МЕНЮ










28 вересень 2018 - 10:17

Наша пам’ять…


Осіннє свято «Вересневі самоцвіти», тобто театральні фестивалі, що в останні роки проходять у рамках свята на сценах театру імені Кропивницького і обласного театру ляльок, було в розпалі.
І саме в цей час лялькарі вирішили провести ще один захід, котрий (вони знали), не залишиться непоміченим. Адже мова – про увічнення пам’яті художника, який понад сорок років віддав служінню цьому театру, театру, в якому формуються душі маленьких глядачів. Василь Макарович Остапенко…
Головний художник театру, заслужений працівник культури України, за своє життя він оформив понад 200 вистав у різних театрах. Але найголовніші свої діяння він пов’язував з кіровоградським театром ляльок. Скільки поколінь юних глядачів «приятелювали» з його звірятами та іншими героями його вистав! За його життя в театрі змінилося кілька головних режисерів. І з усіма він знаходив спільну мову, а для директора театру Григорія Педька, за його особистим зізнанням, Василь Макарович був справжнім вчителем. Адже Григорій Миколайович раніше ніякого відношення до лялькового театру не мав і аж ніяк не збирався залишатися тут надовго. Та, як бачите, залишився! Разом з Василем Макаровичем, за відсутності штатного головрежа, завоювали звання академічного. До останнього подиху художник Остапенко залишався зі своїм театром. Просто одного разу не прийшов у призначений час на роботу, і це відразу викликало тривогу в колективі. На жаль, тривога була недаремною. Земне життя художника завершилося.
Як справедливо, що завдяки зусиллям обласного художнього музею і обласного театру ляльок на приміщенні театру з’явилась меморіальна дошка на честь славного земляка. Її автор – наш незмінний скульптор Віктор Френчко, в чиєму творчому доробку цілий сонм наших славетних земляків – від знаменитого Генріха Нейгауза до Героя Соціалістичної Праці Семена Тютюшкіна. Честь відкриття меморіальної дошки довірили заступнику голови облдержадміністрації Сергію Коваленку і доньці художника Олені Вербицькій, котра зі сльозами на очах дякувала всім за пам’ять про батька. Приємною була присутність на урочистому відкритті дошки режисера і викладача з Харкова Олександра Інюточкіна, одного з тих режисерів, з яким Василь Макарович починав свою трудову діяльність в театрі лялькарів. До речі, колись художник розповідав мені, що міг би пов’язати свою долю з телебаченням і навіть з кіно. Красивого юнака запрошували на головну роль у фільмі «Роман і Франческа». Я вже не пам’ятаю, що трапилось, але головну роль зіграв у фільмі вже покійний Павло Морозенко.
Та це я так, між іншим. Доля художника-лялькаря склалася як склалася. І це була прекрасна доля, про що свідчить маленька театральна подія у розпал вересневого свята.
Валентина ЛЕВОЧКО



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 1.07732 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua