МЕНЮ










14 липень 2017 - 07:31
Синдром Ільїна

Скажу відверто: чим більше я дізнаюся про «простого електрика Олександра Ільїна», тим загадковішою стає для мене його постать. Приблизно така ж думка прозвучала і в новій книзі галериста Миколи Цуканова «Коллекционер Ильин. Двадцять лет спустя», що презентувалася в Кропивницькому в галереї «Єлисаветград», власником якої і є автор книги.
Отже, через двадцять років, як стих ажіотаж навколо знаменитої колекції Олександра Ільїна, невтомному Цуканову вдалося знову підняти хвилю інтересу до постаті «головного колекціонера», можливо, не лише нашого міста.
А почалося все з того, що завдяки Миколі Миколайовичу було облагороджено занедбану могилу колекціонера на Далекосхідному цвинтарі. Як розповідає в презентованій книзі Цуканов, а ще раніше це констатував один з учасників історії з ільїнською колекцією Олександр Чуднов, могилу вже не раз збиралися впорядкувати, але далі «прекрасних намірів» діло не йшло. І ось за справу взявся Микола Цуканов...
Лише впорядкуванням могили не обійшлося. Цуканов вирішив написати книгу про колекціонера, образ якого, за його власним зізнанням, діє на нього просто магічно. «Сказати, що я захопився всім, що пов’язано з цією загадковою особистістю, – значить, не сказати нічого. Іноді мені здавалося, що я шукаю загублений скарб. Власне кажучи, так і було, я дійсно намагався знайти скарб. Правда, не матеріальний, а історичний, котрий пролив би світло на життя найзагадковішого колекціонера нашої країни», – пояснює автор у короткій передмові. Сама ж невелика за обсягом книга містить розповіді людей, які мали щастя бути особисто знайомими з Олександром Борисовичем Ільїним, на кого він впливав і як колекціонер, і просто по-людськи. Олександр Чуднов, Іван Анастасьєв, Вадим Орленко, Юрій Тютюшкін, В’ячеслав Бєлов – теж колекціонери, хоч і набагато скромніші, вносять свої штрихи в портрет «мільярдера за сумісництвом», як назвала Ільїна львівська газета. Одна з глав презентованої книги присвячена людині, яка також добре знала Олександра Борисовича і якої теж вже немає серед нас, але залишений нею слід ніколи не зітреться з пам’яті кіровоградців. Мова йде про великого друга нашого міста, краєзнавця, колекціонера, щедрої душі людину Віктора Васильовича Петракова. Автор цитує великий уривок із статті Петракова в “Журналі бібліофіла”, що свідчить, настільки добре Віктор Васильович знав Олександра Ільїна. А знав він його з 1966 року. І вже працюючи на керівних посадах в Москві, підтримував зв’язок з ним.
Зумів розговорити Микола Миколайович і члена родини колекціонера Ірину Іванівну Подтєлкову, котра неохоче йде на контакти з пресою. Чому, – можна зрозуміти з книги, до якої я вас відсилаю. До речі, Ірина Іванівна була присутньою і на презентації книги, присвяченої «дядьку Шурику».
“Мене якось аж дивує оце «Олександр Борисович», для нас він – дядько Шурик”, – сміхнулася жінка і запропонувала ставити запитання. Публіка, котра ще не читала книги, цікавилася деталями приватного життя Ільїна, якого захоплювали, насамперед, книги, який жив дуже скромно, ніколи не був одруженим і з усією пристрастю віддавався своїй справі. Крім колекціонування, він ще був асом реставрації, переплітної справи. Свого часу його навіть у Києво-Печерську лавру запросили, де він займався реставрацією старовинних книг. Втім, про все це ви дізнаєтесь з оповіді дослідника Цуканова.
У розмові про загадкову постать колекціонера, зрозуміло, не могло не прозвучати запитання про фільм «Синдром Дракона». Відверто кажучи, мене той фільм абсолютно заплутав своєю кон‘юнктурою. Було модно скрізь чіпляти всюдисуще КДБ! І автори себе не стримували. Як ви пам’ятаєте, у фільмі в деяких епізодичних ролях знімалися кропивничани. То мені більше за всіх запам’яталася Лідія Кравцова у ролі сусідки. Навіть не актриса, а помічник режисера, вона так природно трималася у кадрі, що аж познайомитися з цією “сусідкою” хотілось. До речі, згадала я про цей епізод під впливом книги. В ній Микола Миколайович теж натрапляє на таку сусідку, прийшовши знайомитись з Іриною Іванівною. Ну, а сама Ірина Іванівна, як поставилася до фільму «Синдром Дракона» і до всієї дивовижної історії «дядька Шурика»? Фільм їй не сподобався. І взагалі, ситуація з колекцією «недешево» обійшлася родині «підпільного мільярдера».Думаю, я правильно зробила, відмовившись від провокаційного запитання, чому при живих родичах могила Ільїна була такою невпорядкованою.
Читайте книгу «Коллекционер Ильин. Двадцять лет спустя» і робіть висновки. Що стосується мене, то я прочитала її на одному подиху.
Валентина ЛЕВОЧКО
Фото Ігоря Філіпенка



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.58029 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua