МЕНЮ










12 лютий 2016 - 10:50

Оксана Макарук: "Зміни нашій системі охорони здоров’я конче необхідні"


Потреба в реформуванні української медицини не те що назріла, а перезріла. Про медичну реформу протягом останніх років, а то й більше, не говорять тільки ліниві. Наша медицина не задовольняє нині ні пацієнтів, ні медичних працівників.

У такій ситуації налаштовані на прогресивні зміни лікарі, представники громадськості шукають виходу з глухого кута, зокрема вивчають досвід країн, де медична допомога – якісна, високотехнологічна, доступна. Прикладом того, як можна вдало реформувати ту чи іншу галузь, зокрема й охорони здоров’я, є Грузія. Саме тому минулого тижня делегація у складі народного депутата України Костянтина Яринича, голови облради Олександра Чорноіваненка, директора департаменту охорони здоров’я ОДА Олега Рибальченка, кіровоградського міського голови Андрія Райковича, головного лікаря обласної лікарні Лариси Андреєвої, начальника міського управління охорони здоров’я Оксани Макарук та кількох інших посадовців відвідала Грузію, де ознайомилася з досвідом реформування системи охорони здоров’я тієї держави. Про те, що земляки побачили у гірській країні, "ВГ" розповіла Оксана Макарук.

По науку – до Сакартвело

– Яким чином, Оксано Олександрівно, кіровоградці опинилися на Кавказі і чи справдилися очікування від гостин?

– Реформування галузі охорони здоров’я в місті й області є нагальною потребою, – розпочала свою розповідь очільниця кіровоградської медичної галузі. – Адже маємо сумні показники стану здоров’я населення. До того ж, на жаль, стаття 49 Конституції України, яка декларує безкоштовну медичну допомогу, в країні вже протягом не одного десятка років не діє.

Поїздка до Грузії відбулася з ініціативи народного депутата України Костянтина Яринича. Він її і організовував, і домовлявся про візит нашої делегації. Зустрічав нас і приймав, розповідав про медичну царину країни, ділився досвідом основоположник грузинської медичної реформи колишній міністр охорони здоров’я та соціальної політики Андрій Урушадзе. Ми побували в Батумі й Кутаїсі, відвідали чотири клініки, які надають вторинну і третинну медичну допомогу.

Їхала з певними сумнівами, бо не сприймає ще свідомість нашого громадянина модель надання меддопомоги на ринкових засадах. Тому не очікувала чогось такого, що могло б мене ошелешити. Але мої побоювання не справдилися. Я приємно вражена тим, що ми побачили.

– Цікаво знати, як дружня країна починала "євроремонт" своєї системи охорони здоров’я.

– Медичну реформу в Грузії розпочали запроваджувати з 2004 року – за президентства Михайла Саакашвілі. На початковому етапі допомогу надавала Всесвітня організація охорони здоров’я та USAID (Агентство США з міжнародного розвитку), які й розробили стратегію розвитку тамтешньої медицини. Змінити систему охорони здоров’я власними силами, зважаючи на стан бюджету кавказької країни, їй було нереально. Грузини спочатку не запроваджували медичну реформу по всій країні, а вибрали для її апробації місцевість зі 120 тисячами населення. Згодом розширили пілотний проект на 360 тисяч жителів і лише з часом поширили реформу на всю державу.

Першим етапом стала приватизація більшості аптек і лікарень, крім вузькопрофільних установ. Приватизовані лікарні повинні були зберегти свій напрямок. На отримані від приватизації кошти в цих установах провели капітальний ремонт зі скороченням ліжко-місць та персоналу. Наприклад, з лікарень на 200 – 300 місць зробили клініки на 15 – 20 місць. Потім було зареєстровано шість основних страхових компаній, які отримали для обслуговування 2 – 3 райони країни на основі конкурсу. Як доважок до можливості заробляти великі гроші на обслуговуванні корпоративних клієнтів страхові компанії повинні були або взяти на обслуговування наявні лікарні, або побудувати нові.

Були переобладнані і залишилися у віданні держави інфекційні, туберкульозні та психіатричні лікарні. Швидка медична допомога також залишилася за державою. Весь рухомий склад, у тому числі й той, що обслуговує гірські села, було замінено на сучасні реанімобілі. "Швидкі" виїжджають на виклик безкоштовно, а далі – за діагностування та надання першої допомоги оплата відбувається за полісом хворого. Причому вже немає однієї чергової лікарні, куди "швидкі" мають право доставити хворого. Пацієнт особисто визначає, де йому проходити лікування, а не страхова компанія.

– Тобто зараз там пацієнта не ганяють з кабінету в кабінет, а "полюють" на нього?

– У Грузії – велика конкуренція між лікувальними закладами. Головні лікарі беруть на роботу дуже кваліфікований персонал. Суть реформи в тому, про що ми вдома говоримо не один рік: змінено систему фінансування. Ту, яка нині існує у нас, коли фінансують не пацієнтів, а ліжко-місця. Але це неефективне, нераціональне витрачання коштів, яке не йде на користь хворому, бо оплата лікування лягає на плечі самого пацієнта.

У Грузії організували таку систему, коли гроші йдуть за пацієнтом. Разом з приватизацією лікарень, які почали відповідати європейським стандартам, там запровадили страхову медицину. У країні, як я вже сказала, існують шість великих страхових компаній, разом із цим є частина державного страхування. Держава повністю покриває витрати на лікування в таких спеціалізованих лікарнях, як інфекційні, туберкульозні і психіатричні, та на надання невідкладної медичної допомоги. Також безкоштовні гемодіаліз, вакцинація, боротьба з ВІЛ-СНІДом, лікування дітей до шести років, вагітних, пенсіонерів, інвалідів Усе інше – коштом страхових полісів, які має кожен житель Грузії.

У приватних клініках – різні тарифи. Пацієнт вибирає той рівень, який йому до вподоби і до снаги. Клініки побудовано за типовими проектами, які відповідають найвищим стандартам щодо будівництва, матеріально-технічного оснащення, там немає таких понять, як штатні й ліжкові нормативи. У клініках працюють консультативні поліклініки, де визначають після направлення хворого на консультацію профільність його захворювання та необхідність подальшого перебування на стаціонарному лікуванні, тривалості якого по 10 – 12 днів, а то й більше, як у нас, не існує. Пацієнтів приймають з гострою патологією, з невідкладними станами, але перебувають вони в клініці 3 – 5 днів, протягом яких не ламають собі голову, де і за що купити медпрепарати. Цим пацієнтів забезпечує лікарня. Вона закуповує всі необхідні медикаменти, і не якісь дешеві, а найефективніші, щоб у максимально короткий термін поставити людину на ноги. Лікарі клінік, які ми відвідали, розповідали, що їхня основна робота – лікування. Вони не пишуть списків ліків, не думають, як залучити благодійні внески, не працюють з іншими документами, окрім історій хвороб. Для того є підготовлені менеджери, які займаються організацією лікувального процесу.

На готівку в грузинських клініках – табу

– Що і за яку ціну отримали пацієнти – зрозуміло, а яка вигода з того всього медикам?

– Заробітна плата лікаря в Грузії – від 1,5 тисячі доларів (чим частіше вони чергують, чим більше в них пацієнтів, тим більше отримують), медичної сестри-початківця – 6 тисяч гривень на наші гроші. Лікарі-неонатологи заробляють на місяць по-нашому 60 тисяч гривень. Медики надзвичайно відповідально ставляться до своєї роботи. У них немає такого, що дехто приходить до медзакладу, щоб тільки відсидіти там, попліткувати, попити чаю.

Грузинські колеги згадували, що коли в них переводили лікарні з комунальної власності в приватну, то відбулося скорочення: хто не хотів працювати в нових умовах, не мав відповідної кваліфікації, необхідного обсягу вмінь і знань, тих відсіяли як баланс. І це нормальна ринкова конкуренція, там набирають професіоналів для того, щоб вони могли забезпечити конкурентоспроможну роботу клініки. Бо чим більше пацієнтів виберуть одну з них, тим краще вона розвиватиметься, отримуватиме кошти від страхових компаній.

Готівка в медичних закладах Грузії "не ходить", благодійних внесків немає, коштів за прийом лікареві ніхто не платить. Презентів, конвертів – усього того, у вимаганні чого звинувачують сьогодні українських лікарів, теж немає. До реформи ж корупція в медичній галузі країни була не на нижчому рівні, аніж у нас. Але її викоренили повністю. Коли я хотіла в холі клініки вручити головному лікареві пакунок із сувенірною продукцією, то він із виразом розпачу на обличчі ховав руки за спину, поки не пояснила йому, що там календар. Вони вже забули, що таке конверти й пакунки. І це дуже приємно вразило. Лікарі не втрачають гідності й мають задоволення від своєї роботи, а пацієнти здебільшого задоволені якістю наданих медичних послуг.

