МЕНЮ










22 листопад 2019 - 08:55

«Наївна віра, що Господь ще вірить в нас…»


Якщо раніше, ще років десять тому, мистецькі імпрези, зустрічі з відомими митцями, були рідкістю, то останнім часом вони перетворюються на буденність і не завжди легко зорієнтуватися – якій же віддати перевагу? Досить скромно у цьому ряду стояла зустріч із бардом Ігорем Жуком, організована клубом «Байгород». Той, хто досі не чув його виконання, очевидно, й не звернув увагу на цю подію. А даремно. Пан Ігор уже бував у нашому місті. Правда, не з авторським концертом, а разом з дружиною – відомою письменницею Ірен Роздобудько. Цього разу він мав сольний виступ.

Без перебільшення можна сказати, що він – один з кращих бардів в Україні. Останніми роками відсутність якихось чітких орієнтирів та внутрішньої вимогливості породили величезну хвилю новітніх бардів. Серця тих, хто був вихований на піснях Висоцького, Окуджави, Галича, одне це слово змушувало хвилюватись . Адже справжня бардівська пісня – особлива концентрація духу, емоцій, глибинних гострих переживань, притаманних саме цьому автору. І він, на відміну від інших виконавців, мусить мати не лише гарний голос, відточену техніку гри, а й володіти непересічним поетичним талантом, мати багатий внутрішній світ і потужний інтелект. Інакше, як схвилювати слухача?

Ясна річ, таким набором талантів володіють одиниці, а красуватися на сцені хочуть сотні і сотні тисяч. От і накриває нас хвилею примітивізму, кічу, а то й відвертого блазнювання. Під нею важко розгледіти справжні діаманти. Такі, як Ігор Жук.

Важко уявити, як в одній людині поєднується стільки яскравих здібностей. Кандидат фізико-математичних наук, спеціаліст із комп‘ютерної графіки, кіносценарист, старший науковий співробітник Інституту космічних досліджень НАНУ, автор радіовистав, сценаріїв понад 30 фільмів студії «Київнаукфільм», трьох художньо-пізнавальних книг для дітей, художник, організатор ряду виставок мистецького андеґраунду на базі Інституту теоретичної фізики. Написав близько 400 пісень українською, російською, польською мовами.

Тож не дивно, що, маючи такий багаж, він створює справді хвилюючі пісні, які очищають і підносять людську душу. «Портрет», «Співак», цикл на тему творів Олександра Гріна, «Листи Марічки до Іванка з Італії і навпаки» та «Листи Іванка до Марічки з АТО», пісня, присвячена воякам Симона Петлюри . Кожна – невеличка драма, де є людські трагедії, втрати чи радощі, краса стосунків чи жертовність, але обов’язково висота духу. Образність, точність слова, поєднана із відточеним володінням інструментом, уміння створити відповідний настрій кількома тактами чи варіацією давніх, відомих мелодій.

Чи варто пояснювати, наскільки цікаво звучать у його виконанні і сатиричні пісні? «Притча про слугу на троні» (на вірш Кіплінга, написаний сто років тому), пісня про капусту, що росте на городі, де бандерівці закопали зброю, іронічна чи й самоіронічна «Без сала мучусь…»

Осібно у творчості барда стоїть його «Біблійний цикл». Тут сюжети і зі старого Заповіту, і з Нового. Як їх можна перекласти на сучасну, динамічну, хвилюючу пісню? Це загадка Ігоря Жука, співака, який мов герой його твору, утверджує наївну віру, що Господь ще вірить в нас…

Світлана ОРЕЛ



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.41292 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua