МЕНЮ










17 листопад 2017 - 11:13
Тернистий шлях до свободи

Двадцять першого листопада ми вже вчетверте відзначатимемо День гідності та свободи – свято на честь двох визначних подій: Помаранчевої революції та Революції гідності.
Двадцять другого листопада 2004 року в Україні розпочалися протестні акції проти свавілля влади. Поштовхом стали фальсифікації результатів голосування під час президентських виборів, згідно з якими переміг Віктор Янукович. Після рішення Верховного суду було проведено повторне голосування другого туру, в результаті якого Президентом України став Віктор Ющенко. Не пасло задніх тоді й наше місто: результати голосування в нашому окрузі за кандидатів у президенти Віктора Ющенка та Віктора Януковича, не надто заморочуючись, місцеві фальсифікатори просто поміняли на користь Віктора Януковича. Це вже був, як заспівав на наступному Майдані Майкл Щур, явний «перебор». У людей увірвався терпець. Вони почали масово їхати до Києва – на Майдан, за правдою. Нинішні кропивничани добре пам’ятають і наш місцевий Майдан, який тоді жив своїм особливим життям на площі перед міською радою…
Колишній кропивничанин, а нині киянин Андрій Малик згадує про той час: «Наступного після другого туру виборів дня, дізнавшись про тотальну фальсифікацію їх результатів, ми вирушили до столиці. Нас зупинила міліція в місті, біля техуніверситету. Міліціонери намагалися усілякими способами завадити їхати далі, чіплялися то за одне, то за інше. Лише через півтори години змогли від них відкараскатися. Навчений гірким досвідом, наш водій Едик, побачивши біля Олександрівки міліцейський пост, якимись лопухами об’їхав містечко й виїхав на трасу вже за ним. На диво, аж до самого Києва машину вже ніхто не зупиняв. Їдучи Черкаською областю, ми настільки призвичаїлися до цього, що навіть спитали в місцевих даішників, чи мають вони вказівку зупиняти тих, хто прямує до столиці. Виявилося, що не мають. Виходить, кіровоградська міліція з власної ініціативи влаштовувала на дорогах облави. На цілком мирних людей, ніяких не бандитів, котрі прагнули лише одного – справедливості…»
А 21 листопада 2013 року розпочались протестні акції у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Нехтування законодавчо закріпленими пріоритетами зовнішньої політики України стало можливий через надмірну концентрацію влади в руках президента Віктора Януковича та його оточення. Для українського суспільства стало очевидним, що країна стрімко рухається до авторитаризму з його зневагою до прав людини, тотальною корупцією, свавіллям правоохоронних органів, репресіями й терором. Це викликало обурення українців та змусило вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.
Київський протест, який розпочали студенти, переріс у побиття молоді міліцією й подальше приєднання до протесту інших громадян, обурених сваволею силовиків. У нашому місті протестні акції в основному дислокувалися на центральній площі – з походами під приміщення управління СБУ в області, осередок Партії регіонів, військову частину. Репресій зазнали зо два десятки осіб, серед яких – Олександр Ратушняк, Максим Гуцалюк, Сергій Горбовський, Максим Корінчук, Віталій Єгоров та інші. Та незважаючи на затягування мотузки на шиї Євромайдану, він продовжував жити, не здаючись і не відрікаючись від своїх прагнень та ідеалів, пов’язаних зі справедливою, правовою, європейською Україною.
Для людей, які зранку і ввечері приходили на центральну площу міста, організатори мітингів розпочали проводити всілякі заходи. Учасниця протестів Зоя Лебідь пригадує, що це були конкурси плакатів, віршів, вечорниці, вертеп, гра на майданівському піаніно та інше. Їх проводили ще й для того, аби журналістам було з чого розпочинати свої телесюжети й публікації про події в тодішньому Кіровограді й нагадувати: ми – разом з усією Україною!
Наш Євромайдан перестав бути мирним 26 січня 2014 року, коли найняті тодішньою владою тітушки побили гумовими молотками учасників віче. Тоді вони розбили голови загиблому згодом у Києві фермерові з Бобринеччини Вікторові Чміленку та його синові.
Фінал протестних акцій у нашому місті настав разом з їхнім завершенням у Києві: 21 лютого протестувальники заблокували Кіровоградську ОДА, на площі Кірова запалали багаття й почали ночувати євромайданівці, уночі з 21-го на 22 лютого повалили пам’ятник Леніну в Ковалівському парку. Двадцять другого лютого з Києва привезли вбитого у столиці на вулиці Інститутській Віктора Чміленка. Сотні містян зустрічали труну біля пам’ятника Янголові-охоронцеві й провели загиблого на центральну площу міста, де відбулося велелюдне прощання з ним.
Втеча Віктора Януковича до Росії фактично підвела риску під тримісячним виборюванням українцями права жити не у феодальній країні, а в такій, де хоча й болісно, але триває розвертання в бік цивілізованого світу. Але такий розвиток подій не сподобався покровителеві президента-втікача Володимирові Путіну, який, скориставшись слабкістю України, здійснив анексію Криму й розпочав окупацію частини Донбасу, що тривають і нині.
Помаранчева революція багатьом людям подарувала надію на нові, справедливі, правила життя в оновленій країні. Але через чвари «помаранчевих» політиків і непослідовність президента Віктора Ющенка цього оновлення не відбулося, як і покарання фальсифікаторів. І знадобилося цілих 13 років, щоб люди знову прокинулися з летаргійного сну й вийшли на захист своїх переконань і свого майбутнього. А воно сьогодні ще не є повністю захищеним, бо його й надалі прагне зруйнувати й насадити свої авторитарні порядки країна-агресор. Та не лише із цим нам потрібно впоратися, а й з тим, щоби правила життя в Україні були зручними для всіх її громадян, а не лише для можновладців. Хоч і зі значними труднощами, та країна йде цим шляхом.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.69786 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua