МЕНЮ










27 липень 2012 - 09:57

Шахрайку звільнили,щоб вона віддала ошуканим 124 тисячі гривень


В апеляційному суді області відбувся перегляд кримінальної справи стосовно 54-літньої кіровоградської підприємиці Ганни Брайченко, котру кілька місяців тому Кіровський районний засудив до двох років реальної ізоляції від суспільства. Наша газета свого часу розповідала про той вирок.

Нагадаємо, ця бізнесвумен із селища Нового виманила грубі гроші у двадцяти чотирьох чоловік за обіцянки вигідно працевлаштувати їх за кордоном. І, треба зазначити, чимало клієнтів Ганни Степанівни таки побували "за бугром". Ось що розповіла в суді про свої пригоди за кордоном одна з них: "Навесні 2009 року я і моя подруга познайомилися із Ганною Брайченко. Ганна Степанівна розповіла, що може працевлаштувати нас у Чехії і що ми матимемо місячний заробіток від 600 до 800 євро. Звісно, за винагороду. Ми погодилися і заходилися позичати у знайомих гроші. Згодом ми дали їй по дві тисячі гривень за оформлення документів, необхідних для виїзду за кордон. Крім того, я заплатила ще й 900 гривень за диплом перукаря, який Степанівна обіцяла мені "зробити". Через кілька місяців папери були готові. Восени ми мали вирушити в Чехію. Та Ганна Степанівна повідомила, що ця країна тимчасово "закрита" і запропонувала нам роботу, ще кращу, в Італії. При цьому сказала, що маємо їй дати ще по 260 євро. Ми пристали на цю пропозицію і заплатили. Виїзд було призначено на січень 2010 року. Подруга через хворобу матері змушена була відмовитися, а я поїхала. Прибувши до Італії, відшукала готель, де, як обіцяла Брайченко, мене мала чекати його власниця-українка, прийняти мене на роботу і платити тисячу євро щомісяця. Але та жінка виявилася всього-на-всього прибиральницею. Більше того, з‘ясувалося, що в готелі немає жодної вакансії. Я зрозуміла, що Степанівна мене ошукала. Протягом місяця я пробувала знайти на чужині яку-небудь роботу, але марно. Не маючи за що жити, я навіть намагалася накласти на себе руки. На щастя, добрі люди врятували мене і допомогли повернутися на батьківщину".

Сьорбнули лиха й інші кіровоградці, який довірилися Ганні Брайченко. "Доля звела мене з нею у серпні 2009 року, – згадував у суді інший потерпілий. – Брайченко запевняла, що влаштує мене на консервний завод у Польщі. Я не встояв перед розміром обіцяної зарплати – тисяча триста американських доларів і, позичивши у знайомих сімсот доларів, віддав ці гроші Ганні Степанівні за оформлення документів. А вона все відкладала виїзд до Польщі. Нарешті у серпні 2010 року сказала мені, щоб я пакував валізу і вирушав до Луцька, де мене мали чекати працівники такої-то фірми, котра займається відправленням заробітчан за кордон. Зустрівшись із ними, я дізнався, що потрібні гроші за оформлення документів. "Так я вже заплатив сімсот доларів", – сказав я. А у відповідь: "Ми нічого від вас не отримували". Довелося платити. І от я в групі таких, як сам, рекрутів поїхав до Варшави. Там для нас знайшлася робота, але не на консервному заводі, а на будівництві стадіону (Польща вже готувалася до Євро-2012. – Авт.) Відібравши у нас паспорти і поселивши в гуртожиток, представник будівельної фірми сказав, що перший час працюватимемо безплатно – треба відробити гроші, які роботодавець сплатив за медичні огляди. Зрозумівши, що потрапив у халепу, через два тижні я вирушив додому. Прибувши до Кіровограда, я розшукав Брайченко і сказав, щоб повертала сімсот доларів. А вона: “Ти мені заплатив за консультаційні послуги, а не за працевлаштування чи оформлення документів”. Так і не повернула грошей, нахаба. Я не зв’язався б з Брайченко, якби знав, що працевлаштуванням займається не вона, а волинська фірма і що мене чекало в Польщі”.

У ході розгляду справи в райсуді Брайченко не визнавала, що мала умисел дурити людей. Запевняла, що брала гроші лише за консультаційні послуги. А те, що потерпілі мають до неї претензії, пояснювала "суб’єктивними причинами". Мовляв, кожному не догодиш. Також Брайченко просила не позбавляти її волі.

А коли суд таки призначив їй покарання у вигляді ізоляції від суспільства, подала апеляцію, в якій повідомила, що визнає себе винною, щиро кається і має намір відшкодувати потерпілим завдану їм матеріальну шкоду. Прохання Ганни Степанівни було все те ж – не позбавляти її волі.

Судді апеляційної інстанції змилувалися над жінкою і дали їй дворічний термін випробування на волі. З-під варти Степанівну звільнили в залі суду.

Тепер у неї більше можливостей, щоб заробити 124 тисяч гривень, які має повернути ошуканим. Аби лише за старе не взялася…



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.44595 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua