МЕНЮ










30 серпень 2015 - 23:32

Так на Буковині роблять


Перший під’їзд будинку №14 на проспекті Перемоги в Кіровограді прикрашають кілька гарних клумб. Тут буяють різнобарв’ям квіти – відчувається турботлива, працелюбна рука господині. Вона – звичайна пенсіонерка, тутешня мешканка Ольга Зелінська. Як сама каже, коли пішла на пенсію, то втомилась сидіти без діла, от і вирішила впорядкувати місцинку. Обрала кілька занедбаних та затоптаних газонів та розгорнула бурхливу діяльність. Спочатку з найближчої посадки наносила грунт, потім нарізала лози та обгородила клумби тином.

– Так, у нас на Буковині роблять, – розповіла Ольга Гнатівна. – Люблять у нас заквітчувати садиби. От і я вирішила, що хоч і живу у багатоповерхівці, але чому б не прикрасити подвір’я. Все сама роблю. І копаю, і саджаю, і сапаю, і поливаю. Помічників мені не потрібно. Сили ще є. Прийшли б ви на тиждень раніше – тут так квіти цвіли! А зараз вже не те – я трохи ромашку та флоксу прорідила, бо бачу, що хризантемам затісно. Їм же давай свободу – в тісняві цвісти не хочуть. Вони вже раз відцвіли, тепер знову викинуть бутони – осінь скоро, це якраз їхня пора.

Коли вона розповідала про свої квіти на подвір’ї, аж світилась від радості. І все не бажала фотографуватись біля такої квітучої оази. Мовляв, я стара та негарна. Та ще зібралась поливати і з двома відрами води спустилась на подвір’я дев’ятиповерхівки. Зрозуміло, що до фотосесії не готувалась. Але головне – то результат її праці, який милує око перехожих. Та й мешканцям приємно визирнути з балкона та зупинитись поглядом на милих ромашках, кучерявих хризантемах. Про квіти вона розповідає, як про живих істот.

– Ви, мабуть, і розмовляєте з ними, коли пораєтесь на клумбі?

– Аякже. Я ж усю душу у цю справу вкладаю. А квіти все розуміють, коли за ними догляд належний, то і цвістимуть безперервно. А соняхи які були – два метри висотою, такі гарні, що люди зупинялись фотографувались.

Хотіла Ользі Гнатівні допомогти винести відра з водою. Та де там. Жіночка підхопила ті відра і, примовляючи: “Я все сама”, покрокувала до ліфта. Та забула світло вимкнути у квартирі. Повернулась:

– Не можна забувати, то все грошики крапають.

– А те, що воду на полив носите – також грошики крапають.

– Що поробиш, – веде далі Ольга Гнатівна. – Нехай лічильник мотає. Все заради краси. Вже років п’ять я займаюсь таким квітникарством. І не шкодую, бо душею відпочиваю серед своїх квітів. За моїм прикладом й інші сусідки почали квіти висаджувати. Одна з них, Віра Михайлівна, також дуже старається. Ми начебто з нею конкуренти. Та то нічого – заради ж доброї справи стараємось.

– Ось дивіться, як я стовпчики закопала, коли тин робила, – ділиться секретами жінка. – Пам’ятаю, як це робиться ще з дитинства. Сама ж живу. Вісім років удовою. Раніше правнучку няньчила. Тепер дитину батьки забрали, а що мені робити, як не квітами займатись?

Ольга Гнатівна впевнено, але обережно ступає між квіткових кущів, примовляє щось. Мимо сусідка пройшла, так вона із нею так щиро та весело привіталась, що навіть заздрісно стало, що людина так радісно дивиться на світ. Мабуть, їй у цьому квіти допомагають.

Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.3795 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua