МЕНЮ










18 лютий 2011 - 12:27

"У ДЖЕЛАЛАБАДІ ДЕРЕВА СТОЯТЬ ЗЕЛЕНІ…"


Саме таку мету поставили перед собою вчителі та учні Кіровоградської ЗОШ № 17, готуючись до уроків мужності, присвячених відзначенню 22-ї річниці виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. Серед випускників нашої школи, які воювали в ДРА, був і старший лейтенант кавалер орденів Червоної Зірки та Червоного Прапора Сергій Татарчук.

"Політпрацівник підполковник О. Криволапов навіть плечима знизав у відповідь на наше прохання вибрати "найбільш бойового" командира: інших у нас не буває. Зробили так: підійшли навздогад, представились, сіли на броню. Спинами, захищеними бронежилетами, обперлись на башту – на ній напис: "Екіпаж імені кавалера ордена Червоного Прапора старшого лейтенанта Татарчука". Так що, наш БТР – не просто бойова машина, а пам’ятник загиблому в бою командирові нашому. Під час маршу він ніби підставляв нам своє сильне плече…" Це рядки з публікації в газеті "Правда" за 18 травня 1988 року "600 кілометрів на броні". А потім газета ще раз згадала про Сергія Татарчука (1 серпня "Ім’я на броні"), цього разу вже детально – про його коротке полум’яне життя, його подвиг. Полковник запасу А. Чайка розповів про воїна-інтернаціоналіста: "Атака ось-ось могла захлинутись. І тоді піднявся старший лейтенант Татарчук… Командири відділень почули його голос: "Уперед, хлопці, уперед!" Тут його й поранило…"

1974 року в щойно збудовану десятирічку № 17 в повному складі було переведено 8-Б клас, в якому навчався Сергій. Юнак ріс працьовитим, не було в нього кишенькових грошей, магнітофона та інших речей споживацького щастя. Його пам’ятають допитливим, старанним, з уважним розумним поглядом, з нестандартними запитаннями, добрим. Він – багаторазовий переможець змагань з дзюдо й самбо. Ще у восьмому класі пішов до школи в ДТСААФ і до закінчення десятого класу здійснив більше тридцяти стрибків з парашутом.

У Київському вищому командному училищі Сергій Татарчук (на знімку) навчався до 1982 року й завжди був серед найкращих курсантів. Потім служив у Далекосхідному військовому окрузі. З літа 1985 року лейтенант Татарчук бере участь у бойових операціях на афганській землі. Він – командир роти. Ось уривки з його листів з Асадабада до дружини Віри: "У нашій роті все добре, ми, як завжди, у передових. Правда, за час відпустки загинуло ще двоє. Що поробиш – війна. А життя прекрасне. У Джелалабаді дерева стоять зелені, поля зеленіють…" (3 січня 1986 р.) "Вихід роти був вдалим за результативністю. Запам’ятають "духи" нас надовго. Через тиждень знову вийдемо тижнів на два. Усе стало буденним навіть у наших умовах. Журба щось стискає моє серце" (1 лютого 1986 р.). "У мене хороші новини… Списки заміни підписані. Ура! Заміна моя буде в червні – липні в Київський військовий округ. Інакше кажучи, додому. Ура!" (8 лютого 1986 р.) "…Скоро – 23 лютого, поздоров усіх зі святом Радянської Армії", – це слова з останнього листа.

Не міг Сергій Татарчук у своїх листах писати, що під його командуванням рота раптово і стрімко десантувалася з вертольотів у лігво "духів", знищила штаб, підірвала склад боєприпасів, захопила полонених, зброю й так же стрімко "пішла" в небо, не втративши жодного свого бійця. Це старший лейтенант Татарчук проявив винахідливість і кмітливість, коли під прикриттям димової завіси вдень вивів свою роту з оточення у вузькій ущелині…

А 17 лютого 1986 року він повів свою роту на виконання бойового завдання. У цьому нічному бою виявив не лише особисту мужність і вірність присязі, а й вірність своїм життєвим принципам. Інакше не міг! У критичну хвилину бою підняв бойових друзів в атаку. Був смертельно поранений і згодом помер від тяжких ран…

Виконуючи прохання чоловіка, дружина поховала його біля матері на Вінниччині. Сергій народився в день великого свята – 9 травня. У травні нинішнього року йому б виповнилося п’ятдесят. Саме до цієї дати адміністрація та педагогічний колектив ЗОШ № 17 виступає з ініціативою про встановлення меморіальної дошки на школі для вшанування нашого випускника кавалера орденів Червоної Зірки та Червоного Прапора старшого лейтенанта Сергія Татарчука. Хто знав його, хто навчався із Сергієм – відгукніться, будь ласка, надайте якомога більше інформації про героя (випуск 1978 року).

Тема афганської війни довгий час була закритою, але щоб в нашій історії не з’явилися нові "білі плями", щоб назавжди запам’ятали ми тих, чиє життя нагло обірвалось, треба зберегти для нащадків документи, свідчення учасників тих подій.

Просимо писати на адресу: 25009, місто Кіровоград, вулиця Комарова, 54. Наші телефони: 33-64-42, 33-64-32, електронна скринька – zosh_17@mail.ru.

Ліна НАЗАРОВА,
бібліотекар ЗОШ № 17



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.57977 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua