ПОДІЇ У КІРОВОГРАДІ


ТЕАТР ЛЯЛЬОК – ВІДТЕПЕР АКАДЕМІЧНИЙ!

27.11.09
Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Олег ШРАМКО (фото)

Нинішнього року Кіровоградському обласному театру ляльок виповнилося сімдесят років. Протягом часу його існування були в нього і злети, і падіння. Останні ж роки ознаменовані входженням до числа найпрофесіональніших театрів ляльок в Україні. Свідченням цього стало нещодавнє рішення уряду про надання йому статусу академічного.

За сім десятиліть своєї діяльності кіровоградські лялькарі поставили більш ніж півтори сотні різних вистав, побували з гастролями в багатьох областях України, а також у Росії, Латвії, Білорусі, Молдові, інших країнах. Кіровоградський обласний театр ляльок неодноразово брав участь у різноманітних оглядах-конкурсах та всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Значних творчих звершень колектив досяг протягом останніх років, про що свідчать і його завжди вщерть заповнений глядацький зал, і перемоги на всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Окрім підготовки й організації вистав, лялькарі проводять творчі зустрічі, конкурси та різноманітні розіграші й ігрові програми для дітей. У театрі вже давно започатковано конкурс "Найкращий глядач сезону", ігри-розваги "Дитяче караоке" та "Казкове колесо", декілька разів на рік відбуваються конкурси малюнків за сюжетами вистав театру й улюблених казок дітлахів.

Про сьогоднішній день рідного для багатьох кіровоградців різних поколінь театру, нинішні творчі здобутки та плани на майбутнє його колективу кореспондентові "Вечірньої газети" розповів директор закладу-ювіляра заслужений працівник культури України Григорій Педько (на знімку), який очолив театр 17 листопада 1998 року. Взявши до рук стерно дірявого тоді корабля без вітрил і зі зламаними щоглами (піврічна невиплата зарплат, відсутність необхідних спеціалістів і театрального обладнання, занедбане приміщення закладу), він за одинадцять років директорування перетворив його на швидкісного розкішного красеня-вітрильника, який випереджає у творчих перегонах багатьох своїх українських побратимів-конкурентів і є вже знаним не лише в Україні, а й у чужих краях.

– Григорію Миколайовичу, дозвольте на початку нашої розмови привітати вас і очолюваний вами колектив із сімдесятиліттям закладу та його численними цьогорічними здобутками. Зокрема, присвоєнням вам звання заслуженого працівника культури України та актрисі театру Вікторії Ставріаніді-Стогодюк – заслуженої артистки України, а Кіровоградському обласному театру ляльок – звання академічного!

– Дякую за привітання. Нам усім насправді дуже приємно, що роботу як окремих членів нашого колективу, так і всього театру високо оцінили. Та і є за що. Протягом кількох останніх років на нашій сцені поставлено немало нових вистав, ми представили їх на кількох усеукраїнських і міжнародних фестивалях і конкурсах. У травні 2007 року театр був учасником двох міжнародних фестивалів театрів ляльок – на VІ Міжнародному "Золотий Телесик" у Львові за виставу "Таємниця рудого Жевжика" Всеволода Нестайка та вагомий внесок у розвиток лялькового театрального мистецтва колектив здобув диплом і символ фестивалю – статуетку "Золотий Телесик", а на V Міжнародному фестивалі "Подільська лялька–2007" у Вінниці наша конкурсна вистава "Кицьчин дім" Самуїла Маршака виборола диплом, знак лауреата і приз "Подільська лялька–2007". 2008 року колектив став лауреатом XI Міжнародного фестивалю театрів для дітей "Інтерлялька" в Ужгороді, взяв участь у І Всеукраїнському фестивалі театрів ляльок “Лялькова веселка” у Запоріжжі. Там нашу виставу “Про Хому та Щуку”, поставлену заслуженим діячем мистецтв України Євгеном Гімельфарбом за мотивами п’єси Марка Кропивницького “За щучим велінням”, відзначили дипломом лауреата, а актора Геннадія Стогодюка нагородили дипломом за найкращу чоловічу роль. До того ж театр отримав за свою поліграфічну продукцію (афіша, програмка, буклет) спеціальний диплом фестивалю від Спілки театральних діячів України. Того ж року наш колектив був учасником V Міжнародного фестивалю авторських вистав театрів ляльок "Лялькові рандеву в Чернігові", де здобув диплом за розкриття актуальної теми. Цьогоріч кіровоградські лялькарі на VI Міжнародному фестивалі "Подільська лялька–2009" отримали диплом за виставу "Колобок" молодого режисера Венери Ібрагімової.

За відсутності в театрі головного режисера нові вистави в Кіровограді ставлять запрошені майстри. Уже тривалий час з нами співпрацюють режисер з Полтави Олександр Іноземцев і головний режисер Донецького академічного театру ляльок заслужений артист України Анатолій Поляк та майстер з Одеси – заслужений діяч мистецтв України Євген Гіммельфарб. Останній з них і зараз працює у нас над постановкою п’єси "Ніч перед Різдвом" для дорослого глядача за повістю Миколи Гоголя. Для кіровоградського театру це нова справа, але ми вже відчули, що дозріли до неї…

– …і дорослий глядач піде на виставу в театр ляльок?

– Театр ляльок призначений не лише для дитячої аудиторії. Наприклад, Харківський державний академічний театр ляльок імені В.Афанасьєва у своєму репертуарі має половину вистав для дітей, а другу половину – для старшого глядача. Приємно, що на "дорослі" прем’єрні покази вистав у Кіровограді, що відбудуться 27 і 29 листопада, квитки жваво розкуповують. Після цієї прем’єри плануємо інсценізувати для дорослого глядача як класику світової драматургії, так і видатні сучасні художні твори.

– Для здобуття статусу академічного театру лише творчих здобутків усе ж замало, важливими є й інші фактори…

– Якщо ви маєте на увазі фінансово-економічні показники, то вони в нас теж солідні. Торік на 666-и виставах колективу (серед яких було багато доброчинних – зокрема, у всіх інтернатних закладах області для дітей) в театрі та школах, дитсадках, будинках культури тощо побували 72 тисячі глядачів. Це найкращі показники серед усіх театрів ляльок України. Відповідно й заробили ми достатньо, щоби за власні – не бюджетні – кошти продовжувати ремонт приміщення театру (уже відремонтовано кімнату для проживання запрошених режисерів, акторську гримерну, кімнати адміністраторів, бутафорів та завідувача постановочної частини, встановлено бойлер, обладнано душову кабіну, встановлено нові крісла в глядацькому залі на 240 місць) та придбати необхідну для повноцінної роботи нову театральну апаратуру й обладнання до неї (лампи в прожектори, машини для створення штучного снігу, великих бульбашок і "північного сяйва" на сцені, світлову "гармату", радіомікрофон й гарнітури для акторів). Зробили б іще більше, та криза завадила (як і гастролям театру до Миколаєва, у Білорусь та Грузію). Однак попри це не відкидаємо планів, пов’язаних з гастролями та виїздами на фестивалі наступного року. Продовжуватимемо ремонт приміщення театру. Думаємо облаштувати на другому поверсі будівлі готельний номер з усіма зручностями для приїжджих фахівців, створити повноцінну звукозаписувальну студію, винести звукооператорську кабіну безпосередньо в глядацький зал, створити музей театру.

– Задуми значні. І зважаючи на творчий і технічний прогрес у театрі – здійсненні. До речі, стосовно прогресу. Його творять люди. У даному випадку – члени колективу очолюваного вами закладу. Хто, на вашу думку, з них заслуговує на окрему добру згадку?

– Театральне дійство – це колективна творчість. Без будь-якого нашого працівника ми не досягли б нинішнього високого професійного рівня. Його творять бутафори, художники, актори, конструктори, водії, звукорежисери, освітлювачі, костюмери, реквізитори, технічний персонал, завідуючі музичною, постановочною та літературно-драматургічною частинами й інші спеціалісти. Кожен вносить свою дещицю в загальний результат.

Однак варто все ж сказати про людей, які вже багато років працюють у театрі, пережили його не найкращий час і разом з колегами вивели в ряд провідних театрів ляльок України. Це наш головний художник заслужений працівник культури України Василь Остапенко, завідувач постановочної частини Раїса Олійниченко, заслужена артистка України Вікторія Ставріаніді-Стогодюк та провідні майстри сцени Геннадій Стогодюк і Лідія Черкашина, освітлювач Олег Бодашко й інші.

– Які, так би мовити, плюси дає колективу статус академічного театру і які ставить вимоги перед ним?

 – Він, насамперед, підтверджує результативність його роботи протягом останнього десятиріччя. Це велика втіха. Нашу роботу високо – і заслужено – оцінили, що є для творчого колективу значним стимулом для подальшого зростання. Окрім цього, наданий статус спричиняє підняття заробітної плати творчих працівників і адміністрації закладу, що, звичайно ж, є вагомою підмогою людям. Та ми пам’ятаємо, що раз на п’ять років після надання звання нашу роботу перевірятиме спеціальна комісія Міністерства культури і туризму України, що визначатиме рівень професіоналізму працівників театру та його творчі й господарські здобутки. Отримати статус академічного театру нелегко, втратити його набагато простіше. Тож розуміючи це, наш колектив не збирається спочивати на лаврах, а й надалі йтиме шляхом самовдосконалення і творчого та технічного зростання.

 

"ВГ" №
(00.00.0000)

Погода, Новости, загрузка...

 


Copyright © 2001–2009 "Вечiрня газета", (admin@vechirka.com.ua) , Vechirka.com.ua
Використання матерiалiв cайту дозволяється лише з посиланням (гіперлiнком) на www.Vechirka.com.ua. Використання фотоматеріалів сайту без письмового дозволу ЗАБОРОНЕНО!
Использование материалов сайта разрешается только со ссылкой (гиперссылкой) на www.Vechirka.com.ua. Использование фотоматериалов сайта без письменного разрешения ЗАПРЕЩЕНО!