ПОДІЇ У КІРОВОГРАДІ


ЇЇ СЛІД ВАГОМИЙ І ДОВГОВІЧНИЙ

Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Ігор ТОЛМАЧОВ (фото)

12.06.2009, 08:38

Нині перед будівлею міської ради триває реконструкція площі. Представлений на розгляд містобудівної ради проект перебудови її члени доопрацювали, внісши обгрунтовані поправки. Вагомою при цьому була думка відповідального секретаря обласної організації Національної спілки архітекторів України (НСАУ), єдиного на Кіровоградщині заслуженого архітектора України Лідії Крейтор, яка до того ж є одним зі співавторів проекту будівлі теперішньої міської ради – колишнього обкому Компартії УРСР.

З огляду на безпосередню її причетність до реставрації приміськрадівського майдану, а ще більше – через вагомий внесок Лідії Федорівни у створення нинішнього архітектурного лику центральної частини Кіровограда, ми й розповідаємо про цю неординарну жінку та її справи.

Народилася вона в Казахстані, в місті Кизил-Орді. Рано втративши батька, Лідія Смуржинська разом із мамою переселилася до Ташкента. Там вона згодом стала студенткою індустріального інституту, під час практики на будівництві театру в Ташкетні познайомилася з майбутнім чоловіком Василем Крейтором – лейтенантом, який після поранення на фронті служив заступником начальника табору для полонених німців і японців, які й будували той театр. А з часом вони одружилися.

– Коли народився перший син Мишко, я ніяких перерв у навчанні не робила, – згадує Лідія Федорівна. – Разом із ним закінчувала інститут. Тоді весь мій курс няньчився з дитиною.

Так склалося, що середньоазійський клімат чомусь виявився шкідливим малюкові. Тож подружжя Крейторів перебралося в Україну. Василь Гнатович – родом з Вільшанки, тож при виборі місця роботи молода мама обрала найближче до того райцентру обласне місто – Кіровоград. Як випускницю столичного республіканського інституту її не могли направити працювати в меншу за адміністративним рівнем Вільшанку.

– Приїхали ми до Кіровограда влітку 1949 року, а працювати я почала в кінці року, – розповідає жінка. – Мені пощастило як архітекторові. Адже роботи було чимало: значна частина міста, його центр після війни ще зяяли пустирищами. Мене призначили головним архітектором майстерні в Кіровоградському науково-дослідному інституті “Облпроект”. Тоді не існувало типових архітектурних проектів. Тому кожна майбутня споруда потребувала великої уваги. Працювала я швидко, тому мені завжди давали термінові завдання. І це мені подобалося.

Працьовитого, енергійного архітектора помітили тодішні владці й призначили головним архітектором міста (1964–1970 роки). Тендітній жінці з вольовим характером вдавалося вирішувати найскладніші завдання, добиватися дозволів у Києві й Москві на те чи інше будівництво. Як-от на добудову третього поверху приміщення нинішньої обласної державної адміністрації. Піти з посади її змусила хвороба серця, яке не витримувало хвилювань, адже головний архітектор дуже близько до серця брала все, що стосувалося архітектурного образу Кіровограда.

Окрім колективної роботи при розробці проекту будівлі нинішньої міськради, Лідія Крейтор у співавторстві спроектувала приміщення радпартшколи на вулиці Карла Маркса (тепер там знаходиться Кіровоградський інститут Національного університету МВС України) та комплексу прибудов до будинку на вулиці Полтавській. Усі інші її проекти – авторські: корпус між двома стровинними приміщеннями нинішньої третьої лікарні, будівлі кінотеатру “Комсомолець” (тепер – “Зоряний”), магазину “Дитячий світ”, кооперативного коледжу економіки і права імені М.Сая, швейної фабрики “Україна”, адмінбудинку колишнього “Облміжколгоспбуду”, житлові будинки. У доробку Лідії Федорівни – проекти реконструкції з добудовою академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.Кропивницького, обласної дитячої лікарні, головпоштамту. Вона розробила проекти планування й забудови сіл Комишуватого Новоукраїнського та Перчунового Добровеличківського районів. Перший із них став переможцем серед робіт кіровоградських, київських і московських спеціалістів. Згодом за цю роботу її автора нагородили бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР. Однак найкращим своїм дітищем Лідія Федорівна вважає проект обласної філармонії.

– Це старша з моїх дочок – так я називаю цей проект, – каже Лідія Крейтор. – Філармонію будували на початку п’ятдесятих протягом двох років. Тільки-но встигала спроектувати одну якусь складову будівлі, як креслення набувало об’єму та форми. Я багато читала й консультувалася стосовно законів акустики, яка мала бути дуже високого рівня. Мені допомагав у цій справі старенький професор із Києва, який проектував театри в усьому СРСР і був найкращим у своїй царині. А вже на початку 2000-их років, коли філармонію ремонтували, я консультувала будівельників стосовно акустики в залі.

Значна кількість зі спроектовного Лідією Крейтор – пам’ятки архітектури. Зважаючи на це, автор написаного не міг не поцікавитися тим, що думає вона про нинішній вигляд Кіровограда – наприклад, його центру. Заслужений архітектор України вважає, що в нас багато несмаку й незручностей з архітектурного погляду. Це і ганочки на тротуарах, і забудови газонів, які за потреби можна було б перетворити на проїжджу частину, і забудова скверів, і чимало іншого. Та є приклади і вдалого архітектурного планування – магазин “Візит” на вулиці В’ячеслава Чорновола, низка будинків на вулиці Шевченка – від вулиці В’ячеслава Чорновола і до педуніверситету. А от із насиченістю пам’ятниками траурного змісту на невеликій ділянці набережної, каже Лідія Крейтор, вийшов явний перегин...

Хоча Лідія Федорівна й Василь Гнатович давно вже на пенсії (чоловік нашої героїні також після військової служби став архітектором), та непосидючість і працьовитість жінки даються взнаки: вона досі проектує, консультує, є активним членом містобудівної ради та обласної організації НСАУ. Окрім створених нею та за її посередництва споруд, їй є ще чим пишатися – синами Михайлом та Олександром. Обидва – кияни. Перший став, як і батьки, архітектором. Другий – спеціалістом з виготовлення голограм. Сьогодні, втім, як і до цього, Лідія Крейтор живе повноцінним життям і завжди рада поділитися своїм багатим життєвим досвідом, професійними знаннями.

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!