– Ви розповідаєте майже казку якусь…

– Та не все так райдужно, є й те, що не сподобалося, зокрема кадрова політика. Нам пояснили, що звичної для нас системи підготовки і підвищення кваліфікації лікарів у Грузії вже не існує. Вони зацікавлені в підвищенні своєї кваліфікації, тримаються за робочі місця, тому їздять на стажування за кордон – у Європу, США. І чим більше на "ти" із сучасними технологіями в лікуванні, тим більше конкурентоспроможні. Підвищення кваліфікації відбувається за власний кошт: тамтешні медики можуть собі це дозволити. Це один з нюансів.

Другий – це те, що молодим спеціалістам пробити дорогу до клініки дуже важко через брак практики та невелику кількість власних пацієнтів. А їм же десь треба набути досвіду! Велику конкуренцію місцевим лікарям складають приїжджі: до Грузії запрошують на роботу не лише місцевих, а й ескулапів з Європи, Росії, навіть з України ми зустріли декількох спеціалістів у тих клініках, які відвідали. Однак здорова конкуренція серед лікарів корисна для пацієнтів.

Немає в них і великої кількості ліжок, площ, як у наших медичних закладах. У результаті реформи поліпшився стан здоров’я населення. Збільшилася середня тривалість життя на три роки, і на сьогодні її прирівнюють до європейських стандартів, на 75 відсотків зменшилася дитяча смертність, удвічі – материнська.

Це ті показники, на які ми повинні рівнятися. У відвіданих лікарнях запроваджують залежно від потреби нові профілі. Так, у клініці невеликого за нашими стандартами міста (у Батумі – 194 000 мешканців, у Кутаїсі – 185 965. – Ю. Л.) відкривають відділення трансплантології. Туди вже завозять обладнання, підготували спеціалістів, які здійснюватимуть пересадку нирок, печінки. У них дуже розвинена кардіохірургія, операції тамтешні лікарі здійснюють, застосовуючи в основному ендоскопічні методи, не травмуючи пацієнта.

– І коли ж українцям очікувати на перетворення по-грузинськи?

– Повчитися там є чому. Але сказати однозначно, що ми зараз готові передати всю медицину у приватні руки, я не можу. Потрібен певний перехідний період, протягом якого слід провести повну інвентаризацію закладів (і не тільки матеріально-технічного оснащення), вивчити потреби населення в медичній допомозі. Це – системна робота, грузини працювали над втіленням реформи десять років. Але з чогось починати потрібно, бо просто говорити про реформу можна без кінця-краю.

Уже два роки наше Міністерство охорони здоров’я озвучує, що міністр Олександр Квіташвілі намагається запровадити грузинський варіант реформи. А це – автономізація закладів, коли вони мають повне право розпоряджатися і фінансовими, і кадровими ресурсами, і потужністю лікувального закладу, і приймати рішення про його профільність. Це й інвентаризація медзакладів. Але на сьогодні в нас немає законодавчого підґрунтя для всього цього. Думаю, що за результатом нашої поїздки її учасники подадуть свої пропозиції. Можливо, і в Міністерство охорони здоров’я – з нашим розумінням реформи, напрацюваннями.

Імовірно, що в Кіровоградській області впровадження грузинського досвіду буде запропоновано як пілотний проект, щоб вивчити можливість, доцільність і ефективність даної реформи саме в умовах стандартної області України. Було б доцільно спробувати це зробити. Адже здоров’я населення в Україні та області не найкраще – та ж онкологія, серцево-судинні захворювання.

– Чого можна чекати містянам найближчим часом від відвідування реформованої Грузії кіровоградцями?

– З учасників поїздки на рівні області буде створено робочу групу для аналізу побаченого й почутого. Ці напрацювання увійдуть до програмного документа, в якому будуть прописані, виходячи з можливостей наших бюджетів, законодавства, чіткі кроки в межах єдиного медичного простору області й міста. Сказати, що вже зараз існують плани щодо закриття, реорганізації якихось медичних закладів, я не можу, бо їх немає. Найближчим часом стратегію розвитку медицини Кіровограда й області буде написано й викладено, вона стане доступною для громадськості. Кожен зможе викласти свою думку щодо неї, і кожен спеціаліст – долучитися до її виконання. Зміни нашій системі охорони здоров’я конче необхідні, бо так працювати і так лікуватися, як нині, вже не можна. Ми маємо взяти з грузинського досвіду все те позитивне, що зможемо реалізувати в себе.

Розмову вів Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
та з архіву Оксани МАКАРУК




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.39821 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua