МЕНЮ










23 жовтень 2015 - 11:25

Про французів, афганців і знавців китайської мови – через призму мистецтва


По можливості намагаюся бути "у курсі", що там відбувається в галереї "Єлисаветград" у нашого спільного друга Миколи Цуканова. Ось і днями тут відкрилася виставка молодого полтавського живописця Юрія Шаповала. Вернісажу не було. І відомо про неї лише тим, хто з галереєю "дружить" і час від часу спроможний на…культпоходи.

Не хочу нікого образити, але відвідавши виставку, я не прийшла в екстаз від захвату. Автор пише жанрові композиції, бере участь у різних всеукраїнських і міжнародних виставках, у минулому році мав персоналію у львівській галереї "Мадам Пальмгрен". І ось нова персональна виставка в галереї "Єлисаветград". З приводу її організації можу сказати вітальне слово Миколі Миколайовичу, котрий намагається підтримувати молодих українських художників. Самі розумієте, як це важливо для них – персональна виставка та ще й у чужому місті. "Взагалі-то Микола Миколайович намагається запрошувати професіоналів, – пояснила мені співробітник галереї Ольга Краснопольська, мій гостинний гід, – Юрій – самоук, у нього технічна освіта, але, як вважає наш бос, його роботи цілком професіональні і заслуговують на персоналію. Ви так не вважаєте?" – з тривогою запитала мене Ольга.

– Ну чому ж? Художників, як і поетів, має бути багато: хороших і різних. До речі, живопис – це хобі Юрія Шаповала?

– Настільки мені відомо – ні. Зараз він повністю присвячує себе мистецтву, а раніше працював у міліції.

Від несподіванки я аж підскочила. Це ж треба! Зараз поясню свою реакцію. Колись давно у період свого кримінального репортерства (не без гріха, проше пана!) був у мене знайомий міліціонер. Знайомство, загалом було "шапошне", але було. Пройшли роки і раптом в обласному художньому музеї відкрилася виставка французького художника Віктора Орлі. Мама рідна! В експоненті я впізнала того самого мента, ой даруйте, міліціонера, з яким познайомилася у рідній міліції! Мерсі боку! Ніяк не чекала. Та це до слова прийшлося. І все ж цікаво, чи багато в нашій міліції майбутніх майстрів пензля?

Втім, повернемося до галереї "Єлисаветград", де відбувається чимало цікавих заходів, так би мовити, не для галочки. Невдовзі, вже в березні галерея відзначатиме свій перший серйозний ювілей – пятиріччя.

– Зрозуміло, – говорить Ольга Краснопольська, – всі наші зусилля спрямовані на те, щоб гідно його зустріти.

Але дозвольте мені спочатку представити вам свою співрозмовницю. Ольга Краснопольська в галереї з перших днів її заснування. За ці майже п’ять років вона стала надійною помічницею власника галереї. За освітою Ольга гуманітарій, за плечима у неї мистецький факультет нашого педуніверситету. Працювала у школі, але по-справжньому знайшла себе саме тут у галереї:

– Якщо раніше, – говорить Ольга, – ми були просто галереєю, своє основне завдання вбачали в організації виставок, продажу робіт художників, то нині ми все більше перетворюємося в культурний центр. Хочемо, щоб у нас всім було цікаво. Більше того, ми хочемо, так би мовити, розшевелити всіх! В кінці серпня у нас було проведено круглий стіл з питань музейної діяльності. Адже в Кіровограді багато музеїв. Та чи багато ми про них знаємо? Будемо і далі працювати в тому ж напрямку.

– Отже, час підсумків вже настав. Я, звісно не беру весь п’ятирічний період, поговоримо хоча б про останній час. Які "єлисаветградські" проекти тобі запам’яталися не тільки, як співробітнику галереї?

– Я не відкрию Америк. Звичайно, світловодський пленер за участю одеських художників. Ми цей проект започаткували і сподіваємося, він "приживеться" в Україні. А ми будемо пишатися, що були першими.

Хочу пригадати ще одну цікаву подію в нашій галереї. Маю на увазі презентацію книги Валерія Жванка "Барочні закапелки Олександрії". Це не перша презентація в "Єлисаветграді". У цьому ж році і Юхим Овруцький презентував у нас свою збірку. Але книга Жванка нам ближче і по тематиці, і по духу. Хоч загалом у нас проводяться такі заходи, як "Битва поетів", "Битва музикантів" – це і є підтвердження того, що ми справді стаємо громадсько-культурним центром.

– Настільки мені відомо, ви багато уваги приділяєте дітям?

– Це так. А що ж тут дивного. Виховуємо юне покоління. В майбутньому вони будуть нашою публікою. В минулому році провели конкурс рефератів з історії міста. Недавно підбили підсумки конкурсу, що проводили разом з художньою школою: "Місто очима дітей". Про результати можете дізнатися на нашому сайті. Продовжується започаткований галереєю Всеукраїнський конкурс "Щаслива дитина – квітуча Україна". Прислали свої роботи юні художники з Білої Церкви, Ізмаїла, Полтави, Дніпропетровська, Краматорська, Одеси… Переможці отримають в нагороду оригінальні роботи професіоналів. Приємно відзначити, що багато художників і з Кіровограда і з інших міст України надали нам свої роботи для цієї мети.

Плануємо провести ще два конкурси: "Музеї міста" і "Художники міста". Серед проектів, які плануємо втілювати і вже почали –"Зустрічі з цікавими людьми" Недавно відбулася перша така зустріч.

– Ти про китайця?

– Сергій Замуруєв – не китаєць. Але він, мабуть, єдиний в Кіровограді, хто знає китайську мову, часто буває в Піднебесній, цікаво розповідає про Китай.

– Отже зустріч мала успіх. Публіки було багато?

– Стільці довелося позичати.

– Кого ще з цікавих людей ви плануєте запросити?

– Конкретно я зараз не готова сказати, але у нас багато цікавих людей. Мандрівники, журналісти, танцівники, артисти… О! Запрошую вас 27 жовтня. Це інший проект, але не менш цікавий. У нас моно-вистава Юрія Жеребцова.

– Ви вже й Жеребцова знайшли?

– Це він нас знайшов. Ми дуже раді, коли до нас звертаються. Між іншим, до нас звертаються не лише з пропозиціями експонуватися. Дехто хоче просто приїхати, подивитися місто, познайомитися з нашою галереєю. Це приємно.

– І такі випадки були?

– Звісно. Приїздив художник Акбар Хура сані. Він афганець, а живе в Києві. Зараз ще є претенденти.

– "Вірною дорогою йдемо, товариші!" До речі, а що вам запропонував Жеребцов?

– Франсуа Війон. Думаю, це буде цікаво нашій публіці. Вибачте, я теж хочу запитати. Ви у мене запитували не як у співробітника, а як цінителя, ось і я Вас запитаю не як у журналіста, а як постійного відвідувача: що Вам у нас запам’яталося?

– Загалом багато що. Але… Хочу згадати дещо незвичний концерт ансамблю "Три дерева". Раніше я такої музики ніколи не чула. Запам’яталися живописні виставки, фотовиставки. І взагалі напрошується висновок, що галерея Цуканова прикрасила наше місто.

Дякую за розмову.

Валентина ЛЕВОЧКО




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.38973 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua