МЕНЮ










5 квiтень 2013 - 14:16

Присвячене музиці життя


Генріх Густавович народився 12 квітня 1888 року. Його батьки – Густав Вільгельмович і Ольга Михайлівна – були відомими в Єлисаветграді музикантами-педагогами, які заснували в місті музичну школу, на той час одну з найкращих на півдні Російської імперії. Дядьком Генріха по лінії матері був чудовий піаніст, педагог, композитор і диригент Фелікс Блуменфельд, а двоюрідним братом – Кароль Шимановський, у майбутньому – видатний польський композитор, ректор Варшавської консерваторії. У родині панував культ музики, тому спілкування з дядьком небіж сприймав як свято, що не мало кінця. У чудовому виконанні Фелікса Блуменфельда він слухав твори видатних композиторів.

"Незабываемые, блаженные дни! – згадував Генріх Нейгауз. – Жизнь казалась праздником, с утра до ночи нас не покидало ощущение радости и счастья!"

Обдаровання Генріха проявилося дуже рано, його першим учителем був батько, але піаністичний розвиток тривав дещо стихійно, підкорюючись надзвичайній силі музики, що звучала в ньому.

"Иногда (это было немного позднее) я доходил до полной одержимости: не успевал проснуться, как уже слышал внутри себя музыку, свою музыку, и так почти весь день".

У дев’ять років Нейгауз уперше виступив перед публікою із сольною програмою в Єлисаветграді, а вже в середині 1900-х юний піаніст дає концерти в містах Німеччини, Австрії, Італії, Польщі. У рецензіях того часу ішлося про масштабність його обдаровання, передбачалося, що з часом Нейгауз посяде визначне місце в музичному світі. Його виконавська діяльність тривала понад півстоліття. Генріх Нейгауз був виконавцем надзвичайної щирості, чарівності, шляхетності. Він навчався в Берліні й Відні, закінчив вищу школу майстерності Віденської академії музики, а також екстерном – Петроградську консерваторію. 1916 року Генріх Густавович почав офіційну педагогічну діяльність, поєднуючи її з виконавською, у музичному училищі Російського музичного товариства (згодом – консерваторія) у Тифлісі (нині – Тбілісі). З 1919-го викладав у Київській консерваторії, де почався розквіт його виконавського й педагогічного таланту. З 1922 року Нейгауз – професор Московської консерваторії, протягом 1935 – 1937 рр. – її директор, працював завідувачем кафедри спеціального фортепіано протягом 1936 – 1941 рр. та з 1944-го по 1984 рік.

Учні Генріха Густавовича – видатні піаністи Святослав Ріхтер, Еміль Гілельс, Лев Наумов, Анатолій Ведерніков, Віра Горностаєва, Олексій Насєдкін, Маргарита Федорова, Марія Крушельницька і багато інших відомих виконавців та педагогів. Протягом більш ніж тридцяти років немало його учнів здобували премії на різних конкурсах у Варшаві, Відні, Брюсселі, Парижі, Лейпцигу та Москві…

З 1930-х Нейгауз активно виступає в музичних виданнях на різні теми, у 1940-х починає роботу над книгою "Об искусстве фортепианной игры", згодом пише книгу "Размышления. Воспоминания. Дневники", більшу частину якої складають "Автобиографические записки", дві великі статті: "К чему я стремился как музыкант-педагог (К столетию Московской консерватории)" та "Размышления члена жюри".

Без перебільшення можна сказати, що Генріх Нейгауз без залишку віддав себе людям: викладання, концертна діяльність, письменницька праця і нескінченні зустрічі з викладачами вищих навчальних закладів, музичних училищ і шкіл, відкриті уроки з учнями-піаністами, під час яких він ділився своїм досвідом, знаннями. Заряджав любов’ю до музики всіх, кому випало щастя спілкуватися з ним. Двері класу Нейгауза в Московській консерваторії були відкриті для всіх, хто бажав бути присутнім на уроках надзвичайного майстра.

Колись на запитання психологів Олександра Віцинського та Бориса Теплова про те, чи здатен виконавець на повне перевтілення, чи може він однаково добре грати і Бетховена, і Шопена, і Чайковського, Нейгауз відповів п’ятьма словами: "За відмови від власного життя".

Що це: плата за мистецтво, як в улюбленому його романі "Доктор Фаустус", чи шкодування, за тим, чого не замінить ніяка фортепіанна гра? Адже йшлося про те, яким повним і багатим могло бути життя, і про те, яким воно стало. Чи відбулась відмова Нейгауза від життя? Чи його мистецтво і було життям?!

Тетяна ФУРЛЕТ,
директор народного меморіального музею Генріха Нейгауза, викладач музичної школи №1 ім. Г. Нейгауза



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37982 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua