МЕНЮ










2 листопад 2012 - 17:39

Справді народна і справді заслужена…


Так уже склалося, що мистецьку славу Кіровоградові в радянський час кували самодіяльні творчі колективи великих промислових підприємств, відомі не лише в Україні, колишньому СРСР, а й у багатьох інших країнах. Ідеться передусім про гідросилівський заслужений ансамбль народного танцю України "Ятрань" і червонозорівську заслужену самодіяльну хорову капелу імені Гната Почапського. Перший колектив до вершин майстерності привів народний артист України почесний громадянин міста Кіровограда Микола Кривохижа, який керував ансамблем протягом 1957–1996 років, другий – заслужений працівник культури України Гнат Почапський, який очолював хорову капелу протягом 45 років (1953–1998) і завдяки чиїй відданості колективу той набув найвищого професіоналізму і багатьох прихильників.

Напередодні ювілею хорової капели кореспонденти "ВГ" зустрілися з трьома її солістами-ветеранами в музеї заводу "Червона зірка". Окрім багатьох інших експонатів, у ньому знаходяться матеріали (світлини, публікації, нагороди), пов’язані з історією хорової капели підприємства. Ми спілкувалися із заслуженим працівником культури України з 66-річним творчим стажем Володимиром Парасенком (бас, хормейстер на громадських засадах, слюсар-інструментальник), багаторічною старостою капели Тамарою Шмат (альт, інженер-конструктор заводу) та одним з найактивніших учасників колективу Петром Музиченком (бас, начальник служби охорони "Червоної зірки"). Вони розповіли про капелу та її найвидатнішого керівника Гната Почапського.

Отже, виникнення хорового колективу на підприємстві пов’язане з тим, що робітники заводу "Червона зірка" з ініціативи столяра деревообробного цеху І. Рожкова створили 1922 року вокальну групу, яка виступала з концертами в цехах підприємства. Очолювали її почергово М. Кононенко, Є. Новицький, К. Стебловський, К. Островський та інші керівники. З перших днів свого існування хор брав активну участь у громадському житті заводу та міста. Після війни 1941–1945 років його відновили разом із самим заводом. У репертуарі хору перших повоєнних років переважала радянська фронтова пісня. Ним тоді керував Сергій Пузенкін. Та привів його до вершин вокального мистецтва Гнат Почапський, який очолив колектив 1954 року (тоді ж він створив хор хлопчиків у середній школі № 14 та хор машинобудівного технікуму). Капела вразила працівників заводу та загалом кіровоградську публіку майстерним виконанням твору Петра Ніщинського "Закувала та сива зозуля" та хору "Туман хвилями лягає" з лірико-побутової фантастичної опери "Утоплена" Миколи Лисенка.

Під керівництвом Гната Почапського співаки розучували хорові твори українських, російських композиторів, а також Баха, Фібіха тощо. Усі ці твори вони виконували восьмиголосними партіями. Хорова капела виступала в цехах заводу, на заходах, приурочених до Дня Перемоги, Дня міста, у районах області. Поступово вже не лише завод, місто, не тільки села Кіровоградщини слухали хор. Колектив виїздив у різні міста України та інші республіки СРСР, за кордон – у країни соціалістичної співдружності. Наприклад, у Болгарії наші земляки виступали з концертами в кількох містах, зокрема в побратимі Кіровограда Толбухіні (тепер – місто Добрич).

У роки свого розквіту (а це кілька десятиліть!) учасниками червонозорівської хорової капели при заводському Палаці культури імені Жовтня було понад сто вокалістів – як працівників заводу, так і тих кіровоградців, які на підприємстві не працювали (у клубі також діяли самодіяльні оркестр, народний театр і хореографічний колектив). За численні перемоги на багатьох мистецьких фестивалях, конкурсах, за високу вокальну майстерність та музичну культуру 1961 року колективу було присвоєно звання самодіяльної народної хорової капели, а 1967 року – звання "Заслужена капела Української РСР" (тоді ж її художній керівник і диригент Гнат Почапський отримав Почесну грамоту Президії Верховної Ради УРСР, а 1970 року, коли в огляді-конкурсі на честь 100-річчя з дня народження Леніна капела виборола диплом І ступеня та золоту медаль і стала лауреатом Республіканського конкурсу, йому було присвоєно звання заслуженого працівника культури Української РСР).

– Багато любителів хорового співу, вокалістів хорової капели, виросли в ній від аматорів до професійних співаків, – розповідає Володимир Парасенко. – Це – народні артисти СРСР П. Селіванов, М. Гришко, соліст капели "Думка" І. Дєдов. Немало колишніх учасників колективу закінчили музичні навчальні заклади. Наприклад, Т. Журавська, закінчивши Одеську консерваторію, стала солісткою Московської філармонії, Г. Комова (заслужена артистка УРСР) – солісткою Дніпропетровської філармонії, В. Ярецький – солістом Буковинського ансамблю пісні і танцю, В. Силенко – солістом Кіровоградської філармонії. Та зв’язків з капелою вони не поривали, часто виступаючи разом з нею на відповідальних концертах.

Варто сказати, що активна пропаганда пісні, численні гастролі, шефські поїздки відбувалися завдяки активній підтримці радянських партійних та профспілкових органів, цілеспрямованості й ентузіазму керівника капели. Та сили людські не безмежні. Тож настав час, коли Гнат Юхимович через незадовільний стан здоров’я змушений був відійти від керування колективом. Півтора року на громадських засадах ним керував Володимир Парасенко, поки колектив на початку 2000-их не очолив талановитий хормейстер, старший викладач мистецького факультету Кіровоградського педуніверситету Костянтин Дьомін, який майже десять років очолював колектив і вніс новий творчий струмінь у виконавчу майстерність капели.

2007 року з ініціативи тодішнього керівника "Червоної зірки" Олександра Саінсуса, який нині обіймає посаду кіровоградського міського голови, заслужена самодіяльна хорова капела заводу "Червона зірка" отримала наймення "імені Гната Почапського". (Окрім того, що директор підприємства високо цінував організаторський і творчий хист Гната Юхимовича, він ще і співав у хорі хлопчиків, який той організував 1954 року в середній школі № 14)...

Нинішній рік є не надто прихильним до відомої хорової капели. Востаннє її учасники традиційно зібралися цьогорічного Дев’ятого травня біля меморіалу загиблим червонозорівціям і виконали там декілька пісень, що уславлюють народні жертовність і подвиг у роки Великої Вітчизняної війни. У її складі тепер перебувають переважно ветерани, які продовжують зараз співати (бо не можуть обійтися без цього) в хорі "Ветеран" відділу культури і туризму міської ради. За декілька днів, у неділю, їм буде про що згадати і про що поговорити, адже всім їм заслужена хорова капела заводу "Червона зірка" імені Гната Почапського відкрила дорогу в світ високого мистецтва, а багатьох з них вивела й на професійну сцену…

Юрій ЛІСНИЧЕНКО



26 сiчень 2014 - 13:06
владимир малюженко (вст)

завод "Червона зірка" відказалась від капели і хористи перейшли в "Ветеран"

Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.34126 сек. / запитів: 8 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua