МЕНЮ










27 лютий 2015 - 11:47

Сергій Марущак, різьбяр: Від малювання ленінських профілів мене Бог милував


Сергій Марущак – чоловік скромний та неговіркий. І в рекламній агенції "Антураж А" (Кіровоград), де Сергій трудиться художником-дизайнером, дізналися про його чудові різьбярські роботи, коли їх накопичилося уже багатенько (тільки картин – більше півдесятка).

Розкрили колеги цей бік художницького таланту Марущака, можна сказати, випадково. Підприємство отримало замовлення на виготовлення ресторанної вивіски у західноукраїнській стилістиці, і Сергій викликався вирізати її на дереві. Виріб перевершив усі сподівання співробітників. Утім, про це я дізнався не від нього. Ще раз наголошую: сам Марущак – не з тих людей, які хваляться собою. І на мої, кореспондента "Вечірки", запитання – про історію захоплення різьбярством, про кількість робіт і таке інше – він відповідав дуже небагатослівно: "Та якось загорівся цим ділом…", "Та трохи є…" Отак, по крихітках витягуючи із Сергія інформацію, я з’ясував дещо про нього.

Потяг до малювання Марущак відчув змалку. Хто ж допоміг розвинути цей хист – батьки, вчителі? "Та всі потроху підштовхували", – не став уточнювати мій співрозмовник. Як часто буває з такими юними талантами, Сергія залучали до випуску шкільних газет. Тоді ж, у шкільні роки, він зробив перші спроби різьби по дереву. Після школи навчався у будівельному технікумі. Звісно, і там брав участь в оформленні стінних ЗМІ. Потім – служба в армії, ще радянській. У "стройбаті", куди потрапив Марущак, знайшли гідне застосування його спеціальності, здобутій в технікумі, та природному хисту до образотворчого мистецтва. Точніше, служив Сергій ковалем. Обов’язку оформлювати "бойові листки" він, звичайно ж, не уник. Після армії пішов на курси художників-оформлювачів. Після їх закінчення працює за спеціальністю. Чого тільки не довелося малювати за ці роки! А от від створення профілів Леніна (обов’язкових елементів дощок пошани радянського часу), за словами Марущака, Бог милував.

Різьбою по дереву Сергій усерйоз захопився відносно недавно – років з два тому. Спонукали його до цього чужі витвори, на які натрапив в інтернеті. До речі, всесвітня павутина і нині є єдиним наставником Сергія при створенні картин та інших витворів з дерева. Деякі з них Марущак приніс на роботу, щоб показати авторові цих рядків.

Побачивши їх, я одразу зрозумів, що у творчості Сергія головні теми – патріотична та християнська. Наприклад, на одній із картин зображено місцевий кафедральний собор. На іншій – бравий козарлюга з кобзою. А ось – панно з українським гербом у центрі та написом "Боже, бережи Україну" під ним. Предмет же особливої гордості Марущака – його дерев’яна картина "Небесна сотня". Правильніше сказати, це різьбярська копія картини Юрія Журавля, відомого київського художника-графіка й музиканта. Створював Марущак свою "Небесну сотню" тиждень – півтора.

Приніс на зустріч з автором цих рядків Сергій і купу дерев’яних ложок. Як він пояснив, виготовляє він їх з більш раннього часу, ніж картини, і уже їх зробив понад сотню.

На відміну від бутафорних лакованих ложок, які продаються в сувенірних магазинах, ці Марущакові вироби годяться для використання як предмети посуду, адже покриті вони цілком безпечною лляною олією. Звісно, борщ такою ложкою не дуже зручно сьорбати, а от як мірна ємність вона придатна ще й як. Власне, сам майстер і радить використовувати свої ложки таким чином – при виготовленні настоянок та еліксирів із цілющих трав.

Вдосконалюючись у різьбярстві, Сергій Марущак перепробував близько півдесятка видів деревини. Довелося обробляти, крім липи, каштана, горіха та інших традиційних для України порід, й червоне дерево, привезене аж із Південної Америки. Дісталася заморська деревина Сергієві завдяки широким зовнішньоекономічним зв’язкам місцевої фірми, де працює його брат. Те підприємство отримало з Аргентини устаткування, запаковане в дошки з екзотичного для нас дерева…

– Добре, що брат роздивився ті дошки, поки їх усі не попалили, – не приховував задоволення Сергій Марущак.

…Мабуть, багато чого цікавого про себе майстер мені так і не розповів. Як не повідомив, наприклад, про те, що позаторік його відзначено обласною премією імені Якова Паученка у номінації "Геральдика" за розроблення символіки Бережинки Кіровоградського району – його рідного села. Цю інформацію я почерпнув з інтернету уже в процесі написання цих рядків.

Віктор КРУПСЬКИЙ




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.35941 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua