МЕНЮ










31 серпень 2007 - 13:14

СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ЛЮДИНІ, ЩОБ БУТИ ЩАСЛИВОЮ


Віра Петрівна Шиян – інвалід І групи – живе у селищі Новому. Мікрорайон, самі знаєте, до елітних не належить, скоріше навпаки – до проблемних. Дорогі тепло, вода, холодні перші поверхи, під’їзди...

Жінці, яка практично все своє життя нерухома, бо колись, ще замолоду, на польових роботах отримала травму хребта, перенесла кілька складних операцій, усі комунальні "вигоди" особливо долати складно. Важко навіть уявити, як прожити місяць-другий прикутим до ліжка, а Віра Петрівна десятки років промучилась на одному й тому ж старенькому ліжку, що вже ледь не до підлоги провалюється. З горем-бідою пересувалася по однокімнатній квартирі на громіздкому, теж старенькому, інвалідному візку.

Що може хоча б на граминку втішити зболену душу? Безумовно, чиїсь увага, добре слово, якась допомога. У Віри Петрівни є хороші сусідки- подруги, які і склянку чаю зайвий раз піднесуть, і щось по дому допоможуть, але у кожного і своя сім’я, і свої клопоти. Тому, можливо, і ризи- кнула Віра Петрівна написати про свої біди в газету.

– Коли вперше приїхав міський голова, – розповідає вона, – подивитися, як я живу, чим мені допомогти, не вірилося, що так швидко у мене станеться стільки змін.

Володимир Пузаков дійсно потурбувався, аби у невибагливій однокімнатці з’явилося трохи затишку і сьогодення. Новенький телевізор із дистанційкою, спеціальне німецьке ліжко для “спинальників”, новенький інвалідний візок. Віра Петрівна жартує: мовляв, на такому не соромно й на люди виїхати, дарма, що колеса треба накачувати частенько, але то вже дрібниці. Для чаювання подарував міський голова ще й хороший електричний чайник. Щаслива господиня не знала, яких слів вдячності добирати, тому крізь посмішку заплакала, жалкуючи, що її мама всього цього вже не побачить. Раділи і сусіди, власне, і усім нам було приємно спостерігати, як у маленькій кімнаті стало світліше від людського щастя.

Міський голова, до речі, не “відбував” свій візит, а детально, довго розпитував про усі проблеми, обіцяв допомогти з теплом, послухав про життя у Новому і від сусідів Віри Петрівни. Вони ж дуже просили кореспондентів, щоб написали сердечну подяку усім меценатам, хто допоміг міській владі влаштувати стільки радощів для Віри Петрівни Шиян.

Від редакції. До нас теж надходить чимало звернень від кіровоградців, особливо ветеранів, з проханням і до депутатів, і до влади чимось зарадити чи допомогти. Ми долучаємося, на пропозицію тижневика “Украина-Центр”, до цього руху і вже спільно називатимемо адреси та імена тих людей, які своїм горем поділилися з газетою. Сподіваємося, що ще не раз на своїх шпальтах розкажемо, на чию біду відгукнулися міський голова чи інші можновладці, партійні штаби і благодійні фонди. Недарма ж кажуть, що добра справа сторицею віддасться.

Євгенія ШУСТЕР



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 1.10183 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua