МЕНЮ










18 лютий 2011 - 10:46

СТАС ШУРІНС: ЛАТИСЬКИЙ ЮНАК МРІЄ ПІДКОРИТИ УКРАЇНУ


– Як з’явилося захоплення музикою?

– Я співав із дуже раннього віку в сімейному колі. Коли у когось був день народження, мене ставили на табуретку, і я співав свою улюблену пісеньку "Пусть бегут неуклюже". У душі я співав завжди. Коли мені було 15 років, я виграв конкурс, отримав стипендію в розмірі 2000 у.о. і можливість протягом року навчатися співу та акторської майстерності в одного з кращих педагогів у світі з вокалу та, напевно, Rnb-діви Ніколь. Мої сьогоднішні вміння – це завдяки її жорстким майстер-класам. Потім працював на бек-вокалі у однієї латиської співачки і навчався в школі екстерном, тобто закінчив 2 класи за рік. Закінчив школу зі срібною медаллю, до золотої не вистачило одного бала. Вступив до Ризького технічного університету на спеціальність "Адміністрування митниці і податків". Але "Фабрика" виявилася кращим університетом. Справа в тому, що в 2007 році я був у Києві у складі групи "V Label" на зйомках кліпу. Моя робота в цьому колективі закінчилася цим кліпом. Але друзі в Києві залишилися. Вони мені й повідомили про кастинг. Я спробував і пройшов.

– Які злети чи падіння з юності вам пригадуються?

– Найбільш неприємний момент у моєму житті – це коли я у 8-й клас перейшов в іншу школу, тому що моя стара школа закривалася. Перше півріччя було пеклом. Мене, як новенького, гнобили, я був ізгоєм, поки в 15 років не виграв конкурс. Тоді про мене написали місцеві видання, хоч особливого резонансу моя перемога і не викликала. Але ставлення однокласників змінилося.

– Як у вас зав’язалися романтичні стосунки з Ерікою?

– Спочатку у нас виникла симпатія. Нам запропонували показати її людям. Тобто піар у цій історії відіграв не останню роль. Але з часом піар переріс у щось справжнє, і згодом це принесло багато болю. Тепер ми знову нормально спілкуємося, повернулися до того стану, коли були хорошими друзями.

– Чому ви розлучилися?

– Не зійшлися характерами. Вона – достатньо сильна особистість і я – не слабак. А коли зустрічаються дві сильні людини, починаються конфлікти. Знайшлося єдине рішення – ми розійшлися.

– У Ризі вас чекала дівчина...

– Про те, що зараз у мене відбувається в особистому житті, я розповідати не буду. Але моє серце, швидше, вільне, ніж зайняте.

– Після злету на "Фабриці" конкурсанти з часом забуваються, опиняються знову на нульовій точці. Чи було у вас відчуття морального спустошення?

– У мене було не моральне спустошення, а втома в цілому. Адже півроку прямих ефірів – це дуже складно, тому що права на помилку немає. Тому в період "затишшя" я добре відпочив. Я зараз – не на нульовій точці, а десь на середині. Мене вже знають і чогось від мене чекають. Нині працюю над тим, щоб закріпитися, довести людям, що вони не даремно в мене вірили.

– Ось зараз з’являються нові герої талантів-шоу, наприклад, "Х-фактор" ... Не заздрите?

– Ні. Незабаром стартує новий проект "Танці із зірками", де я буду теж брати участь. Спробую себе в цьому амплуа. Доведеться поєднувати роботу над альбомом і кліпом з танцювальним проектом. Але я готовий працювати цілодобово. У приклад собі ставлю Бійонс: вона займається танцями по сім годин на день. Спочатку вона взагалі не рухалася, а зараз таке витворяє на сцені! Рух – це життя. Я займався спортивними танцями, dance-of-street, hip-hop. Але в 15 років отримав травму хребта: у школі під час уроку гімнастики зістрибував зі снаряда і дуже невдало прогнувся. Наступних півроку не міг рухатися без болю.

– Якою буде музика у вашому першому альбомі?

– Програма буде більш ритмічною, танцювальною. Мій попередній репертуар дуже ліричний. Я вирішив щось міняти.

– Чим ви заробляєте на життя?

– Концертами. Найближчим часом я збираюся відвідати кілька українських міст, це буде міні–тур.

– Хто займається вашим продюсуванням?

– Я сам. Крім того, я набрав команду професіоналів, які зі мною працюють.

– Ви в Києві живете один? Вам тут не самотньо?

– Так, я приїхав один, але тут у мене є люди, які завжди вислухають і підтримають. Нещодавно я відвідав Ригу і зрозумів, що я там уже не вдома, а в гостях. Поїхав туди тільки через батьків. Моє життя перекочувало сюди.

– Яка, на вашу думку, різниця між Ригою та Києвом?

– У мене відчуття, що в Ризі життя ніби зупиняється. А в Києві життя вирує, народ прагне щось змінити, бореться за свої права. Люди не войовничі, але незалежні. Це круто. Так і має бути. Я почуваюся тут як удома. Я – свій серед чужих. Або навіть свій серед своїх.

– Як складається ваш звичайний день?

– По-різному: можу прокинутися о 6-й годині вечора і вночі піти гуляти з друзями, а буває, підйом – о 6-й ранку, потім – на прямий ефір, після – зйомка, інтерв’ю, ввечері – концерт у Донецьку і тієї ж ночі – до Києва. Моє життя яскраве, тому що складається з контрастів. У мене немає певного графіка – і це чудово. Не все ідеально, але є до чого прагнути.

– Назвіть риси характеру, які вам у собі подобаються і які дратують.

– Мої позитивні якості краще видно іншим людям. Не подобається те, що я – жахливо ледача сова. Я дещо повільний і не завжди пунктуальний. Але я над собою працюю.

– Хто вам в Україні подобається з музикантів?

– Дуже подобається гурт "Бумбокс". Їхня музика – не попса, не рок, не rnb. Може, альтернатива, але настільки адаптована під глядача! "Бумбокс" – одні з унікумів на українській сцені, як і Злата Огневич, яку я нещодавно для себе відкрив. У спільних концертах ми неодноразово брали участь, але, на жаль, з нею особисто я не знайомий. Сподіваюся це виправити. Я завжди за талант і за молодих артистів-початківців. Звичайно, перший ешелон українських зірок викликає позитивні емоції: Тіна Кароль, Анні Лорак і всі інші.

– Як ви почали курити?

– Курю я більше двох з половиною років. Почалося зі сварки з коханою. У мене в кишені залишилася пачка її сигарет, я вийшов на балкон і вирішив вгамувати своє горе. Сигарети були з приємним смаком, що мене тоді здивувало. Тільки пізніше зрозумів, що цей смак – небезпечна хімія. Непомітно я втягнувся. Але я – вокаліст, і найбільша моя цінність – це голос. Думаю, на зміну тембру мого голосу, разом з дорослішанням, впливають і сигарети.

Сигарети в будь-якому випадку – це шкідливо. Перша реакція людини на дим – це кашель, адже легені не призначені для диму.

Якщо скласти всі перекури, вийде не одна година, яку можна використати продуктивно. Враховуючи всі ці факти, я вирішив кидати курити.

Зараз посилено з цим борюся. Електронні сигарети не допомагають. Думаю, кинути курити – це питання сили волі, коли ти бачиш, що це тобі реально заважає. Чув про книгу, яка допомагає кинути палити. Хочу спробувати це зробити з її допомогою.

Ексклюзивно для “ВГ”
Денис САМИГІН



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3662 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua