МЕНЮ










4 травень 2015 - 18:13

Метафори "Кайдашевої сімї"


Кого мені нагадувала ця істота в білому балахоні? А моя колега без тіні сумніву заявила: "Та це Христос… Ну, біла гарячка…"

– У кого біла гарячка? – аж скинулася я.

– У Кайдаша, звісно, – спокійно пояснила вона.

– А-а! – полегшено зітхнула я, не виявивши ніякого богохульства. Тоді вже це, скоріше, Вельзевул.

І тут я зрозуміла. Аналогічний прийом маємо у "Сорочинському ярмарку". Хоч там чорт обумовлений Гоголем. У Нечуя-Левицького в "Кайдашевій сім’ї" – нічого подібного. Фантазія режисера.

Забула пояснити, мова йде про прем’єрну виставу театру імені Марка Кропивницького "Кайдашева сім’я" у постановці запрошеного режисера Анатолія Москаленка. Колись в інтерв’ю, відстоюючи пріоритет української класики, директор театру Володимир Єфимов казав мені: "Різні театри України представляють у нас "Кайдашеву сімю", а наша публіка хоче своєї! Ми обов’язково її поставимо". І поставили. Хоч для повної ясності треба сказати, “Кайдашева сім’я” ще зовсім недавно прикрашала афішу театру імені Кропивницького. Причому була ця вистава, де ролі подружжя Кайдашів виконувало подружжя Литвиненків, репертуарною довгожителькою. Правда, в останній час вистава гралася в основному на виїздах. Сільська публіка була більш охочою до скандалів у родині Кайдашів.

І ось нова версія на сцені театру імені Кропивницького, втілити яку довірили Анатолію Москаленку, режисеру, що ставив вистави в різних театрах України, у тому числі і театрі імені Франка, флагмані української драматургії (правда, в минулому, оскільки зараз говорити про українську драматургію, якщо не класику, нічого). В Кіровограді Анатолій Москаленко також відомий своєю порівняно недавньою постановкою "Сватання на Гончарівці". Та постановка була азбучно-класична, що, скажу відверто, на тлі сучасного камуфляжу в підході до постановки класики, викликало повагу. Саме такого прочитання хотілося й від "Кайдашевої сім’ї", тим більше, що на сьогоднішній день цей твір – "прямо в яблучко". Той же Володимир Єфимов колись обмовився: "Зараз вся Україна –Кайдашева сім’я". Не знаю, чи саме це мав на увазі Анатолій Москаленко, але його фінал став просто-таки метафорою, де сварка у родині Кайдашів біля старої груші виходить за межі однієї родини, чубляться і герої, і статисти, а над всім цим бовваніє істота в білому, про яку я вже згадувала (до речі, можу себе похвалити, як і сподівалася, в образі впізнається майстер епізоду Ігор Тарнавський). І якщо говорити про цей несподіваний фінал, то тут спокусник нещасного Кайдаша (на роль призначено Олексія Дорошева, до якого у критика претензій немає, хоч і захоплення також), котрий сварить між собою все село, вже і не Бог, і не чорт, а… А хто? Переконана, сучасний український політик сказав би: "Агент Кремля". Коли після вистави ми трохи спілкувалися з режисером, у відповідь на цю мою жартівливу репліку, він прореагував абсолютно серйозно: "У будь-якому разі режисер не може не реагувати на виклики сучасності". І до честі режисера, він штучно не осучаснював класику, але зумів донести до глядача думку, що класика завжди сучасна.

Тепер конкретніше про виставу, над якою працює не тільки режисер. І що б ми там не говорили, а ідеально, коли складається ансамбль однодумців. Оскільки Анатолій Москаленко тільки вдруге народжує виставу у співавторстві з кропивничанами, то і його перемоги, і його втрати абсолютно самостійними не назвеш. Не знаю, настільки тісно працював режисер зі сценографом вистави (Олексій Гавриш), але ентузіазму сценічне оформлення не викликає. Мені, грішним ділом, закралася думка, що театр знову наближається до того моменту, коли зоровий образ вистави був однією з причин втрати інтересу до нього. Це ми вже проходили. На сцені – відро і кухоль, а решту домислюйте самі. В нашому випадку, правда, на сцені якісь розмальовані щити, а актори і масовка носяться по сцені з якимись клумаками, імітуючи бурхливу діяльність. Ще б нічого, коли б це був оригінальний прийом, але, починаючи із "Сорочинки", він постійно повторюється з деякими варіаціями. Набридло!

За словами режисера, у виставі "Кайдашева сім’я" задіяні два абсолютно рівноціннх склади виконавців. Правда, на деякі ролі поки що призначено лише одного артиста. Як наприклад, на роль Омелька Кайдаша. Звісно, це не означає, що, крім Олексія Дорошева, більше нікому грати сільського випиваку (алкоголіком ми його називати не будемо, все-таки збожеволів і врізав дуба наш герой не лише через "зловживання!), хоч треба сказати, що нині на роль благородних татусів, тобто вікову роль, не такий широкий вибір. Пішли у небуття Миронович, Кравцов, Бортник. Царство їм небесне. З актрисами справа трохи краща. Принаймні Людмила Короленко у ролі Кайдашихи викликає у глядачів цілком позитивну реакцію.Її роль! Як і Дарія Завгородня у ролі старшої невістки Мотрі. Молодичка стриже й бриє, своїй сварливій свекрусі ні в чому не попустить, ще й фори дасть. Схоже, Карпо (Антон Адаменко), що до одруження був парубок хоч куди, вочевидь перетворюється на підкаблучника. Лаврін і Малашка у виконанні Іллі Литвиненка й Олени Урванцової ще залишаються ліричною парою та не здогадуються про тінь всохлої груші. Але це ненадовго! Переконливо зображають вічну ворожнечу баби Параски і баби Палажки Ірина Дейнекіна і Тамара Лаптєва, хоч, на мою думку, гору бере Дейнекіна. До речі, наголошую, що я говорю про перший склад виконавців, який встигла побачити. Ще про одного виконавця хочу сказати окремо. Маю на увазі Довбиша, що час від часу складає добру "кумпанію" Омельку Кайдашу, якого грає Микола Ігнатьєв. Якщо в недалекому минулому цей актор був звичайнісіньким статистом, то нині його послужний список радує.

До безумовних програшів цієї вистави слід віднести дуже затягнутий початок, а ось фінал мені видається більш вмотивованим. Та, мабуть, щоб це зрозуміти, варто перечитати першоджерело. Як ви гадаєте?




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37752 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua