МЕНЮ










7 лютий 2005 - 08:01

НА СЕСІЇ КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКРАДИ І ПОЗА НЕЮ. А ОБЛИЧЧЯ ВСЕ ТІ Ж


Такі зміни, а їх неможливо не помітити, багато у чому стали можливими саме завдяки приватизації об'єктів комунальної власності та передачі їх у довгострокову оренду. Ті ж міські теплогенеруючі підприємства чи "Кіровограделектротранс", вони що, перестали надавати тепло, транспортні послуги? Ні, як надавали, так і надають, але більш ефективно. Може, вони приносили величезні прибутки у міську казну? Ні, з міського бюджету на їх дотацію щорічно передбачались астрономічні суми дотацій, а в минулому році ці кошти були направлені на капітальний ремонт доріг, фасадів, заробітну плату працівникам бюджетної сфери та інші міські проблеми. І з яких це пір роботу підприємства почали оцінювати по тому, хто ним керує, а не за результатами праці? Ви вважаєте, що при інших орендаторах, не "близьких до керуючої в області політичної сили особах", справи ішли б краще? Чи піднімаєте це питання якраз у зв'язку зі зміною керуючої в області політичної сили? А ви запитали у працівників цих підприємств про те, чи задоволені вони сьогоднішньою ситуацією у трудових колективах, заробітною платою, соціальними гарантіями? Мабуть, що ні. Бо тоді б не говорили від імені усіх кіровоградців. І взнали б, що передача комунального підприємства в оренду починається саме зі зборів трудового колективу. А прийняте ними рішення якраз і є підставою для розгляду на засіданнях виконавчого комітету і міської ради. Це що, не думка народу?

Процеси приватизації, оренди — це не видумка депутатів міської ради, це стратегія сучасного розвитку українського суспільства, це державна політика і державна програма. Звісно, що в ході її виконання виявляються і ті, кого в чомусь обійшли. Вони гніваються і висловлюють власні незадоволені амбіції. Тоді йдуть у хід звинувачення у незаконності рішень, прийнятих депутатами.

Повною мірою це проявилося і під час останнього широко розрекламованого засідання Ради директорів, на якому було прийнято оприлюднене на сесії звернення. Хто був найактивнішим у поливанні брудом міської влади? Сюжети на місцевих телеканалах показали їх крупним планом. Це шановні пани Перевозник і Берьозкін. Ще зовсім недавно вони з'являлись на телеекранах в іншій іпостасі, як члени виконавчого комітету Кіровоградської міської ради. Не знаю, чи думали, але говорили по-іншому. І рішення узгоджували без особливих заперечень, і голосували за виділення земельних ділянок, і за об'єкти приватизації. Просто час був інший, а для кожного часу, на думку Анатолія Володимировича, є свої слова. І обов'язково переконливі, особливо про чесні вибори. Адже у Анатолія Володимировича є великий досвід організації і проведення передвиборчих баталій, тож і є з чим порівняти. А, окрім того, він політик чесний і прямий, що думає, те й каже. Свідчення об'єктива воістину об'єктивне. Ви тільки послухайте цитату його виступу перед поважними керівниками підприємств, установ та організацій: "У цьому залі ми закладаємо підвалини фальсифікації виборів 2006 року"! От уже справді, слово обігнало думку. Сказав, як звик говорити. Не можна бути таким чесним у політиці, Анатолію Володимировичу. Бо врешті-решт оцінять вашу чесність і порядність належним чином.

Усі розуміють, що у вас вистачить наснаги втілити сказане у життя, а тому найжирнішу крапку у довірі людей до влади поставить, мабуть, ваше можливе повернення на орбіту обласної влади.

У намаганні випередити один одного на гребені хвилі нової владної політичної сили автори звернення не стомлюють себе увагою визначити причини і наслідки, викладені в документі. У фабулі своєї заяви вони вже визнають винними міського голову, міську раду у "крадіжках", "грубому порушенні земельного законодавства", "нецільовому використанні бюджетних коштів, міської комунальної власності", а потім, у постановляючій частині, звертаються до прокуратури, контрольно-ревізійного управління, Антимонопольного комітету, відділу цін облдержадміністрації з проханням перевірити, чи є правдою усе те, про що говорилося вище.

А якби деякі з учасників засідання Ради директорів були справжніми борцями за правду і відвертими з народом, то одночасно попросили б усі контролюючі органи дати юридичну оцінку таким фактам, як незаконне користування посвідченням учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з отриманням усіх відповідних пільг у той час, коли справжні чорнобильці недоотримували кошти через значну заборгованість держави, або приватизація за низькими цінами об'єктів торгівлі з наступним їх перепродажем утридорога. Декому ж не завадило б хоч раз прозвітувати перед своїми виборцями за зроблене на благо міста, якщо є про що сказати.

Кіровоградська міська й обласна влада мають багаторічний і гіркий досвід багаторічних протистоянь, і про це не можуть не пам'ятати ні Микола Садовий, ні Анатолій Перевозник. Чи не найкраще про це особисто знає і Валерій Михайлович Кальченко. Саме тому сьогодні для обох сторін на перше місце мають вийти пошуки конструктивних стосунків і співпраці. Бо створювати і будувати набагато важче, ніж руйнувати.

Сергій ГОНЧАР



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.36075 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua