МЕНЮ










29 серпень 2014 - 12:02

Книги, світлини і … ночви


Фонди обласної наукової бібліотеки імені Чижевського поповнились книжками із приватної книгозбірні відомого українського літературознавця, професора Києво-Могилянської академії, у недалекому минулому – кіровоградця Володимира Панченка. Він подарував головній бібліотеці Кіровоградщини і власні монографії, і твори своїх улюблених письменників, і навіть унікальні видання.

З цієї нагоди у приміщенні бібліотеки зібрались давні друзі науковця, представники громадськості Кіровограда. Вийшла своєрідна творча зустріч з Володимиром Євгеновичем, на якій ішлося і про розвиток української сучасної літератури, і про внутрішню політику, і про місце України в сучасному світі.

За словами Панченка, дарувати друзям книжки, ділитись з ними прочитаним – це його давня звичка. Є його подарунки і на полицях столичних книгозбірень, в тому числі у бібліотеці Києво-Могилянської академії.

– Скільки себе пам’ятаю, книга завжди відігравала у моєму житті певну роль, – розмірковує літературознавець. – Із самого дитинства весь свій вільний час проводив у бібліотеці, спочатку – у звичайній сільській, а потім – у наукових. Прочитана книга змушувала мене діяти.

Після прочитаної повісті про юних футболістів із варшавської околиці він створив у селі футбольну команду. Потім, прочитавши книгу про шукачів скарбів, захопився археологією. І так – все життя.

Разом із книгами науковець передав бібліотеці й ночви, які він відшукав на батьківщині знаменитої української поетеси Ліни Костенко – у містечку Ржищеві, з яким пов’язане її дитинство. І, як стверджує сам Володимир Євгенович, можливо, саме в цих ночвах і купали маленьку Ліну, бо там, де їх знайшов, все вказує на це. За словами Панченка, бабуся, яка виховувала майбутнє світило української поезії, була людиною колоритною, не терпіла образ. І свою незгоду з негідною людською поведінкою висловлювала тим, що зачинялась у льоху і сиділа там по кілька днів, поки рідні не починали нервувати, просити пробачення. А вона поважно виходила із добровільного ув’язнення, несучи в руках капустину, починала пригощати нею дітей. Про свою бабусю Ліна Костенко не раз згадувала у своїх поезіях, писала про той будиночок, льох. Тож, керуючись її віршами, Володимир Панченко, провів своє власне дослідження у Ржищеві. Але будинку, в якому зростала майбутня поетеса, вже немає. Залишився лише славнозвісний льох.

Володимир Панченко читати книжки звик із олівцем у руці. Він постійно робить нотатки, що допомагає більш ґрунтовно освоїти прочитане. Тож у переданих бібліотеці екземплярах, можна знайти й нотатки літературознавця Панченка. Це можна вважати й своєрідним автографом для тих, хто у майбутньому візьме до рук видання з книжкової колекції Володимира Євгеновича.

Також головний герой всього цього дійства запропонував присутнім виставку світлин, на яких зображено відомі постаті вітчизняної літератури. Розглядаєш благородні, одухотворені обличчя стовпів українського письменництва – і здається, що читаєш їхні думки.

Володимир Панченко має власне бачення всіх процесів, які відбуваються нині в Україні. Присутнім було цікаво послухати і про це. Питання до Володимира Євгеновича стосувалися і шляхів розвитку України, і місця у суспільних процесах людини активної, небайдужої.

Ця зустріч із Володимиром Панченком носила символічний характер – невдовзі літературознавець відзначить 60-річчя, а 30 років тому, у серпні, він, молодий науковець саме перебрався був до Кіровограда, щоб викладати тут у педагогічному інституті ім. О.С.Пушкіна. Власне, ці дати й спонукали Володимира Євгеновича до зустрічі в бібліотеці з людьми, які визначають наукове та суспільно-політичне життя в нашому місті.




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.38439 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua