МЕНЮ










13 вересень 2019 - 11:21

Повертати Україну самій собі


– Ми дуже довго придивлялись і не наважувались створювати об’єднану територіальну громаду, – так розпочала свою розповідь голова Дмитрівської ОТГ Наталя Стиркуль на зустрічі з колегами, організованій регіональним відділенням Асоціації міст України. Йшлося про успішні практики розвитку громади та напрямки стратегічного розвитку.

Дмитрівська ОТГ, що в Знам’янському районі, – одна з наймолодших в області, їй трохи більше року. По суті, вона на етапі становлення. Але зроблено вже чимало: благоустрій, ремонти, відновлення приміщень, упорядкування зони відпочинку на березі сільського ставка, а головне – зміни у головах керівного складу та й багатьох членів громади, схоже, відбулися.

Повністю готовий зал для центру надання адміністративних послуг, нотаріус-реєстратор уже працює, є землевпорядник. Тож на першому поверсі колишньої Дмитрівської сільради за потреби можна буде отримати будь-яку довіку, оформити внутрішній чи закордонний паспорти. Буде тут і свій пункт безпеки: майбутні поліцейські зараз навчаються.

Гості побували у бібліотеці, двох школах та двох дитсадках, у амбулаторії та територіальному центрі для літніх людей. Переконались, як працює програма «Спорт, доступний усім». Невеличкий затишний стадіон зі штучним покриттям, необхідним спортивним знаряддям та зручними затишними трибунами тут використовують і для комунікаційних потреб. Скрізь нас зустрічали порядок, затишок, з любов’ю та використанням сучасних матеріалів облаштований простір, вишуканий дизайн. Особливо у дитячих садочках та у класах для молодших школярів. Тут вигадливі парти для першачків, різнобарвне оформлення, продумано безліч деталей, щоб захопити увагу дітей і сприяти їхньому всебічному розвитку. Примітно, що із 272 учнів середньої школи 110 – молодші школярі, 53 – першокласники. Ще півтори сотні дітей навчаються у неповній середній школі в іншому районі села. Із тих населених пунктів (а до ОТГ їх входять дев’ять, у тому числі два старостинських округи), де немає навчальних закладів, дітей, звісно, підвозять. Біля кожного закладу – велопарковки: відстані чималі, тож велосипед – тут один з найпопулярніших транспортних засобів.

Не можна сказати, що старшокласників тут обділили увагою. Їх як повноцінних членів громади залучають у складі відповідної робочої групи до розробки стратегії її розвитку. Саме молодь села розробила swot-аналіз території (сильні, слабкі сторони, можливості і загрози, ризики). Молодь готує сайт громади. Також тут раз на місяць планують випускати її вісник. Щоб підготувати майбутніх кореспондентів, започаткували невеличку медіа-школу.

У приміщенні шкільних майстерень виділили і відремонтували чималу кімнату під так званий молодіжний простір. Сюди вже закупили термопрес та ламінатор для виготовлення простеньких речей із символікою ОТГ чи молодіжної організації, аби мати кошти на чай-каву та проведення різних заходів.

Молодь бере участь в опитуваннях населення, щоб виявити слабкі місця, точки докладання зусиль: де більше потрібен спортивний майданчик, де – дитячий, як краще упорядкувати парк і т. ін. У таких публічних консультаціях з’явилася ініціатива облаштування зупинок громадського транспорту. І тепер вони не лише функціональні, а й яскравіють барвами орнаментів та ваблять око проїжджих жартівливими картинками.

Саме це головне у процесі децентралізації: ініціатива – знизу, відчуття кожним членом громади своєї значущості, можливості впливати, бути почутим. На жаль, багато десятиліть нас привчали мовчати, не вистромлятися, почувати себе сірими гвинтиками у величезній державній машині, від яких, власне, нічого не залежить. Тому зараз і так непросто триває процес вивільнення ініціативи. Навіть в успішних ОТГ значна частина людей не готова сприймати ці зміни, явні приклади поліпшення життєвого середовища, благоустрою часом не можуть пробити мул недовіри і зневіри, що накопичувався століттями.

За рахунок чого ж реалізовувати ті ініціативи, якщо вони й з’являються? Відома річ: при створенні ОТГ міняється структура бюджету, збільшується кількість коштів на розвиток території, отримуються відповідні субвенції. Та не тільки це.

– Ми співпрацюємо із програмою «DOBRE», вчимося залучати міжнародні кошти, – розповідає Наталя Стиркуль. – У цьому році отримали також більше трьох мільйонів гривень субвенції, витратимо їх на благоустрій парку, зведення ще одного спортивного майданчика, закупівлю спеціалізованої техніки для нашого комунального підприємства. Вивчаємо потреби фермерів, щоб вона працювала з користю для бюджету. Але головний наш ресурс – земля. Маємо 45 тисяч гектарів, і важливо правильно ними розпорядитися, щоб вони приносили прибуток громаді. За останній рік наш бюджет зріс утричі. І це тільки початок. Ми плануємо і готуємо відповідні програми, щоб у нас працювала переробка – млин, макаронна лінія, пекарня. Наше приватне підприємство «Сирний рай» уже виходить на всеукраїнський і навіть міжнародний ринки, планує створити молочний кооператив. Сподіваємось також знайти інвесторів, аби відновити роботу цегельного заводу, встановити сонячну електростанцію.

Одна з найбільших проблем Дмитрівської ОТГ – відсутність лікарських кадрів. У невеличкій амбулаторії є все необхідне обладнання, службове авто, тут працюють кілька медсестер, але лікар – один, і уже пенсійного віку. Кількість населення, яке йому доводиться обслуговувати, мало не втричі перевищує нормативи, передбачені медичною реформою для сімейного лікаря. Наталя Стиркуль обіцяє і житло, і чималу суму підйомних, аби лише залучити кваліфікованого спеціаліста.

У Дмитрівській ОТГ ще є до чого докласти рук. Але на фоні того, що вже зроблено, видно, наскільки занедбаним, забутим було наше українське село. Це при тому, що у Дмитрівці не допустили великих пострадянських руйнувань і збереженим приміщенням зараз знаходять застосування. Що вже говорити про місцини, де усі попередні роки не дбали про інфраструктуру і де безліч руїн. Наша пострадянська глибинка, і Знам’янщина – не виняток, швидше, яскравий показник, не зважаючи на свою природну колористику, залишалася непривабливою, безликою, сірою, незатишною. Тож і люди, особливо молоді, талановиті, ініціативні, звідти виїздили. І тільки любов, турбота, ініціатива та наполеглива праця тих, хто повірив у себе, крок за кроком перетворюють її на справжню, самодостатню, затишну, щиру і щедру Україну.

Світлана ОРЕЛ



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3796 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua