, хто наважився виступити на захист головного лікаря, зіткнувся з абсолютним несприйняттям їхньої позиції опозиційниками – останні їх перебивали, гучно коментували сказане. Та найгірше те, що в запалі суперечок присутні немало бруду один на одного вилили, з їхніх вуст виривалося те, що широкому загалу, напевне, й чути не слід, тим більше, про представників такої благородної професії, як лікар. Судячи з усього, на якомусь етапі кофлікту всі стали в позу, певну роль відіграли й власні амбіції, і тепер налагодити конструктивний діалог між сторонами дуже важко, якщо не неможливо. Власне, в цьому колективі і раніше було неспокійно, незадоволених адміністрацією вистачало завжди, серед яких із року в рік – одні й ті ж обличчя.

– Від почутого на зборах у мене склалося дуже гнітюче враження, – зазначила Любов Пивоварчук. – Стільки неповаги один до одного, недружелюбності проявили присутні. У лікарні явно є проблема стосунків між членами колективу. Причому жоден з виступаючих не сказав: "Так, визнаю, я в дечому недопрацював, однак це можливо виправити, але й мій опонент у чомусь неправий, давайте сядемо за стіл переговорів і вирішимо всі спірні питання". Я не почула жодної конструктивної пропозиції. Можливо, і я винна в тому, що не так часто, як потрібно було, приїжджала в лікарню, тепер буватиму тут регулярно. Хочу відразу підкреслити: на тих, хто виступав сьогодні, ніхто не тиснутиме, ніхто їх не звільнятиме, як вони не чекають таких кроків. Будемо шукати шляхи розв’язання конфлікту, сподіваюсь, ми їх знайдемо.

Головне те, що конфлікт у лікарні – на шкоду всьому колективу, в якому, як зазначалося вище, наче триває затяжна громадянська війна. У такій атмосфері дуже важко працювати, і це не на користь усім жителям міста. Напевне, тим, хто цей конфлікт розв’язав і надав йому розголосу, варто було б над цим замислитися.

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!