МЕНЮ










12 квiтень 2013 - 19:04

Творити, не зважаючи ні на що


Ці люди, а особливо діти, ображаються, коли їх називають інвалідами. У них просто обмежені можливості, але вони такі ж повносправні, як і решта членів суспільства. А інколи набагато талановитіші за своїх ровесників. Такою є Оля Ніколаєвська, 16-річна дівчина, яка, прагне реалізувати себе якомога змістовніше в цьому житті. Вона має неабиякий філологічний дар, який дістався їй від мами – редактора обласного радіо "Скіфія-Центр". Дівчинка пише чудові вірші, казки, оповідання. Окрім цього, вона грає на бандурі, танцює, робить ляльки-мотанки, вишиває бісером. А до того всього вона – одна з перших учениць 10-го класу ЗОШ №24, бере участь у різноманітних конкурсах та фестивалях.

Через свою хворобу Оля не говорила до трьох років. А потім відразу почала декламувати вірші. Може, тому, що в родині з нею здебільшого спілкувались поетичним словом, що й дало поштовх розвитку неабияким здібностям дитини.

– Ми постійно читали, співали для неї, декламували вірші, – розповідає її мама Людмила Олександрівна. – Першу свою казочку вона склала, ще не ходячи до школи. І були там такі слова, що потрібно любити Україну так, як ти любиш свою маму. Таке ставлення до Вітчизни, українських традицій збереглось у Олі й донині.

Бандурою Оля зацікавилася через те, що це – народний український інструмент. Тоді вона з матір’ю проживала у селі Богданівці Знам’янського району. Мама познайомилась з учителькою місцевої музичної школи і розповіла, що дитина хоче навчитися грати на бандурі. Та запросила відвідати урок... І тепер Оля прекрасно володіє інструментом. Закінчивши дев’ять класів, вона вирішила, що й освіту здобуде саме за цим профілем, та вступила до Олександрійського училища культури. Але здоров’я підвело, довелось покинути навчання та повернутися до Кіровограда. Тепер Оля – учениця ЗОШ №24.

Дівчинка вимушена була припинити грати на бандурі, бо немає інструмента, а купити його її родині не по кишені. Та в Олі з’явилися нові захоплення – виготовлення ляльок-мотанок, плетіння прикрас з бісеру. Вироби Олі Ніколаєвської неодноразово виставлялися в обласній дитячій бібліотеці імені А. Гайдара, возили їх до Балти Одеської області, в Київ та інші міста.

Оля переконана, що у житті все залежить лише від неї:

– Я керуюсь двома правилами: "Ніхто ніколи не повинен бачити, як плаче та жінка, котра йде по життю сміючись!" і "Якщо тобі дуже погано, хочеться вити й кричати від болю, то візьми в руки голку, тканину, бісер і працюй!" Так я рятуюсь від своєї недуги. Це мені допомагає – така своєрідна трудотерапія.

Оля у Балту на фестиваль повезла власний танок "Рушничок". Мала там неабиякий успіх. Адже її виступи – то ціле дійство, сповнене натхненням та щирістю.

У Олі – багато друзів, вона бере активну участь у громадському житті школи. Свого часу Людмила Олександрівна познайомилась з Ельмірою Небесною, яка очолює обласну громадську організацію інвалідів "Народна академія творчості". Відтепер завдяки членству в цій організації Оля Ніколаєвська може презентувати свої таланти ширшій аудиторії.

Як розповіла Ельміра Небесна, зараз вдалося об’єднати близько 150 неповносправних людей, у тому числі й дітей (найменшому – лише шість років).

– Розпочалось все з того, що прагнула допомогти власному синові, який чудово малював, представити свою творчість на різноманітних виставках, – згадує Ельміра Вікторівна. – А потім побачила, що таких талановитих дітей дуже багато і їх треба підтримати. Тепер ми організовуємо різноманітні поїздки обдарованих дітей та дорослих. Участь у конкурсах, фестивалях – для них своєрідне вікно у світ. Творчість дозволяє відволіктись від реальності. У нас є діти, які прекрасно себе проявили у журналістиці, письменстві, поезії. Є й такі, що не маючи рук, опанували комп’ютер, вишивають та малюють, тримаючи голку чи пензля в зубах, ногою. Проводиться маса майстер-класів для таких людей. Наприклад, на базі музею Миколи Островського у Шепетівці збирались вишивальниці з усієї України. Визнані майстрині давали уроки початківцям. Влітку для художників-інвалідів проводяться майстер-класи на березі Азовського моря. У Кіровоград приїздив член Національної спілки художників України Йосип Осташинський, який викладає із сірників різноманітні архітектурні мініатюри, картини. Його роботи занесено до книг рекордів України та Росії. Тому зустріч з цим майстром наших дітей та дорослих принесла неабияку користь. Щороку беремо участь у Всеукраїнському фестивалі "Барви життя", який проходить під патронатом Міністерства культури. Нещодавно видали збірку творів людей з обмеженими можливостями "Словоцвіт". Творчість Олі Ніколаєвської теж представлена у цій збірці. Всі ми щиро радіємо за тих, хто сильний духом, не впадає у відчай.




Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.41509 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua