МЕНЮ










15 лютий 2021 - 10:03

«Насунула важка червона хмара…»




Оригінальна експозиція «Картина заслуженого художника України Фелікса Полонського «Насунула важка червона хмара…», написана до 150-річчя класика української літератури, фольклористки, культурної діячки, піонерки українського феміністичного руху Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки, 1871 - 1913), відкрилася в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в рамках музейного мистецького проекту «Виставка однієї картини».

Перед глядачем постає сповнений тривоги і сподівань образ, народжений мистецькою думкою і відчуттям сучасного митця, що концентрує увагу глядача на внутрішньому світі непересічної постаті української культури. Мрійливість, романтизм і внутрішня сила духу жінки, яку Іван Франко називав «єдиним мужчиною в українському письменстві», підкреслені кольором та енергійністю форми, злилися воєдино, створюючи цілісний мистецький символ особливого художнього творчого візіонізму.

Основою портретного зображення стало фото 1896 року. Цікава його історія. Світлину, виконану в Києві в ательє Генріха Лазовського, що знаходилося на вулиці Прорізній, 4, цей будинок, на жаль, було зруйновано у вересні 1941 року під час радянської диверсійної операції, поетеса свого часу подарувала студентові Київського університету Несторові Гамбарашвілі, який квартирував у родині Косачів. Його розповіді про історію та літературу Грузії захоплювали молоду майстриню слова, і вона почала вивчати грузинську мову. Леся, в свою чергу, ознайомила Нестора з кращими зразками світової поезії та допомагала йому оволодівати французькою. До слова: вона дуже добре володіла багатьма європейськими мовами. Як зазначає довідникова система «Вікіпедія», крім слов’янських - української, російської, польської, болгарської, - Леся також знала англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину, бралася за вивчення шведської, іспанської. І нині є пам’ятними її переклади українською творів Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марії Конопніцької, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера. А перше київське знайомство з Грузією переросло у Лесі Українки в справжню любов до цієї землі, до її народу, серед якого їй випало жити і де закінчився її життєвий шлях. Нині фото знаходиться в Музеї видатних діячів української культури у Києві на вулиці Саксаганського. До речі, саме це фото послугувало створенню зображення, яке можна побачити на купюрі номіналом в 200 гривень.

Але повернімося до картини, назва якої «Насунула важка червона хмара…» цитує слова з поетичної містерії поетеси Légende des siécles (Легенда віків), написаної орієнтовно в 1906 році і вперше опублікованої львівським видавництвом «Вільна Україна» у збірці «Леся Українка. Неопубліковані твори» 1947 року під редакцією Марії Деркач:

Насунула важка червона хмара,
гула в ній громом братобійна чвара,
вона покрила цілую країну
і повернула всю її в руїну.
Замерк мій дух, і серце заніміло,
і слово з уст озватися не сміло,
бо та країна – то була моя…

Читаю, дивлюся на твір Фелікса Михайловича, і в образному ряді слів та зображень з’являється не лише портрет часу, а й відблиск несподіваних передбачень трагедій, впізнаваних через паралелі минулих історій. Мабуть, саме це й спонукало нашого сучасника заслуженого художника України Фелікса Полонського створити такий оригінальний образ. Тож телефоную художнику і запитую, як йому бачиться власний твір 2008 року. «Знаєш, скільки себе пам’ятаю, збирав не лише поезії Лесі, а й літературу про життя родини Косачів-Драгоманових. А ця річ – душевна і мистецька реакція саме на останні рими романтичного твору «Légende des siécles», написаного, як зазначають фахівці, під впливом візій Віктора Гюго, який для Лесі був одним з літературних фаворитів. Взагалі, твори Лесі Українки ілюстрували багато, і не лише українських, художників, а я спробував створити збірний узагальнений образ людини-творця. Коли малював, переді мною прокотилося все її життя, сповнене не лише боротьби, а й тонких внутрішніх переживань та емоцій, людських захоплень і розчарувань. У мене є ще один портрет на тлі фіолетового бузку, за яким також віршовані строфи, і в ньому, можливо, більше ліризму. Але цей для мене близький своїми силою та потужністю жінки - художника
і стоїка».

З повагою до творчості митців
Андрій НАДЄЖДІН,
заслужений художник України, мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.44026 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua