МЕНЮ










6 лютий 2015 - 16:51

Сергій Сєдов: Мої маски, на відміну від їх африканських аналогів, – безпечні


Познайомив мене із Сергієм Сєдовим Володимир Цись, його товариш по місцевому клубу історико-технічного стендового моделізму і герой нашої минулорічної публікації "Машинерія в масштабі 1:43".

– Моделювання техніки, зокрема військової, – не єдине захоплення Сергія, – так відрекомендував мені Сєдова Володимир Цись. – Бачили б ви, які він маски виготовляє з пінопласту!

Декілька тих масок Сергій Сєдов приніс на зустріч з автором цих рядків. А ще – кілька виробів з дерева, котрі, як він пояснив, відносяться до коренепластики – виду декоративно-прикладного мистецтва, зразки якого створюються з прикореневих капів (наростів) дерев.

– Я – інженер-енергетик, – повідомив Сергій Сєдов на моє прохання трохи розповісти про себе. – Працюю за фахом у Кіровоградському державному технічному університеті, який свого часу й закінчив, тоді він був ще в статусі інституту.

– А маски коли почали створювати? – автор цих рядків перейшов ближче до діла.

– Це було на початку 1980-х років. Я працював на радіозаводі наладчиком апаратури. І якось побачив у майстерні заводського художника-оформлювача, його звати Сергієм Лежніним, маску, яку він виготовив з пінопласту. То було обличчя українського козака – вусатого, з люлькою. Я зацікавився тією маскою, розпитав у Сергія, як він її зробив. Потім спробував сам. Знадобився попередній досвід різьблення по пінопласту – я ж з третього класу школи займаюся cтендовим моделюванням.

– Скільки масок ви зробили за цих майже чверть століття? Поділіться, якщо це не секрет, технологією їх виготовлення. Що вам при цьому слугувало взірцем?

– Я виготовив більше двадцяти масок. Майже всі вони висять на стіні у моїй квартирі. Що стосується технології… Перший етап – це різьблення. Як матеріал використовую пінопласти великої щільності. А як різак – так звану небезпечну бритву. Після різьблення шліфую виріб наждачною шкуркою. Потім покриваю його водоемульсійною фарбою, вона згладжує кострубатості. Потім – фарбую, для цього годяться гуашеві фарби. Останній етап – покриття виробу лаком. Мушу сказати, що виготовлення маски – процес трудомісткий. Чи користувався я при цьому якимись зображеннями? Я – не художник, можу лише повторити щось, і то – не завжди. Я копіюю маски, зображені в журналах, в спеціальній літературі. Ось це (показує на один із принесених витворів. – Авт.) – копія африканської маски. А це (бере до рук інший екземпляр. – Авт.) – монгольської. До речі, ця маска в оригіналі, згідно з монгольським повір’ям, має таку магічну властивість: у певний момент у неї відкривається третє око на лобі і спопеляє усе довкола.

– Не боїтеся тримати такі речі вдома?

– Мені дехто казав, що їх небезпечно зберігати в помешканні. Мовляв, африканські маски можуть передати хвороби, які увібрали раніш, при зціленні людей. Якщо це й правда, то вона стосується оригіналів, привезених з Африки. А мої маски – копії, виготовлені в квартирі у кіровоградському мікрорайоні "п’ять-п’ять", ніякої негативної інформації вони не несуть.

– Чи даруєте ви друзям, знайомим маски?

– Лише одній людині я подарував маску – своїй тітці. Той виріб їй дуже сподобався. Треба бути дуже дорогою для мене людиною, щоб отримати від мене такий подарунок.

– Хто ще в Кіровограді, крім вас, виготовляє такі речі?

– Я намагався з’ясувати, хто ще тут захоплюється цим, та нікого не знайшов. Я й на контакт з пресою пішов насамперед тому, що хочеться виявити серед земляків людей з таким же хобі.

– Розкажіть про своє захоплення коренепластикою.

– Захопився я нею у середині вісімдесятих. Почалося усе з того, що я підняв із землі стару гілляку, яка відпала від дерева. Вона нагадала мені змію. Я її обробив – вийшла симпатична статуетка.

– Мабуть, часто буваєте на природі, щоб знайти матеріал для своїх виробів.

– Раніше я з цією метою регулярно нишпорив по посадках. Та не тільки там можна знайти гарний матеріал для коренепластики. Недавно пригледів цікавий наріст на колоді, що лежить недалеко від будинку, де мешкаю. Планую зрізати той кап. До речі, із цих наростів я вибираю такі, які потребують якомога меншого втручання з мого боку. Це моя теорія: чим менше втручатися в природу, тим красивішим вийде витвір. Ось дивіться (Сєдов бере до рук статуетку птаха. – Авт.), я називаю це зозуленям. Коли я побачив на відпалій гіляці цей наріст, то був вражений його надзвичайною схожістю з пташкою. Дуже мало мого втручання і в ось цей витвір природи (Сєдов бере статуетку якоїсь чудернацької тваринки з явними ознаками земноводної. – Авт.) А ось над цим крокодилом довелося добре попітнітіти. Ось ці шипи (показує на спину крокодила. – Авт.) важкувато було вирізати.

– Ви й ці свої твори нікому не даруєте?

– Ні, ці дарую. Деякі поїхали з новими своїми власниками у США, у Німеччину, в Ізраїль, в Росію. Є мій витвір і в актриси Катерини Климової.

– Ви знайомі з Климовою?

– Кілька років тому в Кіровограді знімали фільм "Синдром дракона". Зйомки велися і в готелі "Європа", це недалеко від мого дому. Зустрівши якось на вулиці Володимира Капустіна, виконавця ролі співробітника кіровоградського облуправління СБУ, я завів з ним розмову... Потім я познайомився і з Катериною Климовою, яка грала підполковника КДБ. У ході зйомок "Синдрому дракона" мене навіть зняли в епізоді. Та, здається, він не увійшов до остаточного варіанта фільму. А Катерині Климовій я подарував на згадку про наше місто статуетку змії.

– Не пробували продавати свої витвори?

– Я за своєю природою – не комерсант. Торгувати не вмію, як і обманювати людей. Та якось знайома підприємиця, яка займається реалізацією сувенірів, попросила мене виготовити на продаж кілька статуеток змій, тоді саме Рік Змії починався. Я був проти цієї ідеї, чинив опір, але жінка мене все ж умовила. І продавалися мої змії добре!

– Здається, вам пора показати свої твори широкій публіці.

– А я їх уже показував. Перший раз – в обласному краєзнавчому музеї, другий – в обласному художньому, під час чергового заходу "Ніч музеїв". Обидва рази виставляв і маски, і коренепластику.

Записав Віктор КРУПСЬКИЙ
Фото Олега ШРАМКА та Івана КОРЗУНА




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.37656 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua