МЕНЮ










4 лютий 2011 - 11:11

НАБРИДЛО БУТИ ПОВІЄЮ


80 гривень із цієї суми кожна повія залишала собі, решту віддавала сутенерам. Їхній бізнес процвітав, хоча й був пов’язаний з певними витратами – потрібно було платити за тепло, світло і телефон в квартирі на Полтавській, де дівчата очікували замовлень; заправляти автомобіль, на якому возили їх до саун та готелів до клієнтів; наймати хатню робітницю, яка прибирала після них та прала їхній одяг.

Життя в "комуні" дівчат цілком влаштовувало. У тому числі тих, які раніше займалися індивідуальною, так би мовити, трудовою діяльністю – задовольняли сексуальні бажання водіїв-"дальнобійників", стоячи на трасі при виїзді з Кіровограда.

Бувало, повії сварилися між собою і навіть билися. В основному через те, що хотіли якнайбільше заробити. Так, коли сутенер повідомляв, що такій-то дівчині потрібно терміново виїжджати в сауну, серед її співробітниць виявлялися незадоволені. При цьому лунало приблизно таке: "А чому вона? Я уже цілий вечір без роботи!"

Попадало дівчатам і від "адміністрації" – за безлад і шум у квартирі, за сварки і бійки, за вживання міцних напоїв у робочий час. Порушення "трудової дисципліни" каралися штрафами. Особливу нетерпимість сутенери виявляли до підопічних, які попадалися на таких хитрощах: давали клієнтам номери особистих телефонів із розрахунком обслужити їх таємно від начальства.

Та, повторюся, жриці платного кохання все ж не ремствували на життя. Утім, якось у серпні 2009 року одна із них вирішила змінити професію. Ця чудова ідея осяяла дівчину одразу після того, як вона знайшла у квартирі на Полтавській згорток з купою хазяйських грошей. Порахувавши їх (виявилося 150 тисяч гривень), повія зрозуміла, що можна починати нове життя. Забравши гроші, вона залишила ту квартиру.

Очевидно, вважаючи, що в Кіровограді не знайти застосування своїм талантам, подалася аж у Ялту. Ще й коханця взяла із собою. Але й Крим не виправдав її сподівань – там не трапилося пристойної роботи, де б платили вісімдесят гривень за годину. Отож, закоханим не залишалося нічого іншого, як приймати сонячні ванни та відвідувати розважальні заклади. Час від часу займалися шопінгом. Купили ноутбук за шість тисяч гривень, фотоапарат – за тисячу двісті, дві мобілки – по півтори тисячі кожна і ще багато необхідних речей. Витратили на це кілька десятків тисяч гривень.

Повернувшись до Кіровограда, дівчина склала покупки у квартирі, яку наймала на вулиці Єгорова, і продовжила насолоджуватися життям. Їй якось не спадало на думку, що, можливо, сутенери засмутилися з приводу зникнення 150 тисяч гривень. Вчорашня повія й не підозрювала, що один із колишніх наставників, розшукуючи її, збився з ніг і навіть побував заради цього у Ялті.

Одного серпневого вечора дівка усвідомила, що помилялася. Повертаючись додому, вона помітила "Шкоду" зі знайомими номерними знаками. То було авто сутенера. Сховавшись за рогом, юнка вирішила подивитися, що ж буде далі. І побачила, як той завантажує в машину ноутбук та інше її добро. Обурившись таким нахабством, вона зателефонувала коханому і розповіла йому про пригоду. Близько півночі дівчина у супроводі того хлопця і його матері вирушила в міліцію, де написала заяву про крадіжку в неї речей.

А сутенер, виявляється, стежив за збіглою злодійкою. Піймавши дівчину тієї ж ночі на вулиці Леніна, він силоміць посадив її в авто і дав газу. Її коханий і його мати, які були присутні при цьому, знову пішли в міліцію і повідомили, що щойно стали свідками жахливого злочину – викрадення людини.

"Де гроші?" – запитав тим часом сутенер, зв’язавши бранці руки і ноги. Та сказала, що сховала їх під каменем на подвір’ї біля будинку на Єгорова. Поїхали туди. Сутенер добряче спітнів, перевертаючи каменюки, але не знайшов ані гривні. "Я й забула, що переховала гроші під камінь біля "Казанови", – сказала полонена. Поїхали до ресторану "Казанова" (на шляху між Кіровоградом і Бережинкою). Пошуки "скарбу" тривали до ранку, але безрезультатно. Зрозумівши, що вкрадених капіталів йому не повернути, сутенер примусив бранку випити три склянки горілки і, зав’язавши їй очі й скрутивши мотузкою руки, відпустив.

Уже розвиднілося, коли дівчину розшукали працівники міліції. Вона із зав’язаними очима йшла заміською дорогою. При цьому точилася: три склянки оковитої – це було забагато для юного організму. Прийшовши до тями, дівка в подробицях розповіла про свою роботу в будинку № 22 на Полтавській. Нагрянувши туди, правоохоронці застали гурт симпатичних дівчат і декого з їхніх наставників. З’ясувалося, що сутенери пов’язані між собою родинними путами: це дві сестри, їхній батько та чоловік однієї із них. Також виявилося, що серед повій були неповнолітні. Підприємливих родичів взяли під варту.

Недавно кримінальну справу стосовно них розглянув Кіровський районний суд.

Сутенерів засуджено до ув’язнення на терміни від чотирьох до чотирьох з половиною років. При цьому жінкам – з трирічним випробуванням на волі. З-під варти сестер звільнили у залі суду.

Слід зазначити, жодна з повій не заявила до підсудних яких-небудь претензій. У тому числі й та, яку було викрадено.

Віктор КРУПСЬКИЙ



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.42992 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua