МЕНЮ










2 квiтень 2003 - 14:10

ЩО У КІРОВА ПІД ПЕРСТОМ? — ВИБУХІВКА?


Безперечно, війна в Іраці — це подія переднього плану, але й кіровоградські проблеми, якщо розібратися, варті головного болю не лише кіровоградців. Адже під вказівним перстом Сергія Мироновича Кірова, чия монументальна постать прикрашає собою центральну площу, нині проходить апробацію нова модель організації місцевого самоврядування. Про неї коротко. Заздалегідь, до виборів прогнозується розклад сил у міській раді. У бідному місті, яким є Кіровоград, це зробити неважко, бо товстий гаманець через лампочку в під'їзді, лавочку на призьбі, пакетик крупи (кажу дійсно банальні речі) майже гарантовано забезпечує наполегливому кандидату перемогу. Вчитель і лікар можуть відразу забути про мандат, якщо "стали на герць", приміром, з власником ломбардів чи директором парку карусельок. Потім дивишся і дивуєшся тому, що таких доріг до міськради, всипаних крупою, не одна і не дві. А там, крупинка до крупинки, аж глядь — рис і гречка проросли у сесійній залі... міцною депутатською більшістю... Вибори до мерії прорахувати важче. Це, якщо хочете, задача з більшою кількістю невідомих. Теоретично можна купити і ці вибори. На практиці це коштує значно дорожче, ніж перемога в мікрорайоні, бо за народну любов, як за живіт, б'ються не вчитель з лікарем, а гаманець із гаманцем, газета з газетою, телеканал із телеканалом, компромат із компроматом, панегирик із панегириком. А в підсумку, ніби беручи на сміх усі іміджеві технології, проста людина із розпухлою від надлишку інформації головою йде в кабінку для голосування і, поклавшись лише на власну інтуїцію та підказаний нею нехитрий спосіб, виокремлює "золотого тільця" із довгого переліку достойників за принципом "бандит — не бандит". Таким чином у кріслі міського голови може опинитися людина з чужої для депутатської більшості команди. Але більшість — вона на те і більшість, щоб гуртом батька бити...

Справді боляче дивитися на те, що відбувається сьогодні в Кіровоградській міськраді, несила бачити, як цинічно поводяться у сесійній залі депутати із числа тих, що під прапором місцевої фракції "Трудової України" і, мабуть же, не без патронату в Києві, утворили більшість. Утворили, здається лише для того, аби продемонструвати міському голові Миколі Чигріну і його прихильникам у депутатському корпусі (розклад сил такий: 26 (27) на 22 на користь "трудовиків" (не дивуйтеся такій точності — у цій "війні" пораховано і кожен голос, і кожен волос), хто має у місті реальні гроші, майно, зв'язки...

Через протистояння Микола Чигрін, інтелігентна — на своє, мабуть, горе — людина дійсно виглядає сьогодні королем без королівства. Його ініціативи не мають якісного фінансового підживку — бо міська казна у віданні ради. Проекти рішень з найактуальніших для міста проблем вмирають на сесіях через те, що підготовлені "людьми мера". За великим рахунком міській голова, між іншим, досі не має своєї команди -йому й тут не дали простору в діях. Кадрові питання! Спочатку вони були предметом торгу, поділу "територій", чого за обставин, "коли місто беруть союзні війська", а не одна армія й справді не уникнути. Тепер вони стали предметом наглого тиску, якому має надати пристойного вигляду дуже поширена мотивація: "ми хочемо щоб міським господарством керували справжні спеціалісти". "Трудовики" також хочуть дешевої води, недорогого хліба, комп'ютерів у школах... А мер, треба читати, всього цього не хоче і через те ми, чесні люди, його "ковбасимо" (слово, до речі, вихоплене із самого виру життя. — Авт.). "Ковбасити" мера — це такий новий вид розваг у депутатів із названої фракції. Навіть зовсім молодий обранець може собі дозволити репліку із зали (не питайте, яка мова тут замінила державну) хоч на адресу міського голови, хоч на адресу колеги, хоч від мікрофона, хоч напівлежачи з місця.

Носії нової депутатської етики не надто інтелігенствують і поза межами сесійної зали. Скажімо, депутату Олександрові Трав'янку — лідеру об'єднання "Народовладдя", що підтримує Миколу Чигріна — неодноразово погрожували фізичною розправою. Мабуть, за великим збігом обставин 27 березня зранку його вчергове попередили про те, що життя — коротке, а пізно ввечері того ж дня біля власної домівки Олександр був жорстоко побитий металевими палицями. Наразі депутат перебуває в торакальному відділенні обласної лікарні. Під час провідин він сказав мені прямо: "Ні з чим іншим, окрім своєї депутатської роботи, побиття не пов'язую. Мене не злякали. Буду і далі працювати в команді міського голови. Хочу, щоб люди вірили в Чигріна".

Сьома, умовно кажучи — "бюджетна", сесія вже мала 14 засідань(!). Депутати повсякчас вигадують причину, аби уникнути розгляду питання про міський бюджет на 2003-й рік. Уже пішли в хід мітинги перед міськвиконкомом, пікети облдержадміністрації, ультиматуми (наприклад, "Не почнемо сесії, доки не поновите на роботі нашого однопартійця — начальника КРЕПу..." — або "...зателефонуйте нам і ми повернемося, коли ви візьмете назад на роботу Михайла Цимбаревича..." — у минулому виконувача обов'язків міського голови. — Авт.). Микола Чигрін усе терпить. Схоже на те, що в нього немає "даху" — такого ж міцного, як у його опонентів. А тим часом громаді нав'язують думку, що міський голова не на своєму місці, а в порядок денний нескінченної сьомої сесії вноситься питання про референдум і перевибори...

А тим часом фракція, котра представляє пропрезидентську політичну силу, в окремо взятому обласному центрі творить негативний імідж і цій самій силі, й собі — в очах городян. І ще ... вона активно "вирощує" людей, опозиційних до державної влади взагалі. Холодні батареї, невирішені земельні питання, урізане фінансування галузей, проблеми ургентної медицини... І хто автори цього "щасливого" життя? Мешканці квартир з автономним опаленням, власники джипів, приятелі великих державних керманичів? Обережно, панове! Соціальна межа між тим, хто обідає на 200 гривень і тим, хто місяць живе на ці ж гроші, надто очевидна. Втім, народ наш терплячий і серед багатьох має й таку рису — любити кривдника з останніх сил. Підсумовую: якщо депутатська більшість у Кіровоградській міській раді здолає мера і прихильних до нього людей — у тому числі 30 тисяч городян, що проголосували за Чигріна на виборах, — то Львів, Тернопіль, Київ ... надалі матимуть прецедент.

Олег Шверненко



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3658 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua