МЕНЮ










10 травень 2018 - 15:58
Уляна Супрун – про медичну реформу

Наприкінці квітня Український кризовий медіа-центр за фінансової підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) DOBRE (виконує міжнародна неурядова організація «Глобал Комьюнітіз») організував для журналістів з багатьох областей України прес-тур «Медична реформа в умовах децентралізації».
Журналісти відвідали амбулаторію сімейної медицини № 10 Печерського району міста Києва та зустрілися з виконувачем обов’язків міністра охорони здоров’я України доктором Уляною Супрун. Учасники заходу побачили, як пацієнти підписують декларацію, а також самі побували в ролі пацієнтів, їм навіть робили щеплення! Уляна Супрун повідомила, що декларацію із сімейним лікарем, терапевтом або педіатром з початку квітня уже підписали два мільйони українців, тобто 150 тисяч людей у день дбають про своє здоров’я.
Кропивницький до укладення угод з Національною
службою здоров’я України готовий
За словами посадовиці, основне завдання медичної реформи на перше півріччя 2018 року – реорганізувати заклади первинної медичної допомоги з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства (у Кропивницькому 24 квітня, під час другого засідання дванадцятої сесії міської ради, депутати підтримали проекти рішень щодо реорганізації трьох закладів охорони здоров’я. Статусу некомерційного комунального підприємства набули «Амбулаторія загальної практики – сімейної медицини», «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» та «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2»). Це обов’язкова умова, оскільки тільки медичні заклади у статусі комунальних некомерційних підприємств зможуть укласти договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримувати фінансування за надані послуги з Державного бюджету. Для входження в реформу кожен заклад первинної медичної допомоги має обрати медичну інформаційну систему та підключитися до електронної системи охорони здоров’я.
Протягом першого кварталу цього року тривало створення НСЗУ – центрального органу виконавчої влади, що реалізовуватиме державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Наприкінці грудня 2017 року було прийнято положення про НСЗУ, а 28 березня 2018-го Олега Петренка було призначено на посаду голови служби. Із квітня цього року стартувала кампанія з вибору лікаря з надання первинної допомоги, під час якої пацієнти підписують декларації з обраними медпрацівниками. Пацієнт може обрати для себе будь-якого з них, незалежно від місця реєстрації чи проживання. Декларація про вибір лікаря первинної допомоги повідомляє державі, що конкретний лікар отримуватиме гроші за ведення конкретного пацієнта.
У червні НСЗУ почне підписувати договори з першими закладами охорони здоров’я, які мають статус некомерційних комунальних підприємств. Ці медзаклади первинної допомоги вже в липні почнуть отримувати прямі виплати за конкретних пацієнтів. Приватні практики первинної допомоги (лікарі-ФОП та приватні заклади) можуть укласти договір та розпочати роботу з НСЗУ в будь-який момент від запуску роботи служби.
Під час зустрічі з в. о. міністра журналісти цікавилися як реформуванням закладів первинної ланки, так і станом нашої системи охорони здоров’я загалом. Деякі із запитань і відповідей – читайте далі.
Різні пацієнти – різні гроші
– Пані Уляно, яким є тариф на базові послуги лікарів первинної ланки за кожного пацієнта?
– Це 370 грн на рік, але також є коефіцієнти. Залежно від віку пацієнта, тариф може бути більший. Так, для пацієнтів віком від 18 до 39 років діятиме коефіцієнт 1, для дітей віком від 0 до 5 років – 4, для дітей віком 6–17 років – 2,2, для людей від 40 до 64 років – 1,2, для людей віком від 65 років – 2. Тобто якщо пацієнтові 45 років, то його лікар отримуватиме за нього протягом року 444 гривні, а якщо три роки, то 1 480 гривень.
– Успішність змін значним чином залежить від місцевої влади, а які важелі впливу має Міністерство охорони здоров’я на медичні заклади в межах децентралізації?
– Міністерство охорони здоров’я розробляє політику і є регулятором, щоб можна було розробляти зміни. НСЗУ буде оператором коштів, фінансуватиме напряму медичні заклади, щоб ті надавали послуги своїм пацієнтам. Слідкуватиме за якістю їх надання. Місцева влада має допомагати грошима на ремонти приміщень, закупівлю комп’ютерів, обладнання, адже зараз багато коштів залишається на місцях. Сама лікарня буде автономізованим, некомерційним підприємством, який отримуватиме від НСЗУ та з інших джерел, не заборонених законодавством, кошти. І в самій лікарні вирішуватимуть, який вона матиме бюджет, зарплати лікарів і як розвиватиметься.
Зараз Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) не має багато важелів впливу на лікарні, ті є залежними від місцевої влади. Коли існуватиме договір з НСЗУ, то вони вже змушені будуть виконувати її вимоги. Якщо лікарня не надаватиме необхідних послуг або братиме кошти з пацієнтів, вчинятиме інші протиправні дії, то може отримати штрафи, обмеження договору й зупинення фінансування. Зараз же немає таких інструментів впливу на лікарні. Є накази від МОЗу, але в нас дуже важко відслідкувати те, що внизу. Національна служба здоров’я матиме прямий зв’зок з медичними закладами, і це найкращий спосіб слідкувати, що там відбувається.
До всіх голів облдержадміністрацій МОЗ направило листи, в яких ідеться про те, що вони є відповідальними за проведення трансформації системи охорони здоров’я в їхніх областях. Цю нашу позицію підтримує і Прем’єр-міністр. Коли до МОЗу надходитимуть питання і скарги від пацієнтів медичних закладів, що їм не допомагає місцева влада, то очільник облдержадміністрації матиме відповідати на ці скарги.
– Умови медреформи створюють конкуренцію між медичними закладами. Чи не змушені будуть через це закриватися деякі з них?
– Де небагато населення, набагато складніше надавати медичні послуги. Це загальносвітова проблема. У багатьох країнах використовують як альтернативу телемедицину. В Україні також прийнято рішення про виділення п’яти мільярдів гривень на її розвиток, а також щоб у селах можна було створити сприятливі умови для роботи й життя лікарів.
У жодному нашому міністерському документі не сказано про закриття медичних закладів. Навпаки, якщо будівля однієї поліклініки напівпорожня, бо недалеко знаходиться інша, то треба не віддати її, а перепрофілювати на інший медичний заклад.
Прикладом може слугувати Самбір, де одна з поліклінік стояла напівпорожньою. Місцева влада перевела її лікарів в іншу поліклініку неподалік, а в звільненій будівлі створила заклад паліативної допомоги. У ньому працевлаштовано частину персоналу з реорганізованої поліклініки і навіть запрошено на роботу людей, що вийшли на пенсію. Тож є хоспіс на 20 місць, до якого вже черга з 200 охочих. Розвивається напрямок медицини, якого в нас раніше не було. У планах міністерства ніколи не було щось руйнувати.
Як створюємо госпітальну мережу, так повинні створити й мережу амбулаторій – нові побудувати, відремонтувати старі, забезпечити пацієнтам до них доступ.
Обирати свого лікаря – дуже важливий крок
– Яка доля очікує на місцеві управління охорони здоров’я й чи буде створено регіональні представництва НСЗУ?
– Так, її представники будуть у кожній області. Дуже важливо також розвивати концепцію громадського здоров’я. Це є піклування не за кожного клієнта, а за всіх, за громаду. У кожній області діятиме центр громадського здоров’я, що матиме філії в районах. Зараз це дуже хаотично відбувається: частину роботи обласні управління роблять, частину інші інституції. Є окремі служби, що займаються ВІЛ/СНІДом, туберкульозом. А має бути одна система. І місцеві управління, і обласні матимуть більше відповідальності щодо громадського здоров’я. Але більше не займатимуться роздаванням коштів на кожну лікарню. Бо існуватиме прямий звя’зок між медичним закладлом і НСЗУ – розпорядником коштів. Представник служби на місці буде й інспектором, і регулятором.
– Чи можна підписати декларацію з лікарем первинної медичної допомоги електронним способом?
– Для цього вже розроблено електронний кабінет пацієнта. Але не заохочую людей це робити. Бо обирати свого лікаря – дуже важливий крок. Думаю, треба поспілкуватися з ним, пересвідчитися в його професіоналізмові. Адже він разом з вами вестиме ваше здоров’я багато років. А в Україні досі багато хто ще не розуміє, що людина сама відповідає за власне здоров’я, а не держава, не міністерство. І через це також українці живуть на одинадцять років менше, аніж, наприклад, жителі Великобританії.
– У сільській місцевості переважно дуже погані дороги, унаслідок чого тамтешні мешканці часто позбавлені доступу до медичної допомоги…
– Жахливий стан доріг – проблема, про яку донедавна ніхто не хотів говорити. Однак зміни почалися, є урядова програма ремонту доріг, що стосується великих трас. Дороги по селах, містах, між ними – відповідальність місцевих органів влади, у їхньому фонді розвитку є кошти, які вони витрачають на власний розсуд. Як будуть якусь дорогу ремонтувати, то нехай виберуть ту, яка веде до лікарні. Це є вибір. До сьогодні охорона здоров’я була пасербицею. Ніхто не вкладав у неї гроші, не допомагали. Ніхто не думав, що охорона здоров’я – це не лише лікарня, а й дорога, додаткова доплата лікареві, щоб він залишався працювати в селі, інвестиції в чисте повітря, щоби люди не дихали тим, чим вони дихають.
Трансформація системи охорони здоров’я полягає в тому, що ми створюємо систему, яка фінансово покриватиме ті кошти, які зараз усі платять зі своє кишені, створюватиме умови для лікарів, щоб вони хотіли їхати працювати в село. Там у них, наприклад, буде тисяча пацієнтів, переважно похилого віку, то це ніби дві тисячі пацієнтів. А це 740 гривень на рік за кожного, що непогано.
Мусимо йти вперед. Треба вимагати робити ремонт дороги, щоб було надано обладнання в лікарню. Тоді відбуватимуться зміни на краще. Бо, на жаль, влада на місцях не завжди розуміє пріоритети своїх виборців. А це – розвиток медицини, освіти, збереження чистого довкілля. Оце найважливіші речі, які місцева влада може й повинна робити.
«Швидку» невдовзі
фінансуватимуть
окремо
– Якою є перспектива запровадження страхової медицини?
– На первинній ланці якраз і створено державне страхування. Чи буде приватне страхування – це вже інше питання. Ми взяли за взірець британську модель, коли кошти за надання медичних послуг пацієнтові надходять з бюджету. Думаємо, поки що запровадження страхування за кошти людей – це неправильно, не хочемо накладати на них нові податки. До того ж, у нас ще не завжди ефективно використовують бюджетні гроші.
З часом побачимо, які ще будуть потреби. Як не вистачатиме коштів у бюджеті, то, можливо, будуть і додаткові якісь податки. В Україні вже є підприємства, які закуповують приватну страховку для своїх працівників. Тоді ті не користуватимуться державною програмою. І більше коштів залишатиметься для пенсіонерів, дітей. Сподіваємося, що розвиватиметься й така приватна страховка, що її підприємства й роботодавці закуповують для своїх працівників.
– Трапляється, що машини швидкої медичної допомоги в такому незадовільному технічному стані, що й доїхати до хворого ними вже неможливо.
– У державному бюджеті на наступний рік окремим рядком буде прописано фінансування саме для швидкої медичної допомоги. МОЗ співпрацює і з донорами, і з Міністерством фінансів задля складання плану, як ми оновлюватимемо швидкі й обладнання в них.
Деякі області вклали багато коштів у швидку медичну допомогу. У них і диспетчерські хороші, і машини. А є області, в яких цього немає. Прагнемо, щоб і в цій сфері все було стандартизовано. Перший крок до цього – зробити правдивий аудит того, що в нас є й чого бракує. Потім – фінансовий план, як це все покращити. Але найважливіше – підвищення кваліфікації тих, хто працює на «швидкій». Бо навіть якщо є найкращі машини, обладнання, але медики в машині не знають, як надавати допомогу й рятувати життя, – то маємо проблему.
Тепер люди матимуть своїх сімейних лікарів, навантаження на екстрену медичну допомогу зменшиться. А зараз «швидка» часто виїздить на непрофільні виклики. Ще одна проблема – майже повна відсутність в наших лікарнях відділень невідкладних станів, тобто екстреної медичної допомоги, де є всі необхідні лікарі для пацієнта в реанімаційному стані, обладнання, операційна. Таких відділень на всю країну поки що лише п’ять. Є тільки приймальні відділення й коридор. І туди приходять лікарі з різних відділень. А так не повинно бути, навіть існує вимога, що кожна лікарня повинна мати таке відділення, щоб навіть одну хвилину не було витрачено марно.
Маємо також розпочати навчання наданню першої медичної допомоги поліцейських і пожежників, бо переважно вони є першими, хто може врятувати життя. Хочемо підвищити статус наших фельдшерів до парамедиків, які отримуватимуть таку ж зарплату, як і поліцейські, але перед тим повинні будуть скласти стандартизований екзамен, після чого і стають парамедиками, мають нову зарплату і нові навички. Але кожних два роки повинні будуть оновлювати їх. У медицині ми маємо постійно навчатися. Має бути постійне підвищення кваліфікації працівників екстреної медичної допомоги, створення умов у лікарях, щоб там могли приймати пацієнтів в екстрених станах і надавати допомогу одразу. І коли ми цей ланцюжок зможемо крок за кроком вибудувати, то побачимо, що смертність від серцево-судинних захворювань, травм із часом зменшиться.
Зараз же субвенція на швидку медичну допомогу йде в кожну область. У Тернопільській, наприклад, за ці й додаткові інвестиційні кошти придбали диспетчерську систему й нові «швидкі». А є такі області, де цього не роблять. А повинні робити, бо це – цільова субвенція. Тому наступного року в державному бюджеті окремим рядком і буде прописано гроші на швидку допомогу, щоб не можна було використовувати їх на інші речі.
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО



Додати коментарі:
Ім’я

E-mail

Домашня сторінка

sty02 sty12 sty01 sty13 sty08 sty07 sty09 sty05 sty00 sty06 



pgt 0.70972 сек. / запитів: 7 / sitemap / Copyright © "Вечiрня газета" 2001-2015
Всі матеріали, розміщенні на сайті "Вечірня газета", є власністю сайту.
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання (hyperlink) на www.vechirka.com.ua