МЕНЮ










16 жовтень 2015 - 13:28

Тамара Терновська: Результат від здорового харчування настає дуже швидко


Сьогодні, 16 жовтня – Всесвітній день здорового харчування. Скориставшись цією нагодою, кореспондент "Вечірки" напередодні завітав до медичного центру "Материнка", де зустрівся із його засновницею й керівницею лікаркою Тамарою Терновською – визнаним у Кіровограді авторитетом з питань здорового харчування.

На запитання, коли вона вперше задумалася про правильність свого раціону, Тамара Терновська відповіла:

– Це було давно, у 1975 році, я тоді саме школу закінчила. Мені потрапила до рук книжечка про йогу. З неї я й дізналася, що йоги не вживають м’яса тварин з етичних міркувань, бо вони – проти вбивства, у тому числі тварин. Це правило мені запам’яталося на все життя…

Та, як розповіла лікарка Терновська, тоді, у сімдесятих, вона ще не готова була відмовитися від м’ясного чи, тим більше, зайнятися лікувальним голодуванням (його йоги практикують також). Хоча здорового способу життя вона намагалася дотримуватися і навчаючись в медінституті, і працюючи після його закінчення педіатром у Кіровограді – гартувала своє тіло, обливаючись холодною водою.

– А на початку дев’яностих років я дізналася про валеоцентр Бобришева у Києві, в якому знаходили зцілення багато людей, котрі страждали на різні хвороби, – продовжила згадувати Тамара Терновська. – Я вирішила поїхати туди. Взяла із собою свою молодшу дитину, Аню, їй тоді сім років було, і сина своєї знайомої – одинадцятилітнього Валеру. Його мати часто зверталася за допомогою до мене як до педіатра. Валера на той час був дуже хворобливим. Він мав великі проблеми з дихальною системою, йому діагностували хронічне запалення легенів, що вважалося невиліковною хворобою. Фактично хлопчик був інвалідом, через це майже не відвідував школу. До того ж, Валера страждав на зайву вагу. Поки добиралися до Києва, я намучилася з ним – хлопчику регулярно ставало зле. І от ми прибули до валеоцентру, він у Гідропарку знаходиться. Микола Бобришев, його керівник, виявився моложавим чоловіком, хоча тоді йому було, здається, шістдесят п’ять років (його вже немає в живих). Микола Архипович, великий ентузіаст, сам створив валеоцентр, практикував у ньому такі методи оздоровлення людей, як голодування, гартування, навчав їх культурі харчування. Лікувальний курс мав проходити протягом двох місяців. Перших сім днів ми провели на рослинній їжі. Їли яблука, моркву, буряк, капусту, які купували на ринку. Ходили до Дніпра, купалися в ньому. Вода була холодна – березень же! Після того, як мовиться, пішли в голод. Згідно з методикою Бобришева, діти мали голодувати стільки ж днів, скільки їм років. Ані призначено було призначено сім днів, Валері – одинадцять. Мені – двадцять п’ять (дорослі у центрі Бобришева голодували від двадцяти до сорока днів). Голодування супроводжувалося регулярним очищенням кишечника, тобто ставилися клізми. Це – обов’язкова в таких випадках процедура. Тому, до речі, настійливо раджу займатися голодуванням тільки під наглядом лікаря.

– Чи правда, що дуже хочеться їсти тільки протягом перших трьох днів голодування? – запитав у Тамари Терновської автор цих рядків.

– З кожним це відбувається по-різному. Про себе скажу, що бажання поїсти виникає і після перших трьох днів. Пригадую, як на п’ятий день голодування хтось із нас, тодішніх пацієнтів, приніс у приміщення, де ми мешкали, пляшку олії і поставив її на столі. Ми кружляли навколо неї, дехто пробував пити. Ох і попало тоді від персоналу тому, хто приніс цю спокусу! Коли голодуєш, дуже загострюється нюх, чуєш навколишні запахи як той собака. Особливо чутливо реагуєш на запахи їжі. Час від часу сниться, ніби їси щось, і докоряєш у сні собі: що ж я, мовляв, роблю? А от моя Аня усім сім днів перенесла без їжі дуже легко. Валера теж витримав призначений йому строк голодування. І коли я після того послухала його легені, то не виявила ніяких хрипів. Вони чисті були! Та й зовні хлопчик дуже змінився, адже скинув зайві кілограми. Бадьорим таким став, очі радістю засвітилися! Мати його потім не впізнала. Після того вона до мене не звернулася жодного разу, з чого я зробила висновок, що у нього – все добре. Зцілював Бобришев навіть від раку. Якось Микола Трохимович розповів мені таку історію. Звернулася до нього лікарка, у батька якої було виявлено пухлину в шлунку – неоперабельну, з метастазами. В онкодиспансері, як мовиться, розрізали цього чоловіка, подивилися й зашили. Потім дочка привезла його у валеоцентр. Він там пройшов курс голодування, інших оздоровчих процедур – і одужав. Коли через рік цього чоловіка побачив лікар онкодиспансеру, то дуже здивувався, оскільки й припустити не міг, що той – живий… Саме завдяки Миколі Архиповичу Бобришеву я дізналася, що невиліковних хвороб немає. Цим принципом я й керуюся уже багато років у своїй медичній практиці.

– Настільки суворо ви дотримуєтеся вегетаріанської дієти? – автор цих рядків повернув розмову з Тамарою Терновською ближче до теми здорового харчування.

– Не дуже суворо, – відповіла лікарка. – Буває, протягом місяця вживаю лише рослинну їжу. А іноді дозволяю собі яйце або шматочок сиру.

– Чому так стається?

– Хочеться поласувати, і я не витримую.

– Навіщо ж себе мордувати, утримуючись від того, чого хочеться?

– Мене іноді питають: "Ти хочеш дожити до ста років?" Я відповідаю, що хочу бути активною до останнього свого подиху. І дуже не хочу, аби сталося так, щоб мені після шістдесяти років діти судно подавали. А нездорове харчування веде саме до цього. От мої однолітки приходять до мене на прийом, а них – то задишка, то підвищений тиск, то артрит чи артроз, то діабет, то псоріаз. Я таких проблем не знаю. Хтось, можливо, скаже, що я така – від природи. Але мої близькі родичі страждають на ці болячки. Так що, раджу, перш ніж з’їсти сосиску, подумати про гангрену та інші малоприємні перспективи.

– А чи не відчуваєте ви часом відрази до м’яса?

– Не відчуваю. У нашій сім’ї не всі – вегетаріанці. Їмо ми разом, але різні харчі. На одному столі є і м’ясо, і сирі овочі.

– Як я зрозумів, ви радите людям, котрі звертаються у ваш медцентр, переходити на рослинну їжу.

– Так. І бажано – на сиру. З допомогою сирої рослинної їжі і водних процедур можна вилікувати будь-яку болячку. Повторюю: невиліковних хвороб не існує.

– А чи по кишені пересічному українцеві рекомендоване вами харчування?

– Воно обходиться не дорожче, ніж те, яке включає м’ясо і продукти з нього. Але, мушу наголосити, людині, яка дотримується сироїдіння, доводиться більше часу витрачати на готування їжі, ніж м’ясоїдам. Треба готувати невеликими, на кожен прийом, порціями. Бо салати із сирих овочів швидко втрачають свіжість. Також мушу попередити тих, хто хоче перейти на рослинну їжу, що раціон вегетаріанця має бути збалансованим. Організму потрібні і білки, і жири, і вуглеводи. Тому обов’язково вживати горіхи, насіння, бобові, у яких містяться жири і білки. Бо, буває, дехто переходить на вуглеводну їжу, і починаються проблеми – здуття кишечника, авітамінаноз.

– Мабуть, вегетаріанцям постійно хочеться їсти.

– Неправда. От я буваю зі своїми пацієнтами в Карпатах, і нам там доводиться там багато ходити, а для фізичних вправ потрібно вживати білки. Тому ми зранку їмо горіхи, звечора замочені у талій воді, перемелені з допомогою блендера, – так зване горіхове молоко. І протягом усього дня – ситі. А увечері – легка вуглеводна їжа.

– Доводилося чути, що здорове харчування передбачає вживання великих кількостей води.

– Це так. Багато проблем зі здоров’ям – від зневоднення організму. Добова норма води визначається так: тридцять мілілітрів на кілограм ваги. Тобто якщо важиш п’ятдесят кілограмів, маєш випити протягом доби півтора літра. Якщо важиш дев’яносто, треба випити три літри. Дехто каже, що йому це не під силу. Я таким раджу додавати у воду трохи лимонного соку і меду. Для смаку.

– Які, на ваш погляд, складові традиційного раціону українця – найнебезпечніші для здоров’я?

– Цукор і сіль. Про цукор треба забути узагалі. Якби я була міністром охорони здоров’я, то заборонила б усі кондитерські вироби. Шкідлива дія цукру – дуже широкого спектру. Його вживання приводить і до безпліддя, і до неправильного розвитку плоду, і до варикозу, і до цукрового діабету (а це – сліпота, гангрена, руйнування всього організму), і навіть до формування у дітей алкогольної залежності. Вживання солі треба звести до мінімуму. Якщо при цьому перейти на сироїдіння, то й не потягне на сіль – її достатньо у сирих буряку, моркві, цибулі, селері. Але якщо їсти кашу, то підсолити її, звісно, хотітиметься. Що дасть зменшення солі в раціоні? Не підніматиметься тиск, не виникатимуть артрози та артрити, а в нирках не відкладатимуться камені.

– Тобто від домашніх консервувань, солінь – нічого доброго?

– Нічогісінько. Лише марна трата грошей і часу. Я вже й забула, коли консервувала щось на зиму. Краще заморозити чи висушити фрукти, ягоди, овочі.

– Чи швидко настає результат від здорового харчування?

– Дуже швидко. Такі хвороби, як псоріаз чи гіпертонія, відступають за кілька тижнів. А коли хто не витримує і знову починає їсти солоне та м’ясні вироби, то хвороба до нього повертається.

Віктор КРУПСЬКИЙ




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.39934 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